АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Сташківа Б.І.
Суддів Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі Николишин О.М., Жовняревич Т.М.
з участю апелянта ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 09 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності, усунення перешкод в користуванні водогоном, стягнення матеріальних та моральних збитків,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про захист права власності, усунення перешкод в користуванні водогоном, стягнення матеріальних та моральних збитків. Зазначила, що в 1989 році своїм коштом здійснила будівництво водогону протяжністю 120 м від центральної водопровідної труби до свого будиноволодіння у с.Бонівка Кременецького району. У серпні 2009 року відповідач без її згоди під’єднався до її водопровідної мережі, чим порушив її право власності, спричинив майнову та моральну шкоду. Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь ? частину затрат на будівництво водогону, що становить 600 грн, а також 500 грн моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою відповідача.
Рішенням Кременецького районного суду від 09 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 600 грн матеріальних затрат на будівництво водогону, 500 грн моральних збитків, 51 грн держмита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду та просив його скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому зазначив, що суд не звернув увагу, що спірний водогін є власністю всіх жителів с.Бонівка, які приймали участь у його будівництві, і безпідставно стягнув з нього 600 грн затрат на користь позивачки, а також, що позивачкою не доведено спричинення їй моральної шкоди.
Під час розгляду справи в апеляційному суді апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги. Позивачка апеляційної скарги не визнала.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду — до часткового скасування.
Судом встановлено, що позивачка у 1989 році власним коштом провела водопровід до свого господарства від водогону по АДРЕСА_1 зведеного жителями цієї вулиці, за їх згодою. При цьому затрати ОСОБА_2 на будівництво водопроводу становили 1190 грн (у перерахунку на час розгляду справи судом), що стверджується доказами по справі — довідками про вартість проведених робіт. В 2009 році відповідач без згоди позивачки приєднався до її водопровідної мережі, внаслідок чого у її водогоні зменшився тиск води. Зазначене підтверджується матеріалами справи, поясненнями Чугалівського сільського голови ОСОБА_3
Відповідно до вимог ч.1ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 600 грн затрат на прокладання водопроводу, суд підставно виходив з тих обставин, що відповідач під’єднався до водопровідної мережі позивачки, зведеної коштом останньої, без її згоди, а тому позивачка має право на компенсацію частини понесених затрат.
Посилання апелянта, що позивачка, у свою чергу, приєдналась до водопровідної мережі, зведеної жителями села Бонівка, без компенсації їм затрат на прокладання мережі, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки предмету спору не стосуються. Крім того, з матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується факт приєднання позивачки в 1989 році до наявної водопровідної мережі споживачів зазначеного села за наявності згоди останніх.
Однак, рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення на її користь з відповідача 500 грн моральної шкоди, не відповідає обставинам справи та підлягає скасуванню.
Позивачкою не доведено і судом не встановлено заподіяння їй відповідачем моральної шкоди.
Щодо зазначеної частини вимог слід ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Керуючись ст.307; 309;313; 314;316;324;325 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кременецького районного суду від 09 лютого 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 500 грн моральної шкоди. Постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В решті рішення Кременецького районного суду від 09 лютого 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Дикун С.І.