ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5479/21 Справа № 208/8160/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, про зобов`язання надати розписку про виконання умов договору,-

                                    В С Т А Н О В И Л А:

       10 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, про зобов`язання надати розписку про виконання умов договору.

       В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25.12.2015 р. між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір строкового кредиту на суму 15 980 грн. на строк 36 місяців з 25.12.2015 р. по 31.12.2018 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі.

       За п. 2.3 генеральної угоди банк зобов`язався надати ОСОБА_1 платіжну картку відповідно до п.2.1. карта за № НОМЕР_1 була видана. Свої зобов`язання позивач не виконав, тому банк скористався генеральною угодою та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу.

       Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2017 р. на користь відповідача стягнуто борг, який утворився станом на 20.10.2016 р. 14740,54 грн. – заборгованість за кредитом, 1529,71 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1948,10 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 1138,91 грн. - штраф, 1378,00 грн. – витрати по сплаті судового збору, а всього 21 735,26 грн.

       20.07.2018р. постановою державного виконавця ДВС м. Кам`янське ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрите виконавче провадження ВП № 56790121 по примусовому стягненню боргу, але 28.08.2018 р. постановою державного виконавця виконавче провадження закрито на підставі фактичного виконання. Суму боргу згідно рішенням суду в розмірі 21 735,26 грн. повернуто, оскільки фактично сплачено 30 136,26 грн.        Крім того, в липні 2018 р. позивач отримав 3 групу інвалідності. На вимогу пенсійного фонду для отримання пенсії відкрито картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», на який перераховували пенсію. Відповідно до виписку з карткового рахунку, який отримав позивач сума коштів перерахованих по картковому рахунку без згоди позивача складає 5 152,55 грн.        Вважає, що списання коштів відповідачем з його карткового рахунку є неправомірним, у зв`язку з тим, що борг сплачений в повному обсязі згідно рішення суду.

       Враховуючи зазначене, просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 8400 грн. переплати, а саме 5 152,55 грн. безпідставно списаних з його рахунку, 3% річних за користування чужими коштами в сумі 397,72 грн. збитки від інфляції в сумі 896,64 грн., всього 14 845,91 грн.;

       - стягнути з АТ КБ “ПриватБанк” 50 000 грн., на відшкодування завданої моральної шкоди;

       - зобов`язати ПАТ КБ «Приватбанк» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили видати йому розписку про одержання відповідачем від нього виконання в повному обсязі договору строкового кредиту на суму 15 980 грн., укладений на строк 36 місяців з 25.12.2015 р по 31.12.2018 р.

       Вирішити питання стосовно судових витрат.

       Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди; про зобов`язання надати розписку про виконання умов договору — задоволено частково.

       Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 - 8 400 грн. – переплати; - 5 152 грн. 55 коп. - безпідставно списаних коштів; - 397грн. 72 коп. – 3% річних за користування кредитними коштами; - 896 грн. 64 грн. збитки від інфляції. Всього: 14 846 грн. 91коп.

       Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 250 грн.

       Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 довідку про виконання ним в повному обсязі договору строкового кредиту на суму 15 980 грн. укладеного на строк 36 місяців з 25.12.2015 р. по 31.12.2018 р. (генеральна заборгованість про реструктуризацію заборгованості від 25.12.2015 р.)

       Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави суму судового збору в розмірі 1056,46 грн. В іншій частині позовних вимог — відмовлено.

       Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

       В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи.

       Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

       Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір строкового кредиту на суму 15 980 грн. на строк 36 місяців з 25.12.2015 р. по 31.12.2018 р., шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі.

       Свої зобов`язання позивач не виконав, борг не повернув, тому банк скористався правом звернення до суду із позовною заявою про стягнення боргу.

       Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2017 р. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 стягнуто борг, який утворився станом на 20.10.2016 р. в розмірі 14 740,54 грн. – заборгованість за кредитом, 1 529,71 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 948,10 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 1 138,91 грн. - штраф, 1 378,00 грн. – витрати по сплаті судового збору. Усього стягнуто суму коштів в розмірі 21 735,26 грн.

       Як вбачається з наданих документів 20.07.2018 р. постановою державного виконавця ДВС м. Кам`янське ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрите виконавче провадження ВП № 56790121 по примусовому стягненню боргу на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2017 р.

       28.08.2018 р. постановою державного виконавця ДВС м. Кам`янське ГУЮ у Дніпропетровській області виконавче провадження було закрито на підставі фактичного виконання та суму боргу згідно рішення суду, фактично сплачено 30 136,26 грн.

       Позивач відкрив картковий рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк» для отримання пенсії, з якого були перераховані без згоди позивача 5 152,55 грн.

       Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

       Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

       Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

       Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

       Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

       Підставою отримання відповідачем АТ КБ «Приват Банк» було стягнення з позивача ОСОБА_1 у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого листа, щодо якого сума стягнення вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави на якій було набуто грошові кошти на теперішній час не існує.

       Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Позивачем надано вірний розрахунок інфляційних втрат в сумі 5152,55 грн. та трьох процентів річних в сумі 397,72 грн.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вказана безпідставно набута сума не підпадає під перелік випадків, коли безпідставне набуте не підлягає поверненню у відповідності до вимог ст. 1215 ЦК України.

       Разом з тим, враховуючи, що під час виконання виконавчого листа на рахунок відповідача надійшли утримані із пенсії ОСОБА_1 кошти, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору може вважатися безпідставно набутою та підлягає поверненню позивачеві шляхом стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.

       Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

       Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

       Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

       Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

       1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

       2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

       1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

       2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

       3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

       4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

       У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

       Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

       Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

       При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

       Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

       На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи додано: копія акту приймання - передачі правничих послуг від 20.02.2020 року, копію квитанції від 21.02.2020 року про оплату наданих послуг в сумі 5250 грн., копію витягу із книги обліку доходів адвоката Шевченко Л.М. від 21.02.2020 року (а.с. 48-50). Копію договору про надання правничої допомоги від 01.11.2019 року (а.с 90-91).

       Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.

       Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

       Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

       Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

       Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

       Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» — залишити без задоволення.

       Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року, в оскаржуваній частині — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

       Судді: