АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 25 " березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Фащевської Н.Є.
Суддів — Жолудько Л.Д., Дикун С.І.
при секретарі — Любчик Л.В.
з участю — апелянта ОСОБА_5, її представника адвоката ОСОБА_6, представника апелянтів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та представника ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на рішення Чортківського районного суду від 21 грудня 2009 року по справі за позовом представника ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна і виділення часток в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 , третя особа -Чортківське міжрайонне комунальне обласне бюро технічної інвентаризації про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру ,
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 р. представник позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, в якому зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Чортківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації(далі -інвентарбюро) від 23.11.1993 року позивачі є співвласниками ? (по ? кожен) частини квартири АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1) в м.Чорткові. Відповідач ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником іншої 1\4 частини спірної квартири, однак безпідставно користується усією площею квартири, чим порушує права позивачів, як співвласників спірної квартири. У зв'язку з чим позивачі просили провести поділ квартири, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2009р., варіанту ІІ, визнавши за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 право власності на частини квартири АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1) в м.Чорткові, а саме: кімнату 3-4 площею 23, 4 кв.м., балкон І площею 0, 6 кв.м., кімнату 3-3`` площею 14,3 кв.м.; за ОСОБА_5 визнати право власності на кімнату 3-3 площею 7,6 кв.м. Залишити у спільному користуванні : санвузол 3-1` площею 2, 9 кв.м. та кухню 3-2 площею 12, 5 кв.м.
ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, пред'явила зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло в частині належності позивачам на права власності ? частини спірної АДРЕСА_1 визнання за нею право власності на всю спірну квартиру у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язати Чортківське міжрайонне комунальне обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на спірне майно за ОСОБА_5, посилаючи на те, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», так як позивачі на момент приватизації не були громадяни України і не мали права на приватизацію частини спірної квартири.
Рішенням Чортківського районного суду від 21 грудня 2009 року відмовлено у задоволені позовних вимог представника ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та зустрічних вимогах ОСОБА_5
Не погодившись із вказаним рішенням суду представник позивачів звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови в позовних вимогах ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 змінити та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 право володіння та користування частиною АДРЕСА_1 а саме: кімнатою 3-4, площею 23, 4 кв.м., балкон І площею 0, 6 кв.м., кімнату 3-3``площею 14,3 кв.м.; за ОСОБА_5 визнати право власності на кімнату 3-3 площею 7,6 кв.м. Залишити у спільному користуванні : санвузол`3-1 площею 2, 9 кв.м. та кухню 3-2 площею 12, 5 кв.м. Для встановлення такого порядку володіння та користування вважали за необхідне застосувати ІІ варіант поділу передбачений у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2009 року без відступу від ідеальних часток і без сплати компенсацій. Вказують, що фактично ними при уточненні позовних вимог ставилась вимога про встановлення порядку володіння (визнання права власності) та користування спірною квартирою, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 358 ЦК України.
Із апеляційною скаргою на вказане рішення суду звернулась також ОСОБА_5 Вказує, що рішення суду в частині відмови у зустрічному позові є незаконним та необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог посилається на те, що приватизація спірної квартири була проведена 23.11.1993 року, позивачі на даний час не були громадянами України, а тому відповідно до ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду” вони не мали права на приватизацію житла, яка проводилась лише на користь громадян України. Крім того, вказала, що задоволення позову позивачів буде порушувати її житлові права та членів її сім'ї з тих підстав, що з нею проживають чоловік та малолітня дитина, а відповідачі в квартирі фактично не проживають, участі в утриманні житла не приймають.
У судовому засідання представник позивачів вимоги апеляційної скарги підтримав, зіславшись на доводи, викладені у скарзі. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 не визнав.
ОСОБА_5 заперечила доводи апеляційної скарги представника позивачів, а вимоги своєї апеляційної скарги підтримала.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, перевіривши доводи скарги та вимоги, заявлені у суді першої інстанції вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Судом встановлено, що спірна АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по ? частині ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.11.1993 року №2598, виданого при приватизації державного житлового фонду та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом складеним померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11
Як вбачається із будинкової книги, на час приватизації спірної квартири у ній були зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_11.
Спірна квартира на підставі розпорядження органу приватизації від 23.09.1993 року № 398 була передана у приватну спільну власність ОСОБА_11 та членам її сім'ї ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що стверджується свідоцтвом про право власності, виданим Чортківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23 листопада 1993 року та зареєстрованим за №2598.
12.02.1999 року ОСОБА_11 склала заповіт за яким все своє майно, в тому числі і ? спірної квартири, заповіла ОСОБА_5 (дошлюбне ОСОБА_5) М.Р.
З часу приватизації квартири і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 не оспорювала законність та підставність набуття у власність іншими наймачами - членами її сім”ї невісткою ОСОБА_8 та онуками ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спірної квартири.
Квартира розташована на другому поверсі двоповерхового будинку, складається з двох прохідних жилих кімнат площею 22,2 кв.м. та 23, 4 кв.м., кухні,ванної кімнати, коридору, балкону, загальною площею 61,6 кв.м.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №224 від 02.11.2009 року встановлено, що розділити АДРЕСА_1 на дві повноцінні квартири у відповідності до ідеальних часток співвласників ? та ? з технічної точки зору неможливо, так як на ? частину припадає 15,4 кв.м., що менше від мінімально-нормативної.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В силу вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
За вимогами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до роз”яснень п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р.№ 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлений позов.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що провести поділ спірної квартири відповідно до часток учасників спільної власності з виділом сторонам ізольованих жилих та інших приміщень з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири є неможливим, а позову про встановлення порядку користування приміщенням квартири не було заявлено. А також, що на час проведення приватизації ОСОБА_5 не була членом сім'ї наймача та не проживала у спірній квартирі, право власності на яку одержала в порядку спадкування, а тому при приватизації спірної квартири та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на житло її права не порушені.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, що суд помилково не вирішив вимог про встановлення порядку володіння і користування спірною квартирою, оскільки такі вимоги в суді першої інстанції ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 не заявлялись, що вбачається із позовної заяви (а.с.3,4) та уточнених позовних вимог (а.с.74) і суд таких вимог не вирішував.
Доводи апелянта ОСОБА_5, що під час приватизації спірної квартири на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 були порушені її права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на момент приватизації ОСОБА_5 наймачем чи членом сім’ї наймача не була, а за заповітом від 12.02.1999року ОСОБА_11 заповіла ОСОБА_5 все своє майно, в тому числі і належну їй ? частину спірної квартири.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Чортківського районного суду від 21 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун