ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2127/21 Справа № 185/1852/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов  В. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

        головуючого – Пищиди М.М.

        суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

        за участю секретаря судового засідання – Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

                                    В С Т А Н О В И Л А:

       Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

       В обґрунтування позову зазначає, що згідно договору №014/11-165/026 від 22 червня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 375 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 11.06.2017 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, ОСОБА_3 кредит отримав.

       07 жовтня 2008 року, в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором кредиту, між відповідачем та позивачем був укладений договір іпотеки № 012/07-175/060/1, предмет іпотеки – нерухоме майно, належне відповідачу на праві приватної власності вбудоване приміщення, загальною площею – 174,50кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У добровільному порядку відповідач та третя особа не виконують зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 26 січня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 158614 доларів США 03 центи, яка складається з 150623 доларів США 80 центів – заборгованість за кредитом, 7538 доларів США 39 центів – заборгованість зі сплати відсотків, 451 долар США 03 центи – пеня.

       Враховуючи вищевикладене, просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №012/07-175/060/1 від 07.10.2008 року: вбудоване приміщення загальною площею – 174,50кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 за договором дарування від 21 липня 2014 року, р.№1116, для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №014/11-165/026 від 22.06.2007 року у сумі 158614,03 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» ( т.1, а.с. 2-5 ).

       Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року позовні вимоги ТОВ « ФК« Довіра та гарантія» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено.

       В рахунок задоволення заборгованості за кредитним договором № 014/11-165/026 від 22.06.2007 року у розмірі 158614 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот чотирнадцять) доларів США 03 центи перед товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Довіра та гарантія», звернуто стягнення на нерухоме майно, вбудоване приміщення, загальною площею – 174,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору від 21 липня 2004 року дарування, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий №1116, шляхом реалізації предмета іпотеки (нерухомого майна) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стації оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ « ФК« Довіра та гарантія» судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн (т.3, а.с. 155-158).

       Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т. 3, а.с. 199-228).

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/11-165/026. Вказаний факт підтверджено копією договору.

       Кредитні кошти ОСОБА_1 отримані. Вказаний факт підтверджено тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ « Райфазен Банк Аваль» 30.09.2010 року та 19.07.2013 року укладались додаткові угоди , щодо погашення кредиту (т.1, а.с. 19-22, 23-24).

       Частиною 1 пункту 1 умов кредитного договору передбачено, що позичальнику надається кредит у розмірі 375000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12 % річних на строк до 11 червня 2017 року.

       Частиною 2 пункту 1.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання.

       Частиною 2 пункту 4.1.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов`язується сплатити Банку пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочки.

       В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/11-165/026 від 22 червня 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 уклали 07 жовтня 2008 року договір іпотеки № 012/07-175/060/1, згідно з умовами якого відповідач, ОСОБА_2 , надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення, загальною площею – 174,50кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. 21 липня 2004 року, реєстровий №1116. Сторони визначили, що заставна вартість предмета іпотеки складає 7011906 грн. Вказаний факт підтверджено копією договору.

       Відповідно до п. а) п.1.1. договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/11-165/026 від 22 червня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_1 , за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 375000 доларів США, сплатити проценти за його користування у розмірі 12%, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) у строк до 11 червня 2017 року.

       Згідно з п.3.1.4 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодовцем зобов`язань за цим або боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

       Зобов`язання за кредитним договором № 014/11-165/026 від 22.06.2007 року ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 26 січня 2015 р. утворилась заборгованість в сумі 158614 доларів США 03 центи, яка складається з 150623 доларів США 80 центів – заборгованість за кредитом, 7538 доларів США 39 центів – заборгованість зі сплати відсотків, 451 долар США 03 центи – пеня.

       27.02.2017 року ТОВ « Фінансова компанія « Довіра та гарантія» було залучено до участі по справі як правонаступника позивача.

               Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності обставин укладення кредитного та іпотечного договорів, невиконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та доведеності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок погашення кредитної заборгованості.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

       Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідки порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

       Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що за порушенням зобов`язання є його невиконання і при цьому порушенні наступають правові наслідки встановлені договором або законом.

       Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

       Частиною 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

       Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

       Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення публічних торгів; або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

       Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.

        ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не надали до суду першої інстанції докази того, що ОСОБА_1 не укладав кредитний договір. Цей факт спростовується наданим в судовому засіданні першої інстанції оригіналом договору.

       Заяви представника ОСОБА_1 про те, що він не отримував гроші, колегія суддів до уваги не приймає, так як в розрахунку заборгованості містяться дані про те, що ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості, що свідчить про отримання грошових коштів.

       Доводи апеляційної скарги про неврахування судом довідки ПАТ Райффайзен Банк Аваль” від 29.10.2013р. не заслуговують на увагу як на підставу для скасування оскарженого судового рішення.

       Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

       Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

       Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

       Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

       Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

       Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року – залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

       Судді: