Справа № 415/7775/20

Провадження № 11-кп/810/317/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:

       головуючого                         Рябчун О.В.

       суддів                         Белаха А.В., Люклянчука В.Ф.,

       з секретарем                         Березіною І.А.,

розглянувши, відповідно до ст.4221 КПК України, у м. Сєвєродонецьку Луганської області, матеріали контрольного судового провадження за апеляційною скаргою захисника Толокольнікова С.В. в інтересах ОСОБА_1 , поданою на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 05 липня 2021 року, якою щодо обвинуваченого за ч.1 ст. 115 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодружеська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 04 вересня 2021 року включно,

в с т а н о в и л а:

У провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 120201302400015 від 31.10. 2021, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України.

З матеріалів контрольного провадження встановлено, що 31 жовтня 2020 року, у ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов до квартири свого знайомого ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Знаходячись у коридорі вищевказаної квартири, ОСОБА_1 почав сваритися з ОСОБА_2 з приводу того, що останній ображає свою мати. В ході даного конфлікту ОСОБА_1 , керуючись раптово виниклим умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс ножем господарсько-побутового призначення, який він приніс із собою, один удар в область грудної клітини зліва ОСОБА_2 , в місце розташування життєво важливих органів.

Внаслідок умисних та противоправних дій ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням лівої легені, перикарду, легеневої артерії, що ускладнилося у своєму перебігу масивною внутрішньо-грудною крововтратою, набряком головного мозку, набряком: легень, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких  ІНФОРМАЦІЯ_2 на місціподії настала смерть ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

05 липня 2021 року у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1  задоволено.Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на 60 днів, тобто до 04 вересня 2021 року, включно.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та зазначив, що під час досудового розслідування слідчим суддею та судом, під час судового провадження, було встановлено наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Зокрема, існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оцінюється судом в світлі обставин цього кримінального правопорушення та особистої поведінки обвинуваченого, його сімейного стану, відсутності працевлаштування та засобів до існування, та дійшов до висновку, що ризик переховування є актуальним, зважаючи на тяжкість ймовірного покарання, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п`ятнадцяти років, не має міцних соціальних зв`язків, не працює, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, суд вважає, що наявність ризику впливу на свідків які ще не допитані судом не можна виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань, та дослідження їх судом.

У поданій апеляційній скарзі захисник Толокольніков С.В. просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 05.07.2021 та постановити нову ухвалу, якою змінити обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт

Зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі наведені лише стандартні та формальні формування про наявність ризиків, вказівки на конкретні обставини, які б свідчили про їх наявність, як в клопотанні прокурора так і в оскаржуваній ухвалі відсутні. Вказує, що обвинувачений вже майже рік тримається під вартою, а конкретні обставини, які б свідчили про його намір та можливість ухилятися від слідства та суду прокурором не зазначені.

Посилається на те, що для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, прокурор у клопотанні зобов`язаний додатково зазначити обставини, які б свідчили про те, що заявлені ним раніше ризики, які слідчий суддя взяв до уваги, обираючи запобіжний захід, не зменшились або з`явились нові ризики, що виправдовуватимуть подальше тримання обвинуваченого під вартою, але в порушення зазначеного, обставини, які б свідчили про те, що заявлені раніше ризики, які слідчий суддя взяв до уваги, обираючи запобіжний захід, не зменшились або з`явились нові ризики, що виправдовуватимуть подальше гримання обвинуваченого під вартою прокурором в клопотанні про продовження гримання під вартою не зазначені.

Сторони належним чином були повідомлені про дату та час розгляду матеріалів справи.

Розгляд апеляційної скарги захисника Толокольнікова С.В. здійснюється відповідно до ч.4 ст.422-1УПК України без участі сторін кримінального провадження.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.

05 липня 2021 року у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1  задоволено.Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на 60 днів, тобто до 04 вересня 2021 року, включно

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначена вище судова ухвала підлягає апеляційному перегляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю умотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судове рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання слідчого, повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст.370 КПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, наведені вище вимоги діючого кримінального процесуального закону судом враховані.

Зазначене кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років позбавлення волі.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від слідства та суду, незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчинені інкримінованого злочину та те, що обвинувачений офіційно ніде не працює, постійного джерела доходу не має, не має міцних соціальних зв`язків.

Отже суд доходить до висновку, що за таких обставин застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж найсуворіший з них - тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню заявлених вище та встановлених судом ризиків, що ґрунтується на наявних у матеріалах провадження доказах.

Подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а доводи апеляційної скарги захисника про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є непереконливими та, на думку колегії суддів, не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 60 днів, тобто 04 вересня 2021 року.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги захисника не спростовують встановлені судом обставини та скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Лисичанського міського суду Луганської області від 05 липня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.405,407, 418,419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 05 липня 2021 року, якою обвинуваченому за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 04 вересня 2021 року включно, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Толокольнікова С.В. - без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

                                                               О.В. Рябчун

       Судді                                                        А.В. Белах

                                                               В.Ф. Люклянчук