Ухвала

Іменем України

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 753/21307/19

провадження № 61-9563ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування транспортного засобу, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування транспортного засобу, визнання права власності.

Позов мотивував посилаючись на те, що 27 серпня 2018 року у нього викрадено автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3 471 см3, кузов НОМЕР_2 , 2008 року виробництва, який він придбав за 26 000,00 доларів США, 15 квітня 2016 року за договором купівлі-продажу. Наступного дня він звернувся до органів Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення. У січні 2019 року він виявив на інтернет-ресурсі « Auto Ria. Ua » оголошення про продаж його автомобіля, який було викрадено. Під час огляду зазначеного автомобіля у м. Рівне, позивач переконався, що це автомобіль який належав йому. У зв`язку з цим Рівненським відділом поліції Головного управління поліції Національної поліції України у Рівненській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019180010000411 за статтею 290 КК України, а спірний автомобіль марки Honda Pilot поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.

У подальшому автомобіль вилучено і доставлено до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві на підставі відповідної ухвали суду, а також накладено арешт і визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за частиною третьою статті 289 КК України. Позивача визнано потерпілим.

Посилаючись на те, що спірний транспортний засіб вибув із його володіння без його згоди, що згідно зі статтями 330, 387, 388 ЦК України, пункту 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ є підставою для витребування автомобіля з володіння ОСОБА_2 , а також визнання за ним права власності, просив задовольнити позов.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого

2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб марки HONDA PILOT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , бежевого кольору, об`єм двигуна 3471 куб. см, кузов НОМЕР_4 , 2008 року виробництва. Визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки HONDA PILOT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , бежевого кольору, об`єм двигуна 3471 куб. см, кузов НОМЕР_4 , 2008 року виробництва. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки спірний автомобіль марки Honda Pilot, який належав на праві власності ОСОБА_1 , було викрадено у м. Київ. У подальшому ним з`ясовано перебування транспортного засобу у м. Рівне та, що його реєстрацію було здійснено за ОСОБА_2 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції не урахував, що згідно з висновками експертів, основні ідентифікуючі конструктивні елементи (головні складові агрегати) належать автомобілю марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , тобто транспортному засобу, який не належав позивачу, на час вирішення спору титульним правом на який наділена ОСОБА_2 Номерні агрегати спірного автомобіля марки Honda Pilot, а саме кузов та двигун, за допомогою яких ідентифікується сам транспортний засіб, не змінювалися. Ця обставина свідчить про належність спірного транспортного засобу саме відповідачу. Деталі (запчастини) спірного транспортного засобу у виді передніх стійок від вітрового (лобового) скла і вище, середніх стійок, багажного відділення, даху, задніх порогів наполовину, оздоблення салону, електропроводки, 14 датчиків не дають підстав для виникнення у ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , оскільки є похідними (додатковими) до основних агрегатів, яким присвоєно ідентифікаційні номери.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 05 липня 2021 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у новій редакції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки висновкам експертів, згідно з якими автомобіль марки Honda Pilot державний реєстраційний знак НОМЕР_3 кустарно зварений з двох частин, що належать двом різним автомобілям, при цьому фактична комплектація досліджуваного автомобіля марки Honda Pilot стосовно верхньої, задньої і бокових частин кузова (з дверима, крилами і заднім бампером), салону та електронних систем контролю і безпеки, а також більшості дрібних комплектуючих деталей моторного відсіку відповідає заводській комплектації автомобіля НОМЕР_9, який належав позивачу.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц та Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги про витребування у

ОСОБА_2 автомобіля марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак

НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , посиланням на те, що фактично зазначений автомобіль є його власністю, який був у нього викрадений у

2017 році.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_8 , бежевого кольору, об`єм двигуна 3 471 см3, кузов НОМЕР_9 , 2008 року виробництва.

Датою першої реєстрації цього автомобіля є 07 квітня 2009 року; перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу відбулася 15 квітня 2016 року на позивача.

27 серпня 2017 року у м. Київ по вул. Урлівська, 9, у період з 02.30 год. до

16.20 год. зазначений транспортний засіб викрадено з неохоронюваної автомобільної стоянки невстановленою особою. Того ж числа позивач звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за частиною третьою статті 289 КК України №12017100020009335.

19 січня 2019 року, позивач, переглядаючи інтернет-ресурс «Auto Ria. Ua», в одному із оголошень щодо продажу автомобіля, виявив належний йому автомобіль. 21 січня 2019 року в ході огляду автомобіля марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , на автозаправній станції «ОККО» при в`їзді у м. Рівне, ОСОБА_1 заявив, що зазначений транспортний засіб є автомобілем, який 27 серпня 2017 року було викрадено, у зв`язку з чим, звернувся з відповідною заявою до Рівненського ВП ГУНП у Рівненській області, про що було внесено відомості у Єдиний реєстр досудових розслідувань

№ 12019180010000411 за статтею 290 КК України. Автомобіль працівниками правоохоронних органів поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів по вулиці Київська, 101"ж", у м. Рівне.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року у справі

№ 753/17921/19 автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак

НОМЕР_5 , вилучено і доставлено до Дарницького УП ГУНП у м. Києві. 25 січня 2019 року на підставі постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні

№ 120171000200009335 від 28 серпня 2017 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року у справі № 753/3572/19 накладено арешт на автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_10 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року арешт, накладений ухвалою суду від 15 лютого 2019 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017100020009335, на автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_9 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , скасовано.

Під час розслідування кримінального провадження № 12017100020009335 слідчим призначалися 25 січня 2019 року транспортно-трасологічна експертиза, та 04 квітня 2019 року - автотоварознавча експертиза.

Згідно з висновком експертів у комісійній-трасологічній експертизі від 20 червня 2019 року № 2724/2725/19-33/17488/19-31, експертом встановлено, що ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , нанесений у відсіку двигуна на автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , змінам не піддавався. Досліджуваний автомобіль кустарно зварений з двох частин, які належать двом різним автомобілям. Номерна панель з номером НОМЕР_4 та прилеглі деталі, передні стійки до вітрового скла і лонжерони, днище до спинок задніх сидінь належать одному автомобілю. Передні стійки від вітрового скла і вище та середні стійки, багажне відділення, дах, задні пороги, передні пороги наполовину, оздоблення салону, електропроводка та 14 датчиків належать іншому автомобілю номер кузова НОМЕР_11 . Номер двигуна НОМЕР_12 , змінам не піддавався.

Висновком експертів у комплексній трасологічній та автотоварознавчій експертизі від 04 липня 2019 року №10576/19-54/10577/19-52/10578/19-34/14993-15017/19-34 встановлено, що центральна частина решітки радіатора встановлена на автомобілі марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , до перефарбування у чорний матовий колір мала світло-сірий колір. Всі крила автомобіля (2 передніх і 2 задніх), дах, дві середні стійки, всі дверцята автомобіля не перефарбовувалися і мають стандартне заводське лакофарбове покриття. Лакофарбове покриття лівої передньої стійки має кустарне (незаводське) лакофарбове покриття і відрізняється від лакофарбового покриття вищеназваних деталей за всіма дослідженими ознаками. Лакофарбове покриття правої передньої стійки відрізняється від всіх інших ділянок автомобіля (в т.ч. і лівої передньої стійки) за наявністю серед шарів лакофарбового покриття декоративного покриття чорного кольору; таке ж покриття міститься на днищі автомобіля (під сидінням автомобіля). Тобто, імовірно, ці деталі мали первинне (заводське) декоративне покриття чорного кольору. Лакофарбове покриття всіх ділянок автомобіля, розташованих в моторному відсіку, співпадають між собою, відрізняються від лакофарбового покриття всіх інших деталей автомобіля і мають кустарне (незаводське) лакофарбове покриття. Лакофарбове покриття бамперів автомобіля відрізняються між собою за дослідженими ознаками, передній бампер перефарбовувався. При обшивці вставок у дверних картах, підлокітниках на лівій та правій передніх дверях, кришки підлокітника між сидіннями та вставок і підлокітників на задніх дверях використовувався матеріал різного якісного хімічного складу. Вітрове (лобове) скло, наявне на досліджуваному автомобілі, встановлене не заводом-виробником автомобіля. Номерна панель з номером НОМЕР_4 та прилеглі деталі, передні стійки до рівня вітрового скла, лонжерони, днище до спинок задніх сидінь належать одному автомобілю - номер кузова НОМЕР_4 . Фактична комплектація досліджуваного автомобіля щодо верхньої, задньої і бокової частин кузова (з дверима, крилами, заднім бампером, враховуючи результати хімічного дослідження), салону та електронних систем контролю і безпеки, а також більшості дрібних комплектуючих деталей моторного відсіку відповідає заводській комплектації автомобіля з ідентифікаційним номером НОМЕР_11 і не відповідає заводській комплектації автомобіля з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 . Наданий для дослідження автомобіль не комплектувався заводом-виробником окантовкою решітки радіатора, наявною на ньому, згідно з маркуванням на цій окантовці та не комплектувався заводом-виробником дефлектором капоту (мухобійкою), дефлекторами для вікон на дверцятах (обтічники вікон), дефлектором для люка (обтічник люка) на даху. Визначити, чи комплектувався заводом-виробником автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , накладкою на передній бампер ("губкою"), боковими порогами, розширювачами колісних арок, не видалося можливим у зв`язку з обмеженими умовами для проведення розбиральних робіт. Визначити, чи встановлені заводом-виробником на автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , дзеркальні елементи бокових дзеркал передніх дверей, не видалося можливим у зв`язку з обмеженими умовами для проведення розбиральних робіт. Заглушка ременя безпеки сидіння водія, яка знаходиться в автомобілі, на момент дослідження не відноситься до заводської комплектації автомобілів марки Honda Pilot. Визначити, якій моделі автомобіля вона належить, не видалося можливим у зв`язку із недостатністю на ній характерних ознак. Середня ринкова вартість автомобіля марки Honda Pilot, номер кузова НОМЕР_11 , станом на 27 серпня 2017 року складала

528 503,30 грн. На ручці шторки задньої двері автомобіля Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , наявні пошкодження у вигляді дрібних подряпин і заглибин.

З довідки АМТ (МВС) вбачається, що автомобіль марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_4 , 2008 року виробництва, датою першої реєстрації є 29 листопада 2011 року; вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації, відбулася 27 квітня 2018 року за відповідачем.

Установивши, що основні ідентифіковані конструктивні елементи (головні складові агрегати) належать автомобілю марки Honda Pilot, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , тобто транспортному засобу, який не належав позивачу і на час вирішення спірних правовідносин титульним правом на який наділена ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що деталі (запчастини) до спірного транспортного засобу у виді передніх стійок від вітрового (лобового) скла і вище, середніх стійок, багажного відділення, даху, задніх порогів наполовину, оздоблення салону, електропроводки, 14 датчиків є похідними (додатковими) до основних агрегатів, яким присвоєно ідентифікаційні номери, та не свідчать, що спірний автомобіль є тим самим автомобілем який було викрадено у ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для його витребування у ОСОБА_2 .

Перевіряючи наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження Верховний Суд виходить з такого.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц та Верховного Суду

від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14ц виклала правовий висновок про те, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить

до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, зазначено, що ЦК України передбачені засади захисту права власності або законного права користування особою відповідним майном.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

З наведеного убачається, що у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та Верхового Суду, викладено правові висновки щодо правильного застосування статей 387, 388 ЦПК України, а також щодо обрання ефективного способу захисту у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Посилання ОСОБА_1 на неврахування апеляційним судом зазначених висновків суду касаційної інстанції є неспроможними, оскільки апеляційний урахував зазначені висновки та правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України, однак дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю заявником факту того, що транспортний засіб, який він просить витребувати у відповідача, є саме тим транспортним засобом, який належав позивачу та був у нього викрадений у 2017 році.

В цілому аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника встановленими апеляційним судом обставинами справи та оцінкою доказів, зокрема висновків комісійної-трасологічної експертизи від 20 червня

2019 року № 2724/2725/19-33/17488/19-31 та комплексної трасологічної та автотоварознавчої експертизи від 04 липня 2019 року № 10576/19-54/10577/19-52/10578/19-34/14993-15017/19-34.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Касаційна скарга заявника не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене постанова Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необгрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від

19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування транспортного засобу, визнання права власності, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак