Справа №2-439/2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2007 року мВасилівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого - судді Нікандрової CO.
при секретарі Пастернак О.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1.
представника відповідача Браташа О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Василівському районі Запорізької області про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся ОСОБА_2. з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Василівському районі Запорізької області, у якому зазначив, що в квітні 1987 року він, працюючи в Таврійському науково-промисловому гірничо-збагачувальному комбінаті, виконуючи свої трудові обов'язки, отримав травму, яка згодом викликала ускладнення та призвела до встановлення йому інвалідності 1 групи із втратою професійної працездатності на 90 відсотків. У зв'язку з відмовою Таврійського ГОКу від визнання нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, рішенням Василівського районного суду від 10.06.2003 року /яке набрало законної сили 11.07.2003 року/ визнано виробничою травму, отриману позивачем на Таврійському ГОКу при виконанні трудових обов'язків у 1987 році. На підставі зазначеного рішення суду постановою начальника Василівського відділення Фонду соціального страхування від 15.10.2003 року позивачу у зв'язку з виробничою травмою призначено щомісячну грошову виплату. Більше ніякі виплати з боку відділення позивачу не призначалися. Відповідно до ст.ст.28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» позивач вважає, що він також має право на виплату одноразової допомоги та моральної шкоди. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Василівському районі Запорізької області одноразову допомогу в сумі 20200 грн., а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. позов підтримала на підставах, викладених в ньому.
Представник відповідача Браташ О.А. позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні пояснив, що в квітні 1987 року при проведенні робіт на Таврійському науково-промисловому гірничо-збагачувальному комбінаті ОСОБА_2. зістрибнув з кузова автомобіля ГАЗ-66, внаслідок чого отримав травму, яка згодом стала причиною ускладнень та призвела до втрати працездатності. 28.02.1992 року ОСОБА_2. пройшов первинний огляд у МСЕК де йому встановлено 1 група інвалідності. Тому вважає, що ОСОБА_2. не має права на отримання одноразової допомоги, оскільки стійка втрата працездатності вперше йому встановлена до вступу в законну дію Закону України «Про охорону праці», тобто до 24.11.1992 року, а Закон не має зворотної дії в часі. Стосовно виплати позивачу моральної шкоди вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки настання моральної шкоди мало місце до вступу в силу Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які призвели до втрати професійної працездатності», яким передбачено відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів фонду, а також ст.77 п.27 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», ст.71 п.22 Закону України «Про державний бюджет на
2
2007 рік» зупинено дію абз.4 ст.1, пп. «є» п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які призвели до втрати професійної працездатності» (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їх сімей).
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що в квітні 1987 року позивач, працюючи на Таврійському науково-промисловому гірничо-збагачувальному комбінаті, під час виконання розвантажувальних робіт при виконанні трудових обов'язків стрибнув з кузову автомобіля ЗАЗ-66, внаслідок чого отримав травму, яка згодом викликала ускладнення та призвела до встановлення йому інвалідності 1 групи.
Таврійським науково-промисловим гірничо-збагачувальним комбінатом акт про нещасний випадок за формою Н-1 не складався у зв'язку з тим, що підприємство знаходилося в стадії ліквідації.
28.02.1992 року ОСОБА_2. встановлено першу групу інвалідності від загального захворювання.
Рішенням Василівського районного суду від 10.06.2003 року /яке набрало законної сили 11.07.2003 року/ визнано виробничою травму, отриману позивачем на Таврійському ГОКу при виконанні трудових обов'язків в кінці квітня 1987 року.
Згідно Виписки акту огляду у МСЕК від 27.08.2003 року ОСОБА_2. встановлено стійка втрата професійної працездатності 90% безстроково у зв'язку з трудовим каліцтвом від 1987 року згідно рішення Василівського районного суду від 10.06.2003 року. Причина інвалідності - «трудове каліцтво» встановлено вперше.
На підставі висновку МСЕК від 27.08.2003 року постановою начальника Василівського відділення Фонду соціального страхування від 15.10.2003 року позивачу у зв'язку з виробничою травмою призначено щомісячну грошову виплату.
Відповідно до вимог ч.2 ст.13 Закону від 23 вересня 1999 p. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності» потерпілий від нещасного випадку має право на виплату йому одноразової допомоги.
Відповідно до п.1.2. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затв. постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року №7 /який діяв на час виникнення спірних відносин/ дія цього Порядку поширюється на осіб, застрахованих відповідно до базового Закону, та на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно п.26 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 25 серпня 2004 року №1112 нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався). У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку розглядається у судовому порядку.
Стійкою втратою професійної працездатності, згідно п.1.6 Порядку, вважається будь-яка її втрата (встановлення групи інвалідності потерпілому, встановлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, а також встановлення лише ступеня втрати працездатності), визначена медико-соціальними експертними комісіями на обумовлений термін або безстроково.
3
Згідно п.3.1. Порядку одноразова допомога потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Право на отримання потерпілим одноразової допомоги настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Відповідно до пп.9,11 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994р. №221 інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, чи рішенням суду про факт травмування на виробництві. Ступінь втрати професійної працездатності працівників, ушкодження здоров'я яких пов'язано з виконанням ними трудових обов'язків, установлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду, постанови прокурора, висновку органів дізнання або попереднього слідства.
Таким чином, позивач фактично отримав право на встановлення йому групи інвалідності і ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманою ним травмою на виробництві тільки після встановлення факту травмування на виробництві рішенням Василівського районного суду від 10.06.2003 року.
Суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання одноразової допомоги від дати встановлення йому МСЕК стійкої втрати саме професійної працездатності, ОСОБА_2. стійка втрата професійної працездатності встановлена МСЕК вперше на підставі рішення суду - 27.08.2003 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про охорону праці".
Сума одноразової допомоги визначається судом за правилами п.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності» виходячи з середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду.
Відповідно до п.3.3.1. Порядку призначення страхових платежів, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги.
Таким чином, сума одноразової допомоги визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" №605 від 26.04.2003 року виходячи з граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду в розмірі 2660 грн. х 4 = 10640 грн. гранична сума заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги, становить 2660 грн., а чотирикратний її розмір складає 10640 грн. Тому розмір одноразової допомоги потерпілому становить 10640 грн.
Відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» №3235-IV, п.22 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V зупинено дію абз.4 ст.1., пп.. «є» п.1 ст.21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їх сімей). Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди в сумі 50 000 грн. суд вважає необгрунтованими.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_2. про стягнення одноразової допомоги відповідно до ст.ст.28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» обґрунтовані і підлягають задоволенню, а у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності» від 23.09.1999 року №1105-14, Законом України «Про охорону праці» від 24.11.1992 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний
4
бюджет на 2007 рік», постановою Кабінету Міністрів України №605 від 26.04.2003 року, Порядком призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затв. постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року №83, Порядком організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994р. №221, постановою Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" №605 від 26.04.2003 року, ст.ст. 10,58,208, 209, 212,213,214, 215,218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Василівському районі Запорізької області про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я -задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Василівському районі Запорізької області одноразову допомогу в сумі 10640 /десять тисяч шістсот сорок/ гривень.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дати проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.