Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок та виплату призначених державної та додаткової пенсій,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним адміністративним позовом ОСОБА_5 звернувся до суду 1 лютого 2010 року (а.с.2).
Вказував на те, що відповідачем йому неправильно нараховується розмір пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
9 листопада 2009 року він звернувся до відповідача з заявою про приведення у відповідність до вимог закону розміру його пенсії, як учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС першої категорії, оскільки вважає, що нарахування розміру пенсії мало бути здійснено відповідно до вимог ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” при врахуванні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не за урядовими постановами, які суперечать закону.
Позивач просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити недонараховану суму пенсій в сумі 125 732, 06 грн. за період з січня 2005 року по серпень 2009 року.
Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року позов задоволено.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій ОСОБА_5, як інваліду Ш групи пов’язаного з захворюванням при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесеному до потерпілих I категорії, виплата яких передбачена ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме, державної пенсії у розмірі шести, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, установлених в законі “Про Держаний бюджет України” на відповідний рік, з дня настання такого права, тобто з 1 січня 2005 року.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_5 є інвалідом Ш групи, захворювання якого пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З 15 жовтня 1997 року по даний час він одержує основну та додаткову пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон).
19 листопада 2009 року позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок йому раніше призначених і виплачуваних державної та додаткової пенсій, починаючи з 1 січня 2005 року, виходячи із норм Закону, які передбачають розміри пенсій для інвалідів Чорнобильців, зокрема інвалідів ІІІ групи в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком ( ч.4 ст.54 Закону), а також додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (ст.50, ст.53 Закону).
Вказаним управлінням Пенсійного фонду відмовлено у задоволенні заяви позивача, оскільки нарахування пенсії проводиться у відповідності до діючих актів законодавства, які визначають розміри пенсій.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із того, що відповідач при перерахунку пенсії на відповідні періоди неправомірно застосовував положення постанови Кабінету Міністрів України (далі-КМУ) від 30 січня 2002 року №1 замість положень Закону, які є пріоритетними у застосуванні.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із заперечень до позову, у період 2009 року відповідачем здійснювались перерахунки пенсії виходячи із положень іншої постанови КМУ (№530 від 28 травня 2009 року), яка була прийнята після рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Суд не придав значення цьому факту, не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, якою є вказана постанова уряду України, як акт законодавства України, не дав відповідної оцінки, внаслідок чого суд дійшов до неправильних висновків щодо неправильності нарахування розміру пенсій позивачу та неправомірності дій відповідача при перерахунку пенсії.
Суд також виходив із того, що неправильність нарахування і виплати пенсій позивачу сталася не з вини позивача, а внаслідок неправомірних дій УПФ, а тому суд дійшов висновку, що перерахунок і виплата зазначених пенсій повинні бути проведеними з часу настання такого права у позивача, тобто з 1 січня 2005 року.
Такий висновок також є помилковим, не відповідає обставинами справи та суперечить нормам матеріального права.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми матеріального права, а також норми процесуального права, що потягло неправильне вирішення справи, що відповідно є підставою для скасування судового рішення за правилами п.4 ч.1 , ч.2 ст. 309 ЦПК України.
Суд першої інстанції не застосував норму КАС України, які підлягали застосуванню при розгляді цієї справи. Так, судом не вирішено питання про застосування статей 99 та 100 КАС України про строки звернення до суду.
Позивачем у поданому ним позові оскаржується неправомірність дій відповідача по нарахуванню та виплаті щомісячних платежів (пенсії), а тому перебіг строку звернення до суду за захистом права починається з часу отримання позивачем цієї щомісячної грошової виплати (пенсії).
Як вбачається, позивач правомірно та обґрунтовано ставив питання про захист своїх прав за період з 2005 року до кінця 2008 року (враховуючи прийняті рішення Конституційного Суду України щодо цих питань за відповідні періоди цих років).
Проте суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно задовольнив позов, без врахування того, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду за захистом права і підстав для його поновлення не вбачається.
Поважних причин пропуску строку позивач не наводить, а посилається на норми права та обставини, через які, на його думку, положення статей 99 та 100 КАС України не підлягають застосуванню.
Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав встановлений спеціальною нормою права - стаття 99 КАС України, а тому суд зобов’язаний вирішити питання щодо цього строку, зважаючи на те, що управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі ставило питання про його застосування.
Як вбачається із письмових заперечень управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі (а.с. 30-33) управління просило застосувати правила ст. 99 КАС України, оскільки строк звернення позивача до адміністративного суду пропущений, а позивач не ставить питання про його поновлення та не зазначає причин пропуску цього строку.
Суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку з цього питання і необґрунтовано та безпідставно задовольнив позов за період, строк звернення до суду у якому пропущено без поважних причин.
За обставин, що позивач пропустив строк звернення до суду з підстав, які поважними не можна визнати, у задоволенні його позовних вимог щодо перерахунку пенсії в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2009 року слід відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду, відповідно до правил ст.100 КАС України.
Доводи позивача про приюдиціальність значення попередніх рішень Конституційного Суду України для подальшого вирішення спірних питань у правовідносинах з перерахунку відповідної пенсії позивачу у 2009 році не можна визнати обґрунтованими, оскільки рішення Конституційного Суду України стосувались конкретних Актів законодавства України у попередніх роках щодо їх неконституційності.
Щодо перерахунку розміру пенсії у 2009 році, то такі вимоги не можуть бути задоволеними через відсутність правових підстав.
У 2009 році Конституційним Судом України не приймалось ніяких рішень щодо неконституційності актів законодавства, за якими позивачу визначено (перераховано) розмір пенсії.
Виходячи із цього відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Не можна визнати неправомірною відмову відповідача провести перерахунок пенсії у 2009 році, оскільки розмір пенсії позивача перерахований на підставі актів законодавства чинних на той час.
Управління Пенсійного фонду України діяло у межах цих актів, а тому не порушувало прав позивача.
Відмова у перерахунку зазначеної пенсії у вказаному позивачем розмірі не викликана протиправними діями управління Пенсійного фонду України відповідача.
Як вбачається із аналізу актів законодавства, що регулюють спірні правовідносини, порушення прав відповідача викликано неузгодженістю та суперечливістю актів законодавства законодавчої та виконавчої влади.
Така неузгодженість та суперечливість, зокрема постанов уряду та законів прийнятих Верховною Радою України щодо врегулювання спірних правовідносин, що потягло порушення прав позивача, може бути підставою для звернення із позовом про відшкодування шкоди в порядку визначеному частиною 3 ст.152 Конституції України.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2009 року слід відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду, відповідно до правил ст.100 КАС України.
Вимоги позивача про визнання неправомірною відмову провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій, зобов’язання провести такий перерахунок та виплатити недонараховану суму, в частині вимог за період 2009 року, не можуть бути задоволеними через їх безпідставність.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст. 15, ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області задовольнити.
Постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок та виплату призначених державної та додаткової пенсій – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: