справа №133/550/21

У Х В А Л А

Іменем України

13.07.21 м. Козятин

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк О.Г.,

прокурора Сауляк А.В.,

обвинувачуваних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Голівського В.В., Федишена Р.Л.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

у підготовчому судовому засіданні вирішуючи питання щодо підготовки до розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, розглядаючи клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Сауляк А.В. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого,не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , а також усне клопотання захисника Голівського В.В. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, усне клопотання захисника Федишина Р.Л. про повнернення обвинувального акта прокурору, зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 на запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.04.2021 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.07.2021 включно.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора Козятинського відділу Хмільницької місцевої прокуратури Сауляк А.В. надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

При цьому прокурор вказала, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків та потерпілих, продовжувати вчиняти нові подібні злочини.

Подані клопотання прокурор підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Крім того, прокурор просив призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`яку - у виді цілодобового домашнього арешту. Зазначав, що цілодобовий домашній арешт може нівелювати ризики, про які зазначає прокурор, щодо існування яких він заперечує, посилаючись на їх недоведеність. Додав, що ОСОБА_1 проживає однією сім`єю, без реєстрації шлюбу із співмешканкою ОСОБА_5 , від спільного проживання із якою у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_6 на підтвердження чого надав довідку Флоріанівського старостинського округу Хмільницького району Вінницької області №88 від 24.06.2021, яку долучено до матеріалів справи. Також для огляду в судовому засіданні було надано свідоцтво про народження ОСОБА_6 , де у графі "батько дитини" ОСОБА_1 не вказаний. Зазначали, що це є дитина ОСОБА_1 , однак наразі документально підтвердити це не вбачається за можливе оскільки процедура встановлення батьківства є тривалою, обумовлена розглядом судової справи. Посилаючись на спільність дитини, захисник обгрунтовував наявність соціальних зв`язків, а отже - можливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Федишин Р.В. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу тримання під вартою на більш м`яку, не пов`язану з триманням під вартою. Надали суду копію трудової книжки, з якоїх вбачається, що ОСОБА_2 з 01.07.2019 по 19.06.2020 був офіційно працевлаштований. Вказввали, що з наданої у попередньому судовому засіданні характеристи вбачається, що по місцю роботи ТОВ «Вороновицьке ХПП», де він працював на посаді підсобного робітника з липня 2019 року по червень 2020 року, він зарекомендував себе наполегливим та здібним працівником, до своїх обов`язків ставився сумлінно. Захисник зазначив, що ризики, вказані прокурором не доведені, а тому підстав продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою немає..

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Федишин Р.В. заявив суду клопотання про повернення обвинувального акта, мотивуючи тим, що він не відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, а саме у назві обвинувального акта не достовірно зазначено перелік статей, за якими обвинувачується ОСОБА_2 .. Так, із назви обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст . 121, ч.1 ст. 125 КК України, тоді як обвинувачення ОСОБА_2 пред`явлено лише за ч. 2 ст. 121 КК України, таким чином прокурором не вірно встановлено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення кримінального кодексу та формулювання обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_3 не заперечував можливість застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цілодобового домашнього арешту. Щодо призначення судового розгляду справи та повернення обвинувального акта покладався на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що наполягає на продовженні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, Щодо призначення судового розгляду справи не заперечувала; щодо повернення обвинувального акта покладалась на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатом Федишиним Р.В. щодо повернення обвинувального акту, зазначивши що дане клопотання є безпідставним та не обгрунтованим. Просила призначити справу до судового розгляду, оскільки підстав для повернення обвинувального акта не має.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Голівський В.В., щодо повернення обвинувального акта не заперечували.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. 26.02.2021 до суду направлений обвинувальний акт щодо вказаних осіб .

При цьому в обгрунтування клопотань щодо продовження запобідного заходу щодо обвинувачених прокурор посилається на докази, зібрані під час досудового розслідування, як на підставу, що підтверджує обґрунтованість підозри (обвинувачення).

А саме вказує на :

- протокол огляду місця події від 02.01.2021, під час якого вилучено речові докази та труп ОСОБА_7 із тілесними ушкодженнями насильницької смерті;

- протокол огляду місця події від 02.01.2021, під час якого вилучено кросівки ОСОБА_2 ;

- протокол огляду місця події від 02.01.2021, під час якого вилучено речові докази, а саме одяг ОСОБА_1 ;

- протокол огляду трупа від 03.01.2021, під час якого вилучено речові докази;

- лікарське свідоцтво про смерть № 464-М від 03.01.2021;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 03.01.2021;

- протокол допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11

- протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 03.01.2021 та 1.02.2021;

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 03.01.2021;

- висновок судово-медичної експертизи №9 від 04.02.2021;

- висновок судово-імунологічних експертиз №50 від 26.01.2021, №51 від 26.01.2021, №52 від 26.01.2021;

- висновок судово-трасологічної експертизи №СЕ-19/102-21/1438-ТР від 11.02.2021;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 ;

- висновок судово-медичної експертизи №01 від 14.01.2021.

В обгрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_1 прокурор вказує, що такі ризики не зникли і не зменшились. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи та проживання, не має стійких соціальних зв`язків, зловживає спиртними напоями, згідно характеристики зарекомендував себе з негативної сторони, та усвідомлюючи суворість покарання за злочин, у якому він обвинувачується, може переховуватись від суду з метою його уникнення. Вказує, що свідки та потерпілі в судовому засіданні не допитані, а тому ОСОБА_1 може впливати на них з метою зміни ними показів наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та небажання стати на шлях виправлення після відбування реальної міри покарання.

В обгрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_2 прокурор вказує, що такі ризики не зникли і не зменшились. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи та проживання, стійких соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, за який покарання передбачає від 7 до 10 років, а тому може переховуватись з метою уникнення покарання. Вказує, що свідки та потерпілі в судовому засіданні не допитані, а тому він може впливати на них з метою зміни ними показів наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та наявності факту притягнення у минулому до кримінальної відповідальності.

Прокурор заперечувала можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, посилаючись на характеристику осіб обвинувачених, обставини вчинення злочину.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.05.2021 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.07.2021 включно. При цьому обґрунтованість підозри була судом встановлена.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства, за які передбачені покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Прокурор обґрунтовує наявність ризиків, визначених п.1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України тим, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні ведуть антигромадський спосіб життя, зловживають алкогольними напоями, не мають постійної роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування, усвідомлюючи суворість покарання можуть з метою його уникнення переховуватись.

Суд вважає, що ризик переховування щодо ОСОБА_1 є обгрунтованим та доведеним, оскільки суворість покарання в сукупності з обставинами, що характеризують особу ОСОБА_1 , відсутності місця роботи та соціальних зв`язків, притягнення до кримінальної відповідальності вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вбачає за можливе встановити наявність стійких соціальних зв`язків ОСОБА_1 , оскільки суду не надано належних доказів. Твердження ОСОБА_1 про те, що у нього є спільний із його співмешканкою ОСОБА_5 малолітній син, суд не може взяти до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження його батьківства по відношенню до малолітнього ОСОБА_6 суду надано не було. Довідку Флоріанівського старостинського округу Хмільницького району Вінницької області про те, що ОСОБА_1 проживав спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_5 та те, що у них народився син, суд взяти до уваги не може, оскільки така довідка не підтверджує батьківства.

Також є доведеним ризик впливу на свідків та потерпілих, щоб змінити їх показання на свою користь, оскільки обвинувачений обізнаний про їх місце проживання.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовується в сукупності характеризуючими даними щодо особи ОСОБА_1 та фактом його неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності, відбування реальної міри покарання, яка, однак, не забезпечила його виправлення.

Щодо ОСОБА_2 суд вважає доведеним ризик переховування, оскільки суворість покарання, відсутності місця роботи, притягнення у минулому до кримінальної відповідальності вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вважає, що у ОСОБА_2 наявні настільки стійкі соціальні зв`язки, що переважить необхідність залишитись імовірному бажанню переховуватись від слідства та суду, оскільки покарання у виді 7-10 років позбавлення волі за злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_2 , є суворим, у сукупності з фактом його притягнення у минулому до кримінальної відповідальності, може свідчити про імовірне бажання уникнути покарання та вчинення відповідних для цього дій по переховуванню.

Перебуваючи на свободі ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що на даний час ні свідки, ні потерпілі в судовому засіданні не допитані. Отже, суд вважає, що такий ризик, визначений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що був доведений раніше, не зменшився.

Ризик, що ОСОБА_2 може вчинити інший злочин, як і у попередніх клопотаннях, залишився не доведеним. Суд не бере до уваги посилання прокурора на те, що він відбував міру покарання, оскільки доказів в обґрунтування цього суду не надано, а довідка щодо судимості ОСОБА_2 свідчить про те, що він був звільнений від відбування покарання з випробуванням за злочин, за який був засуджений у 2007 році Козятинським міськрайонним судом Вінницької області.

Зазначене свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у підготовчому судовому засіданні, а саме: що обвинувачені перебуваючи на волі зможуть переховуватись від суду, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, вік та стан його здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, умисного тяжкого злочину свідчать про високу ймовірність їх підвищеної суспільної небезпеки, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який є неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності, а також викрадень чужого майна, за які він відбував реальну міру покарання, не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, вказують на обґрунтованість продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже обґрунтованим є ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується таким.

ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та не зареєстрований у встановленому законом порядку, не одружений та не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово судимий. Його посилання, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , яка, як він стверджує, народила йому дитину, суд до уваги не бере, оскільки суду ці обставини не доведені. ОСОБА_2 також не має постійного місця роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування, не має постійного місця проживання та не зареєстрований у встановленому законом порядку, не одружений та не має стійких соціальних зв`язків. Оцінка таким обставинами була надана у попередніх засіданнях, наразі встановлені ризики не зникли та не зменшились, обвинуваченими не надано доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, та не доведено можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам,суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, не допитані свідки, потерпілі, обвинувачені, не досліджені письмові докази.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Федишина Р.Л. про повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити з огляду на наступне.

Так, згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Положеннями ст. 291 КПК України визначено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Як вбачається з вимог ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 вбачається, що обвинувальний акт містять усі відомості, передбачені ст. 291 КПК України.

Таким чином, судом не встановлено допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час подання до суду обвинувального акта, який відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.

Так, посилання щодо невідповідності обвинувального акту вимогам закону у частині формулювання обвинувачення на увагу не заслуговують, оскільки є необгрунтованими та безпідставними. Так, формулювання обвинувачення є чітким, послідовним, за своїм змістом не містить смислових протиріч.

За змістом статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Судом встановлено, що в частині обвинувального акта, що містить формулювання обвинувачення та посилання на статті КК України, за якими, на думку прокурора, було вчинено кримінальне правопорушення зазначено: "... своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого".

Тобто формулювання обвинувачення є чітким, логічним, послідовним. Таке формулювання дає можливість однозначно зрозуміти суть пред`явленого обвинувачення,- що ОСОБА_2 обвинувачується саме у злочині, передбаченому ч. 2 ст.121 КК України. При цьому суд вважає, що розбіжності щодо ідивідуалізації формулювання з вказівкою на статтю КК України по відношенню до кожного обвинуваченого у назві обвинувального акта не є тією обставиною, що унеможливлює призначення його до розгляду, оскільки коректність змісту обвинувачення по своєму формулюванні повністю дотримана у відповідній частині обвинувального акту.

Крім того, за змістом ст.ст. 314-317 КПК України у підготовчому судовому засіданні судом не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, а також не досліджуються обставини вчинення кримінального правопорушення та інші питання, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Такі обставини можуть бути встановлені лише в ході судового розгляду з дотриманням процедури такого розгляду.

За таких обстави, підстави для повернення обвинувального акта відсутні, оскільки обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акта дотримані вимоги закону.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Козятинському міськрайонному суду Вінницької області.

Отже, у суду наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 314-316, 331 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Федишина Р.Л. про повернення обвинувального акта прокурору - залишити без задоволення.

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Голівського В.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Сауляк А.В. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни, Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 13.07.2021 по 10.09.2021 включно.

Клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Федишина Р.Л. про про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_2 на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Сауляк А.В. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого,не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 задовольнити .

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 13.07.2021 по 10.09.2021 включно.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на 15 год. 40 хв. 22 липня 2021 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників судового розгляду.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим.

Ухвала суду в частині відмови у поверненні обвинувального акта прокурору та призначенні справи до розгляду оскарженню не підлягає.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено 16 липня 2021 року о 15 год 00 хв.

Суддя Н.О. Пєтухова

Дата документу 13.07.2021