Справа № 760/18098/21

Провадження № 2-о/760/397/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де не видають медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.

Звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для отримання свідоцтва про смерть державного зразка та вступу у спадщину.

Заявник у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час і місце судового розгляду належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 серпня 1974 року, виданим Жовтневим відділом ЗАГС м. Ворошиловград, серії НОМЕР_1 , та свідоцтвом про одруження від 18 січня 1997 року, виданим Ленінським відділом РАГС м. Луганськ.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ.

Факт смерті підтверджено копією документа невстановленого зразка - свідоцтвом про смерть, виданим 15 червня 2021 року Жовтневим відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки серії НОМЕР_2 .

Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті від 11 червня 2021 року № 802 причиною смерті ОСОБА_2 стала механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів стороннім тілом (шматок цибулі).

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

У цьому випадку такими документами є надана заявником довідка про причини смерті, свідоцтво про смерть.

За змістом пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, зокрема, сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Таким чином, будучи померлим у м. Луганськ, державна реєстрація смерті матері заявника не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявником для підтвердження факту смерті подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Положеннями статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою ; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Оскільки реєстрація смерті громадянки України ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то наявні законні підстави встановити факт її смерті у судовому порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 3, 5, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», статтями 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: деревня Вишня Озерна Щигровського району Курської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ.

Рішення суду в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (пункт 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна