АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 20” травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Сташківа Б.І.
суддів –Дикун С.І., Шевчук Г.М.
при секретарі – Николишин О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду від 28 вересня 2009 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року року позивачі звернулися до суду зі позовами до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області (далі управління ПФУ) про відновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % надбавки до пенсії як дітям війни, стягнення з відповідача на їх користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період 2006-2008 років в сумі 3891 грн. 90 коп. кожному та зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування допомоги у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі №2195-ІV).
В обґрунтування вимог, позивачі посилалися на те, що вони є дітьми війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV мають право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ІV, що обмежувала соціальні гарантії.У 2006 -2007 роках така допомога їм не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась в неповному обсязі. Позивачі вважають, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ відмовляє позивачам у проведенні перерахунку.
Ухвалою Борщівського районного суду від 7 вересня 2009 року об'єднано в одне провадження справи за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов'язання вчинити дії
Постановою Борщівського районного суду від 28 вересня 2009 року вимоги позивачів задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року протиправними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі провести ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України №2195-ІV. У решті позовних вимог відмовлено.Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 судові витрати в сумі по 3 грн. 40 коп. кожному.
В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог позивачів. Зазначає, що діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна б було розраховувати дані надбавки дітям війни, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування таких виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, в якому не передбачені розміри видатків для даних виплат, а відповідні органи державної влади не здійснювали асигнування грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду для здійснення таких виплат.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце його були повідомлені належним чином.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що позивачі по справі отримують пенсію за віком та належать до категорії громадян, яким встановлено статус “дитина війни” . Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2006 -2007 роках така допомога їм не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась в неповному обсязі.
Позивачі зверталися до управління ПФУ щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 років у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Управлінням ПФУ позивачам відмовлено в здійсненні такого перерахунку, виходячи з відсутності підстав для його здійснення, так як на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визнання розрахункової величини мінімального розміру пенсії за віком для обчислення такого підвищення та за рахунок яких коштів повинні здійснюватись такі виплати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивачів на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачам відповідні нарахування та виплату пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема положенням п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-ІV з врахуванням ст. 111 закону України № 489-V.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України №2195-ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачам у період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненарахування та невиплата з боку відповідача є протиправними.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Необгрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005 року).
Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області відхилити.
Постанову Борщівського районного суду від 28 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис:
Судді - два підписи:
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І.Дикун