У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого               -  Калашникова В.М.

суддів                          - Кравченка В.Г., Стародуба О.Г.

за участю прокурора    - Дзюба М.В.

за участю засудженого - ОСОБА_1

за участю потерпілої    - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому в судовому засіданні в м. Донецьку 26 лютого 2010 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2009 року засуджений

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець сел. Купля Швацького району Рязанської області, громадянин України, з вищою освітою, раніше не судимий, одружений, працює лікарем-хірургом відділення лікарні на ст. Красний Лиман Донецької залізниці, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за ч. 1 ст. 140 КК України до двох років позбавлення права займатися лікарською діяльністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4370, 39 гривень, моральної шкоди 20 000 гривень.

Згідно з вироком, 06 листопада 2004 року, приблизно о 17 годині у санпропускник лікарні станції Красний Лиман Донецької залізниці зі скаргами на болі в правій частині животу був доставлений ОСОБА_5 При цьому черговим лікарем було поставлено попередній діагноз – гострий панкреатит, та призначена консультація ургентного лікаря-хірурга, ким в той день був ОСОБА_6 Однак ОСОБА_6, проводячи огляд ОСОБА_5, недбало та недобросовісно виконав свої обов’язки, встановив неправильний діагноз.  Дії останнього спричинили тяжкі наслідки – смерть ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті перитоніта, що розвився внаслідок тромбоза мезентериальних сосудів та згідно із висновком судово-медичної експертизи знаходиться у прямому причинному зв’язку з діями ОСОБА_1  

    В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, та постановити у відношенні нього виправдовувальний вирок. Вказує, що вирок суду незаконний та необгрунтований,  висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що його дії не могли потягти смерть потерпілого. Висновки судово-медичних експертиз суперечливі та не грунтуються на обставинах справи.

    Заслухавши доповідача по справі, засудженого, який підтримав доводи апеляції, думки прокурора та потерпілої, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, при встановлених судом обставинах, підтверджені зібраними у встановленому законом порядку доказами, перевіреними у судовому засіданні та наведеними у вироку.

    Так, сам засуджений ОСОБА_1 винним себе не визнав и пояснив, що він  правильно встановив діагноз хвороби ОСОБА_5, призначив необхідне лікування, а тому його дії не могли привести до наслідків, які настали.

    Але не дивлячись на те, що засуджений не визнав себе винним, його вина повністю підтверджена доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Так, потерпіла ОСОБА_2 в суді підтвердила, що ОСОБА_5 був її сином. Раніше син хронічними захворюваннями не страждав. 06 листопада 2004 року сину стало зле і його доставили в лікарню станції ОСОБА_4, де лікарі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 призначили сину медикаментозне лікування і лише 8 листопада прийняли рішення оперувати сина. Як медичний працівник вважає, що засудженим її сину були призначені ті препарати, які тільки погіршили становище хворого.

    Свідок ОСОБА_8 пояснив, 6 листопада 2004 року він в реанімаційному відділенні лікарні станції ОСОБА_4 побачив хворого ОСОБА_5, який знаходився у важкому стані. Ургентний лікар-хірург ОСОБА_1 виключив у хворого хірургічну патологію, поставивши діагноз, який не зовсім відповідає вимогам медичної номенклатури, та призначив медикаментозне лікування. Тільки 8 листопаду 2004 року хворому була призначена термінова операція.

    Вказаний свідок, а також свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в суді підтвердили, що ніяких ознак алкогольного сп’яніння ОСОБА_5 при госпіталізації 06 листопада 2004 року вони не бачили.

    З протоколу патологоанатомічного дослідження ОСОБА_5 встановлено, що смерть хворого настала не від того захворювання, від якого проводилось лікування.

    Згідно висновкам судово-медичних експертиз, ургентним лікарем-хірургом ОСОБА_1 ОСОБА_5 був встановлений неправильний діагноз у зв’язку з неповнотою досліджень та неадекватною оцінкою отриманих лабораторних даних, що привело до запізненої діагностики тромбозу мезентеріальних  сосудів і не проведенню адекватного лікування. Дії ОСОБА_1 привели до тіх наслідків, які настали.

    Всім зібраним по справі доказам суд дав належну оцінку, зробив обгрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у злочині, за який він засуджений, правильно кваліфікував дії засудженого.

    При призначенні покарання засудженому судом враховані конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого, особа винного, що відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 140 КК України.

    З матеріалів справи встановлено, що ні досудовим слідством, ні судом не допущено порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які є підставою для скасування вироку.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

    Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Судді: