ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

19 липня 2021 року  м. ОдесаСправа № 915/1246/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства Еліт Агро"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021

по справі №915/1246/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства Еліт Агро"

про стягнення 2249835 грн 86 коп

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 по справі №915/1246/20 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 2  249 835 грн 86 коп, із яких: 1717424 грн 09 коп - основний борг; 515227 грн 23 коп ? штраф; 8587 грн 12 коп ? 3 % річних; 8597 грн 42 коп ? інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 33747 грн 55 коп.

Не погодившись із даним рішенням ТОВ "СП Еліт Агро" звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

Відтак, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги  складає 50  621,32 грн (33 747,55 *150%).

Проте, скаржником до апеляційної скарги надано платіжне доручення №99 від 30.06.2021 про сплату судового збору у розмірі 1806,49 грн.

Отже, апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, недоплата складає 48  814,83 грн.

Скаржник відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" та норм чинного законодавства не звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Разом з цим, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору в обґрунтування якого скаржник посилається на те, що враховуючи сезонність роботу підприємства, у червні 2021 ТОВ "СП Еліт Агро" не мало надходжень від продажу власної сільськогосподарської продукції та на момент подання апеляційної скарги на рахунках підприємства були наявні грошові кошт у розмірі 1806,49 грн, які й були сплачені в якості часткової оплати судового збору.

Проте, колегією суддів відхиляється дане клопотання, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або  предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відстрочення сплати судового збору, які апелянтом у заяві про відстрочення сплати судового збору не наведені.

Колегія суддів відзначає, що відстрочення сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі “Kniat v. Poland”; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі “Jedamski and Jedamska v. Poland”).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (пункт 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі “Shishkov v. Russia”).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Колегія суддів, зауважує, що “право на суд” не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі”).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє заявлене клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не було виконано вимог п.п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянту необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись ст. 174, ст. 234, п. 2 ч. 3 ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства Еліт Агро" у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 у справі №915/1246/20.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства Еліт Агро"  на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 у справі №915/1246/20 залишити без руху.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства Еліт Агро" усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства Еліт Агро", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.          

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя                                                                      Аленін О.Ю.

Суддя                                                                                   Лавриненко Л.В.  

Суддя                                                                                 Мишкіна М.А.