АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Cташківа Б.І.
Суддів — Демковича Ю.Й.,Дикун С.І.
при секретарі Николишин О.М.
з участю апелянта ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про компенсацію витрат на утримання квартири,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про компенсацію витрат на утримання квартири АДРЕСА_1. Позивач зазначив, що він є власником квартири, котру власним коштом утримує. За період 2006 - 22.12.2009 року витрати на квартиру становили 12692 грн. Відповідачка ОСОБА_5 - його дружина, користується квартирою нарівні з ним, однак участі у витратах на квартиру не бере, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з неї половину понесених ним витрат - 6346 грн. До участі у справі були залучені повнолітні діти сторін, зареєстровані у спірній квартирі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року у позові відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь із ОСОБА_4 6346 грн витрат на утримання квартири. Апелянт посилався, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права; суд прийшов до безпідставного висновку про наявність спільного сімейного бюджету та не звернув увагу на наявність судового рішення від 22.12.2009 року, яким встановлено факт ведення ОСОБА_5 господарства окремо та наявність у неї самостійного джерела доходу.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Під час розгляду справи в апеляційному суді апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів, заявлених у суді першої інстанції, та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 03.07.1981 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії Ш-АК НОМЕР_1 від 03.07.1981 року.
За час шлюбу подружжя ОСОБА_5 набули у спільну сумісну власність АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності на квартиру оформлене на позивача.
У спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та повнолітні діти сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останні в квартирі не проживають, як вбачається із довідок ПП “Господар-М”, акта від 06.11.2009 року.
Особовий рахунок на спірну квартиру відкритий на позивача. За період 2006-22.12.2009 року витрати на квартиру становили 12692 грн, що стверджується квитанціями про оплату витрат.
Протягом спірного періоду позивач неодноразово періодично перебував за кордоном, як вбачається з копій його закордонного паспорта (а.с.28), оплату за квартиру здійснювала ОСОБА_5 з коштів, перерахованих ОСОБА_4 на рахунок у банку. Зазначений факт стверджується поясненнями сторін.
За вимогами ч.3 ст. 156 ЖК України повнолітні члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
За вимогами ч.2 ст.61 СК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з тих обставин, що оплата витрат на утримання квартири -спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, була проведена за час перебування сторін у шлюбі із спільного бюджету.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що суд прийшов до безпідставного висновку про наявність спільного бюджету з ОСОБА_5 та не звернув увагу на наявність судового рішення від 22.12.2009 року, яким встановлено факт ведення ОСОБА_5 господарства окремо та наявність у неї самостійного джерела доходу. Із зазначеного судового рішення не вбачається встановлення судом наведених апелянтом обставин, а інших доказів про наявність у подружжя ОСОБА_5 до грудня 2009 року роздільного бюджету позивачем не представлено і судом не встановлено.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу її проголошення.
Головуючий-підпис
Судді- два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І.Дикун