АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Сташківа Б.І.
Суддів – Шевчук Г.М., Дикун С.І.,
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – апелянта ОСОБА_2; представника ОСОБА_3-ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 09 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Колодіївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності на ? частини майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Колодіївської сільської ради, Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконкому сільської ради та визнання договору купівлі-продажу будинковолодіння дійсним,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Колодіївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності на ? частини майна. Посилався, що був членом колгоспного двору, головою якого була його дружина ОСОБА_6 За заповітом від 10.11.2003 року ОСОБА_6 заповіла житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 — власність колгоспного двору, ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Важаючи, що ОСОБА_6 незаконно зробила заповітне розпорядження відносно ? частини спірного будинковолодіння – яке є власністю колишнього колгоспного двору, а також, що він має право на обов’язкову частку у спадщині після смерті дружини, як особа непрацездатного віку, просив задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, Колодіївської сільської ради, Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації (далі-БТІ) про визнання недійсним рішення виконкому сільської ради та визнання договору купівлі-продажу будинковолодіння дійсним. Посилався, що заповідачка ОСОБА_6 є його тіткою, спірний будинок вона купила в 1973 році до того, як вступила в шлюб із ОСОБА_3, а тому будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 був її особистою власністю, котрою вона законно розпорядилась на випадок її смерті, заповівши його племінникові. Зустрічний позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладений 04 січня 1973 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6., посвідчений секретарем виконкому Колодіївської сільської ради Підволочиського району; скасувати рішення виконавчого комітету Колодіївської сільської ради народних депутатів від 24 вересня 1991 року №52 в частині встановлення факту належності і визначення права власності колгоспного двору на спірний жилий будинок та визнати недійсним свідоцтво на право особистої власності на спірний будинок від 30 вересня 1991 року, видане на ОСОБА_6; зобов’язати БТІ зареєструвати за покійною ОСОБА_6 право власності на спірний будинок.
Рішенням Підволочиського районного суду від 09 лютого 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Суд визнав частково недійсним заповіт ОСОБА_6 від 10 листопада 2003 року та визнав за ОСОБА_3 право власності на ? частини АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою на рішення суду, просив скасувати оскаржуване рішення, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити його позовні вимоги . При цьому зазначив, що суд прийшов до безпідставного висновку, що спірне будинковолодіння було власністю колишнього колгоспного двору, а не особистою власністю ОСОБА_6
Під час розгляду справи в апеляційному суді апелянт підтримав апеляційну скаргу, представники ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнали.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 04 січня 1973 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_6 купила спірний будинок за 1000 крб. Договір купівлі-продажу було посвідчено виконавчим комітетом Колодіївської сільської ради народних депутатів, договір зареєстровано в книзі для запису нотаріальних дій за №2.
23 лютого 1974 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено шлюб.
Господарство ОСОБА_3 належало до суспільної групи: колгоспний двір, що стверджується даними Колодіївської сільської ради та не заперечується сторонами. Рішенням виконкому Колодіївської сільської ради від 24 вересня 1991 року №52 встановлено приналежність спірного будинковолодіння колгоспному двору ОСОБА_6
Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 30.09.1991 року спірний житловий будинок по вул. Затомчуки, 37 в с.Колодіївці належить колгоспному двору, який складається з двох членів, головою якого є ОСОБА_6
10 листопада 2003 року ОСОБА_6 укладено заповіт, посвідчений секретарем Колодіївської сільської ради, за яким вона заповіла спірне будинковолодіння ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, на час її смерті у спірному будинковолодінні з нею постійно проживав її чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є непрацездатною особою. ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем за законом першої черги після ОСОБА_6
Рішенням Підволочиського районного суду від 18 червня 2009 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк до 01 жовтня 2010 року для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_6
Відповідно до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів.
За вимогами ст. 47 ЦК УРСР (редакція 1963 року), що існувала на час виникнення правовідносин, суд вправі визнати угоду дійсною, якщо одна із сторін повністю або частково визнала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірне будинковолодіння є майном колгоспного двору, а тому ОСОБА_3, як член колгоспного двору, має право власності на ? його частину, а як непрацездатна особа - на обов’язкову частку у спадщині після смерті дружини ОСОБА_6 - ? частини спірного будинковолодіння. А також, що договір купівлі-продажу спірного будинковолодіння від 04.01.1973 року, посвідчений у порядку вчинення нотаріальних дій виконавчим комітетом сільської Ради депутатів трудящих і правові підстави для визнання його дійсним відсутні. А також, що для скасування рішення виконавчого комітету Колодіївської сільської ради народних депутатів від 24 вересня 1991 року №52 в частині встановлення факту належності і визначення права власності колгоспного двору на спірний жилий будинок та визнання недійсним свідоцтва на право особистої власності на спірний будинок від 30 вересня 1991 року, виданого на ОСОБА_6 та зобов’язання БТІ зареєструвати за покійною ОСОБА_6 право власності на спірний будинок, з мотивів, зазначених зустрічним позивачем, немає підстав.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження апелянта, що спірне будинковолодіння було особистою власністю ОСОБА_6, оскільки придбане до шлюбу із ОСОБА_3, не заслуговують на увагу колегії суддів. За нормою ст.109 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), що діяла на час виникнення правовідносин, особисті трудові доходи і заощадження члена колгоспного двору, а також майно, придбане ним на особисті кошти або отримане ним в порядку спадкування чи дарування, складають особисту власність окремих членів колгоспного двору, якщо ці доходи, заощадження чи майно не передані ними у власність колгоспного двору. Спірне будинковолодіння було передано ОСОБА_6 колгоспному двору для проживання членів двору, у якому вони проживали протягом тривалого часу з 1973 року, це майно набуло статусу майна колгоспного двору, що стверджується поясненнями сторін та свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 30.09.1991 року, а тому вищенаведені доводи є безпідставними.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на необгрунтовану відмову суду у вимогах про визнання договору купівлі-продажу спірного будинковолодіння від 04 січня 1973 року дійсним є безпідставними. Зазначений договір було посвідчено виконавчим комітетом Колодіївської сільської Ради депутатів трудящих, що відповідало вимогам ст.ст. 2,14 Положення про Державний нотаріат Української РСР, затверденого постановою Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1964 року. Відповідно до якого в населених пунктах, де нотаріальні контори не організовано, певні нотаріальні дії, зокрема, договори купівлі-продажу, дарування, обміну і застави будинків на суму не більше 1000 крб, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних сільських Рад депутатів трудящих. Однак, сам по собі даний договір купівлі-продажу підставно не прийнятий судом на підтвердження доводів, що спірне будинковолодіння було особистою власністю ОСОБА_6, оскільки судом встановлено факт передачі цього будинковолодіння у власність колгоспного двору.
Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1; 308, 315,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Підволочиського районного суду від 09 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Дикун С.І.