АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого –Козака І.О.
суддів – Гурзеля І.В., Дикун С.І.
при секретарі – Николишин О.М.
з участю – позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користуванням житловим приміщенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право на користуванням житловим приміщенням — АДРЕСА_2 посилаючись, що відповідач з 1994 року у спірному житлі не проживає без поважних причин.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав ОСОБА_3 таким, що втратив право на користуванням житловим приміщенням — АДРЕСА_2
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 січня 2010 року заяву ОСОБА_3 про скасування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16.09.2009 року по зазначеній справі залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначив, що суд прийшов до невірного висновку, що він не проживає у спірному житлі без поважних причин. А також, що суд не повідомив його у встановленому порядку про розгляд справи і безпідставно ухвалив заочне рішення та постановив ухвалу про залишення без задоволення його заяви про скасування заочного рішення.
У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта — адвокат ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені в ній, при цьому не заперечив, що його довіритель з 2004 року фактично проживає у АДРЕСА_1. Позивач апеляційної скарги не визнав.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників розгляду справи в апеляційному суді, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи із слідуючих мотивів.
Судом встановлено, що, позивач ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_2, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09.12.2004 року, технічним паспортом на спірне будинковолодіння, зареєстрованим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №2517 від 10.05.2004 року.
У спірному будинковолодінні зареєстровані ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_3, як вбачається із довідки приватного підприємства “Східний масив” №1-404 від 01.07.2009 року.
ОСОБА_3 не проживає у спірному житлі з 2004 року, що не заперечується сторонами та стверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 15 січня 2009 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користуванням житловим приміщенням: АДРЕСА_2, суд виходив з тих обставин, що відповідач відсутній у спірному житлі понад один рік без поважних причин. Відповідачем не представлено і судом не встановлено наявності поважних причин такої відсутності.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апелянта, що суд провів заочний розгляд справи з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає необгрунтованими. За вимогами ст. 224 ч.1 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З матеріалів справи вбачається , що відповідач ОСОБА_3 належним чином, у порядку ч. 9 ст.74 ЦПК України, повідомлений про розгляд справи судом 16.09.2009 року, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, ОСОБА_1 не заперечував щодо заочного розгляду справи, а тому суд підставно ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.
Не заслуговують на увагу колегії суддів твердження апелянта про порушення судом норм процесуального закону при постановленні ухвали від 05 січня 2010 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про скасування заочного рішення від 16.09.2009 року. Відповідно до вимог ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Оскільки зазначених обставин судом не встановлено, суд вірно залишив заяву без задоволення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, що він не проживає у спірному житлі з поважних причин — у зв’язку з протиправною поведінкою ОСОБА_1, котрий не допускає його до будинку. Доказів на обгрунтування зазначених доводів апелянт не представив, а його представник заявив, що у правоохоронні органи щодо поведінки ОСОБА_1, ОСОБА_3 не звертався, а з 2004 року він із сім’єю: дружиною і малолітнім сином фактично проживають у його квартирі АДРЕСА_1.
Підстав до скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.1, п.2 ст.307; 308 ; ст.ст. 313 -315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун