Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про стягнення недоотриманої суми пенсії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 березня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
із зазначеним позовом до УПФ України у м. Ладижин Вінницької області ОСОБА_5 звернулась 26 січня 2009 року.
Посилаючись на виплату їй відповідачем пенсії не у повному розмірі, а саме без нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за втрату здоров’я 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму додаткової пенсії за 2006, 2007, 2008 роки в розмірі 3463, 92 грн. Зобов’язати пенсійний фонд дотримуватись законів при нарахуванні пенсій.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 березня 2009 року зазначений позов задоволено частково.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на користь ОСОБА_5 суму недоотриманої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період 2008 року у розмірі 813, 87 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення недоотриманої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період з 1.01.2006 року по 26.01.2008 року - відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині відмови їй у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі, зокрема і за період з 1 січня 2006 року по 26 січня 2008 року.
Зокрема позивачка посилається на безпідставність відмови їй у позові за період з 1 січня 2006 року по 26 січня 2008 року, оскільки суду слід було застосовувати ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при вирішенні питання строку звернення до суду та задоволення позову повністю за весь заявлений період строку.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_5 має право на пенсію та щомісячну додаткову пенсію, відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон), а також на пільги встановлені цим законом.
Позивакою у поданому нею позові оскаржується неправомірність дій відповідача по нарахуванню та виплаті щомісячних платежів (пенсії), а тому перебіг строку звернення до суду за захистом права починається з часу отримання позивачкою цього щомісячного грошового платежу (пенсії).
Як вбачається, за умов правомірності та обґрунтованості доводів про порушення прав позивачки та її вимог про усунення цих порушень на умовах визначених вказаним вище Законом за період 2006, 2007 років (з урахуванням рішень Конституційного Суду України щодо цих питань), суд правильно дійшов висновку, що позивачкою без будь-яких поважних причин пропущено однорічний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав у цьому періоді, а тому, в силу ч. 2 ст.99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, суд правильно відмовив у позові в цій частині та з цих підстав.
Доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_5 не спростовують правильних висновки суду з цього питання, а тому апеляційна скарга позивачки не може бути задоволеною.
У адміністративному судочинстві, за яким вирішувалась ця справа, питання строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав врегульовані спеціальним законом - КАС України, зокрема ст.99, ст.100 цього Кодексу, а тому доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_5 не спростовують правильних висновки суду з цього питання.
Апеляційна скарга позивачки не може бути задоволеною.
Разом із тим право позивачки у періоді, в якому нею не пропущений строк звернення, а саме у 2008 році, на отримання додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної зарплати, в силу положень до ч.1 ст. 51 Закону, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виникло з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано неконституційним п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, обмежуючий вказане право позивачки.
За таких обставин суд неправильно визначився із початком перебігу строку, з якого слід перерахувати додаткову пенсію позивачці у розмірі 30% від мінімальної зарплати, оскільки, виходячи із аналізу вказаних вище законодавчих актів вимоги позову за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року не можуть бути задоволеними.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин колегія суддів визнала частково обґрунтованими.
Зокрема обґрунтованими є доводи щодо безпідставно вирішеної судом вимоги про стягнення з відповідача конкретного розміру 813, 87 грн. недоотриманої додаткової пенсії за період 2008 року.
У судовому рішенні суд безпідставно вдався до відповідних перерахунків розміру пенсії позивачки на свій розсуд, усупереч тому, що ці обов’язки, відповідно до положень частини 2 статті 5, частини 1 статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, покладаються виключно на органи Пенсійного фонду України.
Суд не може підміняти органи пенсійного фонду у питаннях обов’язок по яким покладено законом лише на органи пенсійного фонду, зокрема нарахування розмірів пенсій, а тому вирішення питання про стягнення конкретної суми пенсії, нарахованої самим судом, слід вважати вирішеним з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування чи зміни рішення суду, відповідно до правил п.4 ч.1, ч.2 ст. 309 ЦПК України.
За таких обставин, в цій частині постанову суду слід змінити, та викласти резолютивну частину постанови в цій її частині за іншим змістом, а саме відповідача слід зобов’язати здійснити перерахунок додаткової пенсії у відповідності до вимог конкретних норм законодавства, а також здійснити виплату відповідної різниці пенсії.
Інші ж доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин щодо судового рішення, в його решті, є непереконливими.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Із матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, положення КАС України щодо вирішеної решти вимог позову, що призвели до неправильного вирішення спору, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом вказаних норм не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування судового рішення.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення, в частині, що підлягає залишенню без змін, є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже постанова суду підлягає зміні в частині періоду, за який суд стягнув розмір недоотриманої пенсії позивачкою та в частині обрання шляху поновлення порушених прав позивачки в тій їх частині вимог, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст. 15, ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області частково задовольнити.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 березня 2009 року у цій справі змінити.
Викласти абзац 2 (два) резолютивної частини постанови про стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриманої додаткової пенсії в розмірі 813 грн. 87 коп. за період 2008 року у наступній редакції :
«Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_5 за шкоду заподіяну здоров’ю починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з відповідною виплатою різниці після здійсненого перерахунку».
В решті залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: