ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Харків

справа № 646/5989/16-ц

провадження № 22-ц/818/3899/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за скаргою Кредитної спілки "Соколов" на бездіяльність  державного виконавця   Немишлянського відділу  державної виконавчої  служби у місті Харкові  Східного міжрегіонального  управління Міністерства  юстиції (м. Харків)  Ярошенка Вадима  Васильовича,  боржник ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою Кредитної  спілки "Соколов" на ухвалу  Фрунзенського  районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року,-

 в с т а н о в и в:

До Фрунзенського районного суду м. Харкова 19.04.2021 року надійшла скарга Кредитної спілки "Соколов" на бездіяльність Державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенка Вадима Васильовича, в якій скаржник просить суд визнати бездіяльність державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенка В.В. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів № 645/7798/15-ц, № 645/5989/16, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова, неправомірною; зобов`язати державного виконавця невідкладно здійснити заходи, спрямовані на виконання рішення суду за виконавчими листами № 645/7798/15-ц, № 645/5989/16 (за ЗВП № 59320672).

Ухвалою Фрунзенського  районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року скаргу Кредитної спілки "Соколов" повернуто скаржнику разом з усіма доданими до неї документами.

Судове рішення мотивовано тим, що скаржником порушено положення п. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України, та до скарги не додано докази її надіслання іншим учасникам справи (провадження). Тому, керуючись п. 4 ст. 183 ЦПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням представник КС «Соколов» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вказує, що застосовані судом норми чинного законодавства не регулюють спірні правідносини. А тому, скаржник вважає, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали не вірно застосував ч. 4 ст. 183 ЦПК України.  

Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що при зверненні до суду скаржником не долучено доказів, які мали підтвердити надіслання засобами поштового зв`язку та/або надання іншим учасникам справи копії скарги на бездіяльність державного виконавця разом з додатками, що зумовлює застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що  КС «Соколов» звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенка Вадима Васильовича, в якій скаржник просить суд визнати бездіяльність державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенка В.В. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів № 645/7798/15-ц, № 645/5989/16, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова, неправомірною; зобов`язати державного виконавця невідкладно здійснити заходи, спрямовані на виконання рішення суду за виконавчими листами № 645/7798/15-ц, № 645/5989/16 (за ЗВП № 59320672).

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої та другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №569/13154/20.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заявнику скарги на бездіяльність державного виконавця та звернув уваги на те, що вимоги ч. 2 ст. 183 Розділу 2 "Заяви з процесуальних питань" ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, а тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. Крім того, розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

Відтак, враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Тобто при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції мав керуватись положеннями розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" та практикою Верховного Суду.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу  Кредитної  спілки "Соколов" - задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського  районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року скасувати, справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук