УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 рокусмт ПетровеСправа № 941/924/21

Провадження № 2-з/941/14/21

Суддя Петрівського районного суду Кіровоградської області Колесник С. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що в проваджені Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Позивачка свою заяву мотивувала тим, що зазначена вище квартира входить до

спадкового майна, яке оспорюється, а відповідач ОСОБА_2 , на користь якої складено оспорюваний заповіт, може продати зазначену квартиру, оскільки отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. З метою запобігання порушення своїх прав та забезпечення можливості виконання в майбутньому рішення суду вона змушена звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Подана заявником заява про застосування заходів забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином підлягає невідкладному розгляду.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків: від вжиття заходів для забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів, враховуючи відповідність права чи законного інтересу, про захист яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Таким чином, заявляючи про необхідність застосування судом заходів забезпечення у разі подання позову майнового характеру, заявниці потрібно вказати на наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову; подати докази, що засвідчують наміри відповідача розпорядитися коштами (майном), наміри ухилитися від виконання рішення суду; довести суду розумність, співмірність та адекватність заходу забезпечення; переконати суд, що такі заходи не перешкоджатимуть господарській діяльності відповідача; пред`явити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Але забезпечення позову покликано не порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайне вжиття заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а й також перешкодити спричиненню значної шкоди стороні у справі.

Позивачка в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що при реєстрації заповіту було порушено закон, тому вона подала позовну заяву до суду з метою визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину.

Однак, жодного належного доказу на підтвердження обставин, викладених заявницею в заяві про забезпечення позову, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, які б могли ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, позивачкою до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачка у вище зазначеній заяві про забезпечення позову не довела існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. В заяві відсутнє достатнє обґрунтування застосування забезпечення позову, відсутні докази на підтвердження обставин викладених в заяві, відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду, оскільки згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущенні заявниці.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, так як вважає доводи такої недостатніми та не доведеними належними засобами доказування, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Петрівський районний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя                                                                                        С. І. Колесник