ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/8691/18                         Головуючий у 1 інстанції – Янцовська Т.М.

Провадження № 11-кп/818/2426/21        Суддя-доповідач – Савченко І.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого – судді                        - Савченка І.Б.,

суддів                                        - Кружиліної О.А., Савенка М.Є.,

при секретарі                                - Кожевніковій А.В.,

за участі прокурора                                - Єфремова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 червня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.06.2021 року продовжено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.08.2021 року. Визначено ОСОБА_1 розмір застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, строк покарання, що загрожує обвинуваченому.

Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки він не має наміру переховуватися в органів досудового розслідування чи суду, впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також порушувати інші процесуальні обов`язки, покладені на нього.

Заслухавши доповідь головуючого судді; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали судового провадження та оскаржувану ухвалу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1   не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та ухвалено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Також колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо наявності та продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на що обґрунтовано послався суд в оскаржуваному судовому рішенні про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст.187 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, зібраними під час досудового розслідування доказами.

Однак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Окрім цього, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Колегія суддів виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, які містяться в матеріалах судового провадження, а саме того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів особливо тяжкого злочину проти власності, які були скоєнні організованою групою, в тому числі із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя або здоров`я, суми завданої потерпілим шкоди, на думку колегії суддів, внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та фактичні обставини їх скоєння, активна роль ОСОБА_1 у складі організованої групи, яка була створена для заволодіння майном громадян, підтверджують висновки суду першої інстанції щодо підвищеної суспільної небезпеки скоєних злочинів, оскільки діяльність організованих злочинних груп створює загрозу всьому суспільству, захист інтересів якого повинно бути забезпечено судом, а тому, на переконання суду, на даний час продовжують існувати ризики, які були встановленні судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Більш того, обвинуваченому ОСОБА_1 оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, при внесенні якої останнього може бути звільнено з-під варти.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися та не зменшилися.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 червня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді –