22-7393/09
Головуючий у 1-й інстанції: Цимбал І.К
Доповідач: Корчевний Г.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Корчевного Г.В. Суддів - Лапчевської О.Ф., Слюсар Т.А. При секретарі - Бутенко В.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданою дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу, -
встановила:
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданою дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна» 84239 грн. 32 коп. матеріальної шкоди, 842 грн. 40 коп. судовий збір, 40 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього стягнуто 85111 грн. 72 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, 01.03.2005 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір страхування транспортних засобів предметом якого є страхування автомобіля «МЩУБШІІ ПЕДЖЕРО СПОРТ» д.н.з. НОМЕР_2, який належить останньому на праві приватної власності (а.с. 4-15).
20.01.1006 року о 20.00 на проспекті Ватутіна в м. Києві в районі Московсь-
кого мосту відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «МІ-ЦУБІШІ ПЕДЖЕРО СПОРТ» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля «ОПЕЛЬ - ВЕКТРА» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача, якому було надано право керування даним автомобілем, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, куди його було внесено як особу, яка має право керування і відносно якого за наслідками розгляду матеріалів ДТП було відмовлено в порушенні кримінальної справи та складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання вимог п.п. 12.1, 12.3 правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, за результатами розгляду якого провадження у справі відносно відповідача постановою судді закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення відповідача до адміністративної відповідальності (а.с. 20 - 22, 23, 35).
20.01.2006 року ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку по договору страхування (а.с. 16-19).
Згідно зі звітом вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції, страхового акту, розрахунку страхового відшкодування, платіжного доручення сума шкоди завданої та виплаченої страхувальнику ОСОБА_2 внаслідок вище вказаної ДТП становить 109229 грн. 32 коп. (а.с. 36 - 50, 57 - 59).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що автомобіль «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1, яким керував відповідач, був застрахований у СК «Веско», поліс № ВА/0564223, остання взяла на себе обов'язок виконати вимоги позивача та здійснила позивачу відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталась за участю застрахованого транспортного засобу яким керував відповідач, в розмірі ліміту відповідальності страховика в сумі 24990 грн. з вирахуванням розміру франшизи 510 грн., який не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, яка становила 25500 грн.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
12.05.2009 року позивач надіслав відповідачу регресну вимогу про відшкодування вище вказаної суми сплаченої ОСОБА_4, з якою відповідач не погодився та надіслав позивачу відповідь про відсутність правових підстав для її задоволення, зокрема щодо відсутності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та визнання винним у вчиненні ДТП (а.с. 60, 61, 63, 64).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, пояснень учасників ДТП: ОСОБА_5, ОСОБА_2 ОСОБА_6, вбачається, що відповідач здійснив виїзд на зустрічну смугу руху внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілями «МІЦУБІШІ ПЕДЖЕРО СПОРТ» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем «ОПЕЛЬ - ВЕКТРА» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5.(а.с.23, 27, 28, 31-35).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху та вважає доводи відповідача щодо не доведення його вини у вчиненні ДТП, через відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності безпідставними, оскільки при розгляді адміністративної справи питання щодо встановлення вини або невинуватості відповідача у вчиненні ДТП не вирішувалось.
На підтвердження розміру заподіяної пошкодженням автомобіля шкоди позивач посилався на акт автотоварознавчого дослідження, який долучено до матеріалів справи (а.с. 36-50).
Будь-яких доказів на його спростування відповідач не подав, клопотань про їх витребування в процесі розгляду справи не заявляв.
З врахуванням положень ст. ст. 57, 60, 64 ЦПК України, при визначенні розміру заподіяної шкоди суд міг використовувати як письмовий доказ наведений вище акт автотоварознавчого дослідження, а тому доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення матеріальної шкоди також є безпідставними.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.