КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Худика М.П.

суддів - Балацької Г.О., Горб І.М.

секретаря судових засідань - Веременко Т.В.

за участю сторін:

захисника - Овсяннікова В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22018101110000244 від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22 липня 2021 року включно.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, та дані про особу обвинуваченого, на підставі чого прийшов до висновку, що інший більш м`який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту у нічний час доби.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт заперечує існування у його поведінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та вважає, що всі матеріали, які містяться в кримінальному провадженні є сфабрикованими.

При цьому, ОСОБА_1 просить врахувати дані про його особу, а саме те, що він має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, перебуває під вартою у даному кримінальному провадженні 27 місяців, що на думку обвинуваченого суперечить вимогам Європейського суду з прав людини.

Не погоджується апелянт і з визначеним судом розміром застави, вважаючи його не помірно великим та таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Овсяннікова В.В., які підтримала апеляційну скаргу і просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22018101110000244 від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22 липня 2021 року включно.

Перевіривши рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає його законним, а висновки суду щодо не достатності іншого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги закону при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років та характеризується підвищеним рівнем суспільної небезпеки, обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, зокрема те, що свідки в судовому засідання не допитані, письмові докази в повному обсязі не вивчені, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки та спосіб життя взагалі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Таке обмеження права ОСОБА_1 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Ті дані про особу обвинуваченого, на які посилається апелянт, були враховані судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак вони не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків у поведінці ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_1 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а відтак апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строком до 22 липня 2021 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

___________ __________________ __________________

Худик М.П. Балацька Г.О. Горб І.М.