ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6534/21

провадження № 2/753/5719/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі секретаря судових засідань Москаленко А.П.

представника позивача Юрченко С.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва (вул. О. Кошиця, 5а) у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості а оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" виконує функції експлуатаційної організації у житловому будинку АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні послуги. Відповідач є власником квартири № 383 у вищевказаному будинку та між ним та позивачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 26 818, 03 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2021 року цивільну справу № 753/6534/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 01 квітня 2021 року.

12 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 12 травня 2021 року.

У судовому засіданні 12 травня 2021 року представник відповідача подав суду заяву про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, обґрунтовуючи це тим, що у відзиві на позов відповідач вказує на не чинність тарифів, на підставі яких позивачем нарахована заборгованість відповідачу, до відзиву додається значний об`єм доказів, квитанцій про сплату комунальних послуг, а також практику Верховного Суду, а отже вважає, що вказана справа не є малозначною та має розглядатись за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача заперечувала проти задоволення заяви, вказала, що сума позову становить 26818,03 грн, а тому, відповідно до норм ЦПК України така справа є малозначною і не потребує розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Розгляд справи було відкладено до 7 липня 2021 року.

11 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказала, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, року визнано незаконними деякі розпорядження Київської міської державної адміністрації щодо затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (№ 1192, 1333, 392, 1222, 99, 857). Також відповідачка вказала, що за період з грудня 2007 року по червень 2009 року позивач неправомірно нараховував оплату за т зв «доп дог» та «пож.пост». Зокрема відповідач вказав, що листом від 5 лютого 2008 року Київська міська державна адміністрація, у відповідь на скаргу відповідача, зазначила, що: «Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 8, в редакції розпорядження від 30 травня 2007 року № 641, тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території встановлений в розмірі від 0,76 грн до 1, 10 грн за квадратний метр загальної площі в залежності від поверховості та наявності інженерного обладнання. Застосування таких тарифів є обов`язковим для всіх підприємств та організацій, що обслуговують будинки. Крім того, листом від 23 січня 2008 року Київська міська державна адміністрація, у відповідь на скаргу відповідача було зазначено, що ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» було порушено цілу низку законодавчих актів та розпорядчих документів: «сплачувати додатково на рахунок підприємства за 1 кв.м. загальної площі квартири по 2,52 грн щомісячно», «сплачувати витрати на утримання служби пожежного посту за 1 кв.м. загальної площі квартири по 0,40 грн щомісячно», «несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен день прострочки». Зважаючи на вказане, відповідачка зауважила, що нарахування боргу в розмірі 5015,24 грн за період з грудня 2007 року по червень 2009 року є безпідставним та необґрунтованим, та, відповідно, нарахування на цю суму 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідачка подала заяву про застосування позовної давності до вимог за період з грудня 2007 року по квітень 2008 року, з січня 2009 року по листопад 2011 року за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 392,08 грн; за період з грудня 2007 року по квітень 2008 року, з листопада 2008 року по березень 2009 року, листопада 2009 року по березень 2010 року, листопада 2010 року по березень 2011 року у сумі 1 890, 48 грн за послуги з опалення.

Також відповідачка не погодилась із розрахунком позовних вимог, наданих позивачем, а саме вона вказала що не зважаючи на те, що нею у призначені платежу зазначався період оплати наданих послуг, позивач на власний розсуд зараховував суми за оплату таких послуг, що є протиправним та суперечить приписам Закону.

Відповідачка погодилась з тим, що дійсно вона не сплатила кошти за певні місця, а саме за серпень, вересень 2019 року, за лютий, березень 2020 року за утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 2628,84 грн. Вказані кошти були нею сплачені 11 травня 2021 року, що підтверджується відповідною квитанцією, долученої до відзиву.

Відповідачкою до відзиву на позов було надано власний розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідачки перед позивачем відсутня.

2 червня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказала, що відповідачем здійснювалось невірне нарахування вартості за утримання будинку та прибудинкової території враховуючи житлову, а не загальну площу квартири та вказав, що позивачем вірно враховувались проплати відповідачки, в залежності від місяця, в якому вони були сплачені.

Крім того, позивач, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, долучив до відповіді на відзив розрахунок заборгованості в межах трирічного строку, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі: основний борг 1314,29 грн., інфляційні втрати - 387,29 грн, 3% річних - 162, 22 грн.

У судовому засіданні 7 липня 2021 року представник позивача надала письмові пояснення до матеріалів справи, відповідно до яких просила вважати вірним розрахунок заборгованості відповідача таким: основна сума боргу 32, 41 грн., інфляційні втрати - 382,80 грн., 3%річних - 160,64 грн., а всього на загальну суму 575,85 грн. При цьому представник позивача вказала, що вони не подають заяв про зменшення позовних вимог, але просять суд врахувати, що до стягнення з відповідача вони заявлять суму в загальному розмірі 575,85 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлену суму боргу визнав повністю, вказав, що дійсно, оскільки відповідачка у травні 2021 року виявила деякі суми за надані послуги, які нею були помилково несплачені, вважає, що є місце для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Не заперечував проти задоволення позову на суму 575,85 грн., про що зробив відповідну усну заяву у судовому засіданні.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,10 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 2 жовтня 2007 року (а.с. 28).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» виконує функції експлуатаційної організації у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 27 червня 2007 року № 658 та надає житлово-комунальні послуги.

4 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем підписано типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, яким, зокрема встановлено тарифи за постачання холодної, гарячої води та водовідведення, а також опалення, та визначено строк сплати за отримані послуги не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

2 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № К-38321.

Відповідно до пункту 1 цього договору його предметом є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживач має своєчасно вносити оплату за надані послуги. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Звертаючись із позовною заявою, позивач вказав, що відповідачка несвоєчасно вносила кошти за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також за централізоване опалення, водовідведення та надання послуг з постачання холодної і гарячої води, внаслідок чого у неї за період з 1 грудня 2007 року по 29 березня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 11649,18 грн., на яку позивачем також було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

В процесі розгляду справи, зважаючи на подану відповідачкою заявою про застосування позовної давності, позивачем було надано розрахунок вимог в межах трирічного строку та заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 32,41 грн. та нараховані інфляційні втрати і 3% річних. При цьому позивач не подавав заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Надаючи відповідь на відзив позивач вказав, що визнання актів незаконними та нечинними не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати отримані житлові послуги.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суд від 17 лютого 2021 року у справі № 760/16111/15-ц, помилковим є висновок про те, що оскільки в момент нарахування плати за житлово-комунальні послуги тарифи були чинними, незважаючи на те, що в подальшому їх було скасовано, відповідач не має права на здійснення перерахунку нарахованих платежів, оскільки саме по собі визнання нечинними нормативних актів КМДА з моменту їх прийняття свідчить про те, що вони не породили жодних правових наслідків і не можуть бути підставою для нарахування плати на підставі цих нормативних актів.

Отже, у даному випадку позивач мав би здійснити перерахунок відповідачу вартості наданих послуг, з урахуванням скасованих розпоряджень КМДА. В той же час, враховуючи те, що за скасованими розпорядженнями нарахування відповідачу здійснювалось за період щодо якого минула позовна давність, позивач не враховував вказаний період у розрахунок, а відповідач, в свою чергу, не вказав у відзиві, яка конкретна сума мала бути визначена до сплати за такий період, зважаючи на визнання нечинними розпорядження КМДА.

Стосовно вимог про незаконність нарахування коштів за «доп. договір» та «пожежний пост», позивач не надав будь-якого коментарю з даного приводу у відповіді на відзив, врахувавши при цьому, що нарахування за такими пунктами відбулось також поза межами позовної давності та надавши новий розрахунок боргу.

При цьому суд зауважує, що листом від 23 січня 2008 року № 046/6/с-1786 КМДА наголосило ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» про порушення цілого ряду законодавчих актів та розпорядчих документів, а саме: «сплачувати додатково на рахунок підприємства за 1 кв.м. загальної площі квартири по 2,52 грн щомісячно», «сплачувати витрати на утримання служби пожежного посту за 1 кв.м. загальної площі квартири по 0,40 грн щомісячно», «несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен день прострочки». КМДА зауважило, що застосування тарифів, не погоджених з Головним управлінням з питань цінової політики є протиправним, та звернуло вдруге увагу позивача на необхідність вжиття заходів по усуненню порушень, допущених к взаємовідносинах із споживачем ОСОБА_3 .

Враховуючи надані відповідачем докази до відзиву, суд погоджується із твердженням відповідача про неправомірне нарахування позивачем відповідачу заборгованості у розмірі 5015,24 грн за послуги, які визначені у розрахунку як «доп договір» та «пожежний пост».

Як зазначалось, позивачем було враховано заяву відповідача про застосування позовної давності та здійснено перерахунок боргу в межах трирічного строку, при цьому позивачем враховано проплати відповідача, що були здійснені нею після подання позову до суду, а саме 11 травня 2021 року, та визначено основну суму боргу в розмірі 32,41 грн., яка не заперечувалась та не оспорювалась представником відповідача у судовому засіданні 7 липня 2021 року, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до положень статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем внесків на утримання будинку та прибудинкової території протягом тривалого часу, нараховане інфляційне збільшення та 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з наданим позивачем останнім розрахунком його втрати від інфляції склали 382,80 грн., а три проценти річних від простроченої суми склали 160,64 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем. Крім того, суд враховує те, що представником відповідача не оспорювався та визнавався такий розмір інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи, зокрема на те, як повідомив представник відповідача, що дійсно відповідачкою було встановлено наявність заборгованості з оплати отриманих послуг за період серпень, вересень 2019 року, лютий, березень 2020 року на загальну суму 2563,76 грн, та сплата цих коштів відбулась 11 травня 2021 року, після подання позову до суду.

Споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 308/10167/15-ц.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за обслуговування будинку і прибудинкової території з урахуванням інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 575,85 грн, а тому, враховуючи те, що позивачем не подавалась заява про зменшення позовних вимог чи про відмову від частини позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» підлягають частковому задоволенню.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено частково, а також з огляду на те, що відповідачкою 11 травня 2021 року, після звернення із позовом до суду, було сплачено частину боргу в розмірі 2563,76 грн, суд визначає розмір судового збору, який має бути сплачений відповідачем на користь позивача в розмірі 265,75 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 575, 85 грн., з яких 32,41 грн - основний борг, 382,80 грн - інфляційні втрати, 160,64 грн - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» судовий збір в розмірі 265,75 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Дарницький районний суд міста Києва.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», код ЄДРПОУ 32912720, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 3.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 16 липня 2021 року.

Суддя К.В. Шаповалова