КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/19740/20

Провадження №11-кп/824/3238/2021 Головуючий в І інстанції - Валігура Д.М.

Категорія: ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27,

ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України Суддя - доповідач - Кепкал Л.І.

Ухвала

Іменем України

13 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Кепкал Л.І.,

суддів Васильєвої М.А., Юденко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дробота В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв`язку між Київським апеляційним судом та Відділом забезпечення досудового слідства Служби безпеки України апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тігішвілі Г.Г. на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора обвинуваченого захисників Кісілевича І.П., ОСОБА_1 Тігішвілі Г.Г. , Мойсей Г.М.,

В с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистої поруки, також відмовлено у задоволенні клопотання захисника Мойсея Г.М. про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та задоволено клопотання прокурора, захід забезпечення кримінального провадження, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, залишено без змін та продовжено до 23 серпня 2021 року включно.

Суд першої інстанції, в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивував своє рішення тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на даний час не перестали існувати, зокрема те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, які вчинені проти основ національної та громадської безпеки, на даний час по даному кримінальному провадженню не розпочато судове слідство, не допитані свідки, а також з врахуванням того, що потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про застосування щодо нього заходів безпеки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що більш м`які запобіжні заходи, в тому числі запобіжний захід у виді особистої поруки, не забезпечать дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Тігішвілі Г.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2021 р. в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що на даний час ризики, які можуть бути підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутні. Ризик, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовано прокурором лише беззаперечною, на його думку, винуватістю ОСОБА_1 та гіпотетичним покаранням, яке передбачено за вчинення кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що після 9 місяців судового розгляду, стороною обвинувачення не надано доказів зустрічей, телефонних розмов або інших незаконних комунікацій між ОСОБА_1 і будь-якими працівниками іноземних спецслужб, в тому числі з працівниками спецслужб Російської Федерації.

Крім цього захисник вказує на те, що як в матеріалах кримінального провадження, так і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який долучено до обвинувального акту, відсутні докази отримання ОСОБА_1 грошових коштів від будь-яких працівників іноземних спецслужб, в тому числі від працівників спецслужб Російської Федерації, для вербування співробітника СБ України ОСОБА_6 , або будь-якої іншої особи, для проведення підривної діяльності проти України, в тому числі з метою спонукання ОСОБА_6 до вчинення терористичного акту або іншого кримінального правопорушення.

На переконання апелянта, стороною обвинувачення не надано доказів того, шо ОСОБА_1 вступив у злочинну змову із будь-ким із працівників іноземних спецслужб для проведення підривної діяльності проти України. В жодному протоколі НСРД не міститься інформація про участь ОСОБА_1 у розмовах, зустрічах тощо із особою, яка за версією сторони обвинувачення, є працівником спецслужби Російської Федерації.

Крім цього апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що у матеріалах кримінального провадження достатньо інформації про незаконне проведення працівниками СБ України, зокрема ОСОБА_6 , негласних слідчих та оперативних дій на території Французької Республіки та ФРН.

Захисник зазначає, що у зв`язку із відсутністю реальних доказів, які б підтверджували вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 державної зради, замаху на пособництво у вчиненні терористичного акту, під час затримання та конвоювання, з метою отримання неправдивих викривальних показань, ОСОБА_1 було піддано катуванню та відносно нього вичинялися насильницькі дії, за фактом яких слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.05.2020 р. за номером 62020100000001081.

Також апелянт зазначає, що з метою дискредитації ОСОБА_1 , у засобах масової інформації, зокрема у інтернет-виданнях "Гордон", "Цензор.НЕТ", поширюється недостовірна інформація стосовно нього.

Щодо відсутності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту звертає увагу на те, що версія сторони обвинувачення сформована та ґрунтується виключно на підставі неправдивих показань співробітника СБ України ОСОБА_6 , який орієнтовно у серпні 2019 р. був залучений працівниками Департаменту контррозвідки СБ України для конфіденційного співробітництва. Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 самостійно встановив зв`язок із особою, яка за версією сторони обвинувачення, є працівником спецслужби Російської Федерації. Більше того, згідно версії сторони обвинувачення, саме ОСОБА_6 самостійно контактував із особою, яка є нібито організатором замаху на громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 .

На переконання апелянта, заявлений стороною обвинувачення як свідок, співробітник СБ України ОСОБА_6 безпосередньо зацікавлений у фальсифікації доказової бази з огляду на фактичну залежність від СБ України, та зацікавлений у незаконному притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Безпосередньо процесуальні дії та рішення прокурорів у даному кримінальному провадженні вказують на відсутність реального ризику того, що ОСОБА_1 буде незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Захисник зазначає, що строк дії застосованих заходів безпеки відносно свідка ОСОБА_6 закінчився та не був продовжений вмотивованою постановою прокурора, а тому, на думку апелянта, прокурор у даному кримінальному провадженні, не зважаючи на викладені у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу твердження, не вбачає реальних підстав для забезпечення безпеки свідка ОСОБА_6 .

Також апелянт вказує на те, що положення ст. 225 КПК України передбачають можливість проведення допиту свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, проте сторона обвинувачення не зверталася під час досудового розслідування до слідчого судді із відповідним клопотанням про допит свідків у даному кримінальному провадженні у порядку, який передбачений ст. 225 КПК України, що, на думку захисника, додатково вказує на безпідставність твердження прокурора про наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків або інших учасників даного кримінального провадження.

Щодо відсутності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 не має наміру вчиняти будь-які кримінальні правопорушення, та/або іншим чином незаконно впливати на хід судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

Крім цього захисник вказує на те, що стан здоров`я ОСОБА_1 постійно погіршується, з огляду на наявність хронічних хвороб, похилий вік та прояви наслідків його катування під час його затримання та конвоювання для проведення слідчих дій, а забезпечити належне та повноцінне лікування ОСОБА_1 можливо лише поза межами установ попереднього ув`язнення.

Окремо сторона захисту наголошує на тому, що у порушення вимог ст. 31 КПК України, судове засідання у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва 25.06.2021 р. було проведено суддею Валігурою Д.М. одноособово, без участі інших суддів зі складу колегії, тобто, на переконання апелянта, судове рішення ухвалено незаконним складом суду, що є самостійною підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів Тігішвілі Г.Г., Мойсей Г.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на законність ухвали суду, вивчивши матеріали контрольного провадження, витребувавши та вивчивши копію обвинувального акта, клопотання прокурора та ухвалу суду, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, зважаючи на таке.

Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд обвинувального акту, клопотання прокурора та ухвали суду, в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №22019000000000232, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

25 червня 2021 року в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, з посиланням на те, що на даний час не зменшились ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_1 буде мати можливість переховуватись від суду у тому числі за межами України, може здійснювати протиправний вплив на свідків, в тому числі і на ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може скоїти нові злочини щоб залякати свідків та уникнути відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року захід забезпечення кримінального провадження, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, залишено без змін та продовжено до 23 серпня 2021 року включно.

Висновок, викладений в оскаржуваній ухвалі щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , на думку колегії суддів, ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не порушив вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, з урахуванням доводів прокурора, викладених у клопотанні, щодо наявності достатніх підстав для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин вчинення злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який обвинувачується, в тому числі, у вчиненні в тому числі двох злочинів, який, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачає до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в матеріалах провадження відсутні достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, та дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився та інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання ОСОБА_1 під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризику переховування від суду та впливу на свідків, то вони є безпідставними з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні, в тому числі, двох особливо тяжких злочинів, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише ОСОБА_1 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушенні та всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, такий ризик не зменшився і виправдовує подальше його тримання під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З приводу іншого ризику, а саме можливого впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з врахуванням того, на даний час у даному кримінальному провадженні свідки не допитані, а також з врахуванням того, що потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про застосування відносно нього заходів безпеки, а тому з великою ймовірністю існує і ризик незаконного впливу обвинуваченого на них.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризик чого є реальним та дійсним. Судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

За вказаних обставин застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.

Що стосується посилання захисника з приводу фальсифікації та підробки доказів по доведенню винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, то колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 дій, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту, всупереч доводам апеляційної скарги, пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об`єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Питання ж про допустимість, належність та достатність доказів сторони обвинувачення має вирішуватись судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по суті. На даний час розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 ще триває, дослідження доказів ще не завершено, та не прийнято остаточного рішення.

Що стосується твердження захисника про погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 через наявність у нього хронічних захворювань, то матеріали судового провадження не містять даних, які б вказували на суттєве його погіршення та неможливість утримання ОСОБА_1 під вартою у зв`язку з цим.

З приводу доводів апелянта про те, що у порушення вимог ст. 31 КПК України, судове засідання у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва 25.06.2021 р. було проведено суддею Валігурою Д.М. одноособово, без участі інших суддів зі складу колегії, тобто, на переконання апелянта, судове рішення ухвалено незаконним складом суду, що є самостійною підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, то вони є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 КПК Україникримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

З апеляції захисника убачається, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 здійснюється колегією у складі трьох суддів.

При цьому, пунктом п. 20-5 розділу Перехідних положень КПК України, встановлено, що у разі неможливості у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Відтак, оскільки чинним кримінальним процесуальним законом передбачена можливість розгляду клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою головуючим у разі неможливості розглянути клопотання у визначений КПК строк колегією суддів, то колегія суддів вважає, що продовження ОСОБА_1 головуючим суддею одноособово не суперечить вимогам закону та не є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою колегія суддів не встановила.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_1 під вартою є законною, обґрунтованою і вмотивованою, постановлена згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, натомість, доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій ним апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року - без змін.

Керуючись ст. 376, ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року, якою захід забезпечення кримінального провадження, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, залишено без змін та продовжено до 23 серпня 2021 року включно - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тігішвілі Г.Г. - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

____________ _____________ _____________

Кепкал Л.І Васильєва М.А. Юденко Т.М.