Справа № 22ц-4962/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Галічий В.М.
Категорія 57 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 червня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Петешенкової М.Ю.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2; визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в частині виплати позивачці пенсії у періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена позивачці за вказаний період з урахуванням права отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вказаної норми закону та виплатити на користь позивачки різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги норм матеріального права щодо визначення розміру надбавки до пенсії дітям війни.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачка знаходиться на обліку УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська , де отримує пенсію за віком. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У вона має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Але, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення цього пункту визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: " Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення зазначеного пункту визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Апеляційний суд вважає, що, враховуючи вказані обставини і норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання неправомірними дій відповідача по виплаті їй пенсії без урахування зазначених вимог закону і зобов'язав його здійснити перерахунок пенсії у відповідності до цих вимог і забезпечити виплату недоплачених сум.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і те, що постанова Кабінету Міністрів, якою керувався відповідач, неконституційною не визнана, є необґрунтованими і зводяться до особистого тлумачення ним цих норм.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а постанову суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
В частині відмови в задоволенні позову постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська відхилити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: