Справа № 3-1522/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2010 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Ференц А.М.. розглянувши матеріали Ужгородського МУ ГУМВС про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., мешканки АДРЕСА_1
за ст. 184 ч.1 КпАП України
ВСТАНОВИВ:
До Ужгородського міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1. за ст.184 ч.1 КпАП України, де зазначено, що вона неналежно займалася вихованням своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 1996 р.н., чим самим вчинила адмінправопорушення за ознаками ст.184 ч. 1 КпАП України.
В суд ОСОБА_1 . не з’явилася.
Дослідивши матеріали адмінсправи, суддя приходить до наступного.
03 лютого 2010 року Ужгородським МУ ГУ МВС України в Закарпатській області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підстав заявиОСОБА_3 з приводу події , яка сталася 29 січня 2010 року.
З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 27 січня 2010 року після навчання в ЗОШ № 8 вона вийшла зі школи , її покликала однокласниця ОСОБА_4 і запропонувала відійти з нею в сторону , на що ОСОБА_3 відмовилась і пішла з подругою ОСОБА_5 на сусіднє з школою подвір’я. В це час зателефонувала ОСОБА_4. , щоб з’ясувати , де знаходиться ОСОБА_3 Через декілька хвилин ОСОБА_4 підійшла до неї разом зОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, які навчаються у 8-му класі ЗОШ № 8 . Далі ОСОБА_4. покликала її у сусідній двір, на що вона погодилась По дорозі вона зустріла візуально знайомих дівчат, які навчаються в ЗОШ № 8, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ще одну дівчину, ім’я якої вона не знає. Останні запитали ОСОБА_3 , що вона про них говорить в школі. ОСОБА_3 їм відповіла, що дійсно вона про них говорить в школі. ОСОБА_3 їм відповіла, що дійсно вона про них говорила і після того у них виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_8 її штовхнула. Згодом, вищевказані дівчата запропонували ОСОБА_3 стати на коліна і просити у них пробачення, при цьому кожна з них мала вдарити її по обличчю долонею. ОСОБА_3 погодилася на такі умови, так як злякалась, тому що якщо відмовиться, то вони її поб’ють. ОСОБА_3, стоячи на колінах , попросила у них вибачення, після чого кожна з вищеназваних п’яти дівчат вдарила ОСОБА_3 по обличчю долонею. Також , як вказано у поясненні ОСОБА_3 , під час її вибачення ОСОБА_7 дістала свій телефон та включила відео-зйомку, після чого передала телефон ОСОБА_4, яка знімала вибачення ОСОБА_3. Після того, як ОСОБА_3 вибачилась. ОСОБА_8 сказала, що більше не треба нічого знімати на телефон та його вимкнули. Окрім того, ОСОБА_8 зауважила , що при зверненні ОСОБА_3 до міліції ,їй буде лише гірше від цього. Далі всі розішлися по своїм справам.
Статтею 184 ч.1 Кодексу про адміністративні правопорушення України встановлена відповідальність за невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей, а саме : ухилення батьків або осіб, які їх замінюють від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При накладенні адмістягнення суд враховує загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення визначені ч.2 ст.33 КпАП України, а саме: особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, ст.ст. 283,284 КпАП України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винною за ст. 184 ч. 1 КпАП України та призначити адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Ференц А.М.