19.07.2021 Справа № 756/1611/21

Унікальний номер справи 756/1611/21

Номер провадження 2-др/756/47/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року м.Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Михнюк В.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про зміну формулювання наказу про переведення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Оболонського районний суд м. Києва від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про зміну формулювання наказу про переведення та зобов`язання вчинити дії.

Від позивача 08 липня 2021 року надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що судом не надано оцінку усім доводам викладеним у позовній заяві, що резолютивна частина судового рішення не містить висновку прийнятого судом рішення щодо всіх заявлених вимог, зокрема про стягнення моральної шкоди та не вирішено питання розподілу судових витрат. Судом не надано відповідь на заявлену вимогу щодо визнання дій відповідача неправомірними до ухвалення оспорюваного наказу.

Від представника відповідача КНУ ім.Т.Шевченка засобами електронного зв`язку 15 липня 2021 року надійшли пояснення, в яких представник просить суд відмовити позивачу в ухваленні додаткового рішення та розглянути подану заяву без її участі. В письмових поясненнях зазначає, що суд ухвалив рішення щодо всіх заявлених вимог та міститься мотиви щодо кожної вимоги. Доводи викладені в заяві можуть бути підставою для апеляційного перегляду рішення суду, а не ухвалення додаткового рішення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав подану позивачем заяву, наполягав на її задоволенні з підстав та мотивів викладених у заяві. Пояснив, що суд не звернув увагу, що позовні вимоги ОСОБА_2 також, окрім іншого, було заявлено щодо неправомірних дій відповідача стосовно не надання відповіді на звернення позивача, які мали місце до ухвалення оспорюваного наказу. Судом не проаналізовано коли та як позивач ОСОБА_2 опинилась поза штатом юридичної особи. Не надано оцінку зверненням позивача та відсутністю відповіді на її звернення, що відображено у її відповіді на відзив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, подану заяву, письмові пояснення представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, вичерпний перелік яких передбачений статтею 270 ЦПК України. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд має право відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ухвалення додаткового рішення можливе судом за умови не ухвалення рішення стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення.

Як видно з матеріалів справи, предметом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог було: визнати дії Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка (надалі - КНУ ім.Т.Шевченка) неправомірними та зобов`язати КНУ ім. Тараса Шевченка змінити формулювання наказу № 08-2707 від 28.10.2020 року, виклавши його в такій редакції: « ОСОБА_1 , доктора юридичних наук, професора, Заслуженого юриста України, завідувача кафедри нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури Інститута права перевести з 01.11.2020 року на посаду професора кафедри нотаріального, виконавчого процесу та адвокатури, прокуратури, судоустрою Інститу права на умовах діючого трудового Контракту № 66 від 05.06.2019 року, з посадовим окладом 17088,89 грн. (за рахунок загального фонду освіта), із збереженням раніше встановлених доплат за науковий ступінь -25%, за вчене звання -33%, надбавки за вислугу років (стаж педагогічної роботи)-30%, надбавка за почесне звання -20% у зв`язку з реорганізацією кафедри нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури Інституту права. Підстава заява ОСОБА_1 від 13.08.2020 року»; стягнути з КНУ ім.Тараса Шевченка на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 56 750 грн.; судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

Стосовно всіх позовних вимог сторони надавали пояснення та судом вони досліджувалися.

Рішенням Оболонського районний суд м. Києва від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Проте, на думку позивача не зазначення в резолютивній частині судового рішення про відмову повністю в задоволенні позовних вимог є однією з підстав для ухвалення додаткового рішення, однак суд вважає дане тлумачення позивача помилковим.

З огляду на те, що в мотивувальній частині судового рішення містяться висновки про відмову ОСОБА_1 в задоволенні кожної окремо із заявлених позовних вимог, а в резолютивній частині рішення зазначено лише предмет позову, дана обставина не є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Що стосується твердження позивача, стосовно не розгляду судом її вимоги, щодо спричинення моральної шкоди, завданої відсутністю відповіді від керівництва на її звернення, то суд виходить з наступного.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. В межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках.

Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009р. №14). Ухвалення додаткового рішення не повинно використовуватись як засіб «перевирішення» справи.

Як видно з тексту позовної заяви (а.с.2-13) та заяви про збільшення позовних вимог (а.с.57-59) а також обґрунтування заявлених позовних вимог в частині моральної шкоди, позивач посилалась на порушення її трудових прав, щодо незаконності оспорюваного наказу, що спричинило їй моральних страждань, посилаючись на положення ст.237-1 КЗпП України та загальні норми цивільного законодавства. (а.с.10). Позивач ані у позовній заяві, ані при її уточненні не посилалась на положення ЗУ «Про звернення громадян», як правову підставу для стягнення моральної шкоди.

З приводу твердження позивача про відсутність висновків суду щодо кожного доводу позивача, який закладений, як у позовній заяві так і поданій відповіді на відзив, суд зауважує, як неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відсутність, на думку позивача, відповіді на кожний аргумент позивача не може бути підставою для ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які підстави для винесення додаткового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України, оскільки 01 червня 2021 року судом розглянуті всі позовні вимоги, які заявлені ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка стосовно яких сторони надавали свої пояснення та відповідні висновки містяться в судовому рішенні.

Керуючись статтями 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про зміну формулювання наказу про переведення та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 19 липня 2021 року.

Суддя: І.С. Шролик