ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Справа№ 920/1204/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 (повне рішення складено 14.04.2021)

у справі №920/1204/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

до відповідача Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром"

про стягнення 1925565 грн 58 коп.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1204/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "СУМСЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ" на користь Державного підприємства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ "ЗОРЯ" - "МАШПРОЕКТ" грошові кошти в сумі 1857067 грн 20 коп., 54798 грн 70 коп. пені, 13699 грн 68 коп. 3% річних, 28 883 грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" 27.04.2021 в установлений процесуальний строк подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1204/20 в частині стягнення з АТ "Сумське НВО" на користь ДП НВКГ "Зоря" - "Машпроект" 54 798 грн 70 коп. пені, 13699 грн 68 коп. 3% річних скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у відповідній частині відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Також, апелянт просив відстрочити АТ "Сумське НВО" сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за цією апеляційною скаргою.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що на думку відповідача, укладений сторонами договір №4/1669131 від 12.10.2016 є договором поставки, а не підряду. Отже, даючи правову кваліфікацію укладеного Договору AT «Сумське НВО» зазначає, укладений сторонами договір на виконання робіт №4/1669131 від 12.10.2016 за своєю правовою суттю є саме договором поставки, оскільки його предметом була поставка відповідачем позивачу готової продукції, яка була виготовлена з давальницької сировини позивача. Так. Договором було передбачено, що виконавець зобов`язується передати замовнику саме товар передбачений у Специфікації №1 до Договору (яка містила індивідуально визначені ознаки Товару), а не роботи по виготовленню речі (товару). Тому на думку скаржника, визначення даного Договору, як договору підряду, узагалі є неспроможним. Більше того, за і актів приймання - передачі № 1/1 від 07.02.2017. № 1/1 від 21.02.2017, № 1/3 від -2017. №1/4 від 13.04.2017, № 1/4 від 11.12.2017 убачається, що за договором передавався товар, а не роботи по його виготовленню. Таким чином, договір на виконання робіт №4/1669131 від 12.10.2016 є удаваним правочином, під яким сторони приховали правочин з поставки товару, який мав бути поставлений AT «Сумське НВО» із давальницької сировини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у справі №920/1204/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1204/20 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

18.05.2021 на адресу суду від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" надійшло клопотання у якому відповідач (скаржник) просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення №43 від 30.04.2021 про сплату судового збору на суму 3405,00 грн. Указаний документ поданий в межах строків, визначених ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 Відкрити апеляційне провадження у справі №920/1204/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання". Розгляд справи призначено на 16.06.2021.

До суду 10.06.2021 від представника відповідача Сафронова Максима Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 16.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 розгляд справи призначений на 16.06.2021 ухвалено здійснювати у режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.06.2021 № 09.1-08/2265/21 у зв`язку із перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/1204/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у справі №920/1204/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до провадження у визначеному складі суддів.

У судове засідання, яке відбулось 16.06.2021 з`явився представник відповідача - Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (поза межами приміщення суду), а також представники позивача та третьої особи (у приміщення Північного апеляційного господарського суду).

Присутні представники надали суду пояснення по апеляційній скарзі.

У розгляді справи було оголошено перерву до 14.07.2021.

Третя особа у своєму відзиві на апеляційну скаргу просила суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 07.04.2021 без змін.

При цьому ДК «Укроборонпром» зазнало, що відповідач своє вчасно не розпочав роботу (21 місяць) указує на правомірність відмови позивача від договору підряду, як наслідок у відповідача у відповідача виник обов`язок повернути грошові кошти, однак відповідач не виконав і цього обов`язку.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив суд урахувати відзив під час розгляду справи по суті, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав, що основним доводом апеляційної скарги є те, що Договір є договором поставки, а не підряду, і що до правовідносин між Сторонами мають застосовуватися приписи ст. 235 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) і через це, судом невірно застосовані норми матеріального права. Однак з даним твердженням відповідача позивач не погоджується, оскільки воно суперечить умовам Договору, дійсним обставинам справи та діючому законодавству, що регулює відносини підряду та поставки, та заявлене, напевне, лише з метою ухилення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором. За договором поставки убачається перехід права власності на товар/майно (ст. 334 ЦК України), а даному випадку узагалі відсутній перехід права власності як на давальницьку сировину, так і на готову продукцію (металеві заготовки). AT «Сумське МНВО» погоджується з фактом отримання саме давальницької сировини, а отже в силу приписів ст. 837, 840 ЦК України, відносини між сторонами є підрядом. Так саме, грошовій оцінці за Договором підлягають саме роботи, виконані Відповідачем, а не вартість готової продукції (п. 3.1., 6.2.1. Договору). Таким чином, на думку позивача, твердження відповідача про те, що Договір за своєю суттю є договором поставки та до нього мають бути застосовані положення Глави 54 ЦК України, не відповідає дійсності, фактичним відносинам між сторонами та є помилковим. Так само, Договір не є удаваним правочином. Заперечуючи проти доводів позивача (про наявність підстав для відмови від виконання зобов`язання та звернення до AT «Сумське МНВО» з вимогою про повернення грошових коштів від 13.08.2020 року № 06-4551 до закінчення строку дії Договору) Відповідачем не наведені достатні та обґрунтовані підстави, для їх спростування.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

З матеріалів господарської справи убачається наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 4/1669131 від 12.10.2016, відповідач зобов`язується за завданням позивача, в порядку та на умовах, визначених договором, виконати роботу по виготовленню металевих заготовок - розкатних кілець з давальницької сировини позивача, а останній - прийняти результати робіт, у кількості, в порядку та у строки, визначені у договорі та специфікації № 1, що є додатком до договору.

З умов договору слідує, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 12.1. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.11.2019).

Виконавець виконує роботи частинами відповідно до переданих йому партій давальницької сировини. Партії давальницької сировини, що підлягають передачі, і відповідно партії продукції, що підлягають виготовленню, зазначаються позивачем у листах-повідомленнях (п. 1.5. договору).

Згідно з п. 5.1. договору, безпосередньо перед початком виконання робіт замовник передає, а виконавець приймає партію давальницької сировини за товарно-транспортною накладною та актом приймання-передачі давальницької сировини - металеві заготовки у кількості, необхідній для виготовлення партії продукції, з зазначенням залогової вартості давальницької сировини.

Приймання-передача давальницької сировини здійснюється за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58. Доставка давальницької сировини за вказаною адресою виконується автомобільним транспортом замовника за його рахунок.

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач зобов`язаний виконувати роботи у строки, зазначені у специфікації. Строк виконання робіт щодо конкретної партії продукції у будь-якому разі розпочинається не раніше дня, наступного за днем приймання виконавцем давальницької сировини від позивача.

У відповідності до умов договору, приймання-передача результатів виконаних робіт сторонами здійснюється за актом виконаних робіт (п. 7.3. договору).

Згідно з п. 5.2. договору, виконавець має право не виконувати роботи за договором, якщо замовник не виконав свої зобов`язання, передбачені у п.5.1 договору.

З умов договору слідує, що загальна вартість договору становить 3 595 705 грн 20 коп., у тому числі ПДВ (п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 24.04.2018).

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник здійснює 100% попередню оплату на банківський рахунок виконавця протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно зі специфікацією № 1 від 12.10.2016 до договору, відповідач зобов`язався виконати роботи по виготовленню металевих заготовок загальною вартістю 3 131 481 грн 60 коп., за специфікацією № 2 від 24.04.2018 - вартістю 464 223 грн 60 коп. Термін виконання робіт - 30 робочих днів з дня приймання виконавцем партії давальницької сировини.

З матеріалів справи слідує, що платіжним дорученням № 1100 від 18.10.2016 підтверджується факт попередньої оплати позивачем робіт за договором згідно зі специфікацією № 1 в сумі 3 131 481 грн 60 коп.

Також, платіжним дорученням № 3323 від 26.04.2018 підтверджується факт попередньої оплати позивачем робіт за договором згідно зі специфікацією № 2 у сумі 464223 грн 60 коп.

Наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі продукції від 21.02.2017, 07.02.2017, від 13.04.2017, від 13.04.2017, від 11.12.2017, свідчать про передачу позивачем відповідачу давальницької сировини.

Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт за договором від 06.03.2017, від 12.04.2017, від 24.05.2017, від 06.06.2017, від 12.07.2017, від 12.07.2017, від 30.01.2018, від 22.02.2018, відповідачем частково виконані роботи за специфікацією № 1 на суму 1 738 638 грн. 00 коп.

Листом від 24.07.2018 № 06/1-1685 позивач повідомив, що планує 06.08.2018 передати відповідачу партію давальницької сировини для виготовлення розкатних кілець згідно зі специфікацією № 1 до договору та просив відповідача повідомити про готовність прийняти заготовки.

Листом від 01.08.2018 № 82-30/157 відповідач повідомив позивача про реорганізацію на підприємстві та просив повернутися до питання прийняття давальницької сировини у вересні-жовтні 2018 року.

З матеріалів позовної заяви слідує, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що роботи за специфікацією № 1 на суму 1 392 843 грн 60 коп. та за специфікацією № 2 на суму 464223 грн 60 коп. не були виконані відповідачем.

13.08.2020 позивач звернувся до відповідача з листом № 06-4551, в якому повідомив про відсутність потреби у переробці сировини на загальну суму 1 857 067 грн 20 коп. та просив повернути вказані кошти у строк, визначений п. 4.7. договору.

За умовами указаного пункту договору виконавець зобов`язаний перерахувати кошти, які отримані ним понад узгоджену суму, на поточний рахунок замовника не пізніше п`яти банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги замовника.

Лист № 06-4551 отриманий відповідачем 17.08.2020, кошти на вимогу позивача не повернуті.

Отже, звертаючись із позовом позивач обґрунтував його і заявив на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз норм ЦК України, що регулюють кондиційні відносини свідчить про те, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (грошових коштів) однією особою (набувачем) сталося за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна (грошових коштів) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Судом установлено, що грошові кошти в сумі 1 857 067 грн 20 коп. були перераховані позивачем відповідачу на підставі договору № 4/1669131 від 12.10.2016 у рахунок попередньої оплати, на момент звернення з вимогою про повернення грошових коштів договір був діючий, не розірваний і зобов`язання сторін за договором не були припинені, тому посилання позивача в обґрунтування позову на приписи ст. 1212 ЦК України суд вважає необґрунтованими.

Разом з цим, суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює вірну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, про що вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом ст. 840 Цивільного кодексу України роботи можуть виконуватися з матеріалу замовника.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не установлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків..

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це установлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Як було установлено судом, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів у строки установлені договором в сумі 3131481 грн 60 коп. за специфікацією № 1 та в сумі 464 223 грн 60 коп. за специфікацією № 2 підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт за договором від 06.03.2017, від 12.04.2017, від 24.05.2017, від 06.06.2017, від 12.07.2017, від 12.07.2017, від 30.01.2018, від 22.02.2018, відповідачем частково виконані роботи за специфікацією № 1 на суму 1 738 638 грн 00 коп.

В подальшому, позивач звертався до відповідача щодо передачі давальницької сировини для виконання робіт по виготовленню металевих заготовок у липні 2018 року, однак відповідач не прийняв давальницьку сировину, повідомив про повернення до питання щодо її отримання у вересні-жовтні 2018 року і після спливу вказаного терміну не повідомив позивача про готовність до приймання давальницької сировини, такі докази в матеріалах справи відсутні.

13.08.2020 позивач звернувся до відповідача з листом № 06-4551, у якому повідомив про відсутність потреби у переробці сировини на загальну суму 1 857 067 грн 20 коп. та просив повернути указані кошти у строк, визначений п. 4.7. договору.

За умови невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо прийняття давальницької сировини для виготовлення продукції протягом двох років станом на серпень 2020 року з дня направлення позивачем повідомлення від 24.07.2018 № 06/1-1685, з урахуванням приписів ст. 538, 612 Цивільного кодексу України, за наявності підстав вважати, що сторона не виконає свого обов`язку, втратою інтересу кредитора до виконання боржником зобов`язання за договором, суд вважає наявними підстави для відмови позивача від виконання зобов`язання та звернення до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів № 06-4551 від 13.08.2020 до закінчення строку дії договору, а посилання відповідача на те, що відповідна вимога є передчасною такими, що не відповідають засадам справедливості та розумності (ст. 3 ЦК України). Суд ураховує, що кошти в сумі 1 392 843 грн 60 коп., роботи на які не виконано відповідачем за специфікацією № 1, були перераховані останньому позивачем у 2016 році, а за специфікацією № 2 - у 2018 році, і будь-які докази, які свідчать про намір відповідача виконувати договір після серпня 2018 року в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що посилання позивача на пункт 4.7. договору щодо строку повернення грошових коштів на вимогу позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки за умовами указаного пункту виконавець зобов`язаний не пізніше п`яти банківських днів з моменту отримання вимоги замовника перерахувати кошти, які отримані понад узгоджену суму, а ціна договору сторонами не змінювалася.

У даному випадку, щодо строків повернення грошових коштів на вимогу позивача, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога позивача щодо повернення коштів отримана відповідачем 17.08.2020, останній був зобов`язаний повернути грошові кошти в сумі 1 857 067 грн 20 коп. до 24.08.2020 включно.

Отже, на підставі викладеного, та ураховуючи, що роботи за договором на суму 1 857 067 грн 20 коп. відповідачем не виконані, суд звертає увагу, що останній не надав доказів на підтвердження готовності до приймання від позивача давальницької сировини для виконання робіт по виготовленню заготовок після жовтня 2018 року, станом на серпень 2020 року виконання зобов`язання втратило інтерес для позивача, останній звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в сумі, на яку роботи відповідачем не виконані, однак відповідач на вимогу позивача кошти в сумі 1 857 067 грн 20 коп. не повернув, отже колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 857 067 грн 20 коп.

З урахуванням вищенаведеного, тобто не поверненням відповідачем указаних коштів, позивач просить стягнути з відповідач 54798,70 грн пені та 13699,68 3% річних. Колегія суддів вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтовані, при цьому суд виходив з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це установлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.8 договору, у випадку порушення строку повернення раніше сплачених за роботи, пов`язаного з порушенням строків або обсягів виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день порушення строку перерахування.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлено договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасне повернення грошових коштів на вимогу позивача, відповідачу нарахована пеня в сумі 54 798 грн 70 коп. та 3% річних в сумі 13 699 грн 68 коп. за період з 26.08.2020 по 23.11.2020, виходячи з суми заборгованості у розмірі 1 857 067 грн 20 коп.

Судом установлено, що вимога позивача щодо повернення коштів отримана відповідачем 17.08.2020, тому останній був зобов`язаний повернути грошові кошти в сумі 1 857 067 грн 20 коп. у строк до 24.08.2020 року включно, відповідно нарахування пені та 3% річних за період з 26.08.2020 по 23.11.2020 є правомірним.

Ураховуючи факт несвоєчасного повернення відповідачем грошових коштів в сумі 1 857 067 грн. 20 коп. на вимогу позивача, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 54798 грн 70 коп. пені, 13699 грн 68 коп. 3% річних.

Щодо доводів Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1204/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1204/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1204/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.07.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов