Справа № 425/1279/21

Провадження № 11-кп/810/281/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:

       головуючого                         Рябчун О.В.

       суддів                                 Белаха А.В., Люклянчука В.Ф.,

       з секретарем                         Василович Г.Ю.

за участю прокурора                 Ткачука А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку Луганської області матеріали контрольного судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 , поданою на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2021 року, якою щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого вироком Рубіжанського міського суду від 18 червня 2020 року за ч. 3 т. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі

продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 серпня 2021 року включно,

в с т а н о в и л а:

У провадженні Рубіжанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021130000000074 від 20 лютого 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1  за ч. 1 ст. 263 КК України.

З матеріалів контрольного провадження встановлено, що у лютому 2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 , маючи злочинний намір на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, придбав пістолет «RETAY G 17» та ручну осколкову гранату Ф-1 з підривачем УЗРГМ-2.

Продовжуючи злочинний намір, спрямований на зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність та протиправність своїх дій, ОСОБА_1 переніс пістолет «RETAY G 17» та ручну осколкову гранату Ф-1 з підривачем УЗРГМ-2 за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу.

05 березня 2021 року, в період часу з 10 години 16 хвилин до 10 години27 хвилин ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_2 , (особою, яка залучена до конфіденційного співробітництва у даному кримінальному провадженні), від якого особисто отримав у якості оплати за вогнепальну зброю та бойові припаси грошові кошти у сумі 10 000 гривень та незаконно збув ОСОБА_3 пістолет «RETAY G 17» та ручну осколкову гранату Ф-1 з підривачем УЗРГМ-2.

05 березня 2021 року, в період часу з 12 години 17 хвилин до 12 години 49 хвилин, під час проведення огляду місця події на ділянці місцевості садового товариства «Будівельник» у м. Рубіжне, Луганської області, ОСОБА_2 добровільно видав пістолет «КЕТАУ О 17» та ручну осколкову гранату Ф-1 з підривачем УЗРГМ-2, які він придбав у ОСОБА_1 .

Крім того, встановлено, що у березні 2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 , маючи злочинній намір на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, придбав 5,45-мм автомат конструкції Калашникова «АКС-74У» № НОМЕР_1 , 1988 р.в., та сорок п`ять патронів 5,45-мм.

Продовжуючи злочинний намір, спрямований на зберігання та збут вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність та протиправність своїх дій, ОСОБА_1 переніс 5,45-мм автомат конструкції Калашникова «АКС-74У» № НОМЕР_1 , 1988 р.в., та сорок п`ять патронів 5,45-мм, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу.

13 березня 2021 року, в період часу з 12 години 09 хвилин до 12 години 15 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_2 , (особою, яка залучена до конфіденційного співробітництва у даному кримінальному провадженні), від якого особисто отримав у якості оплати за вогнепальну зброю та бойові припаси грошові кошти у сумі 20 000 гривень, після чого, у вказаний день та час, ОСОБА_1 , незаконно збув ОСОБА_3 5,45-мм автомат конструкції Калашникова «АКС-74У» № НОМЕР_1 , 1988 р.в., та сорок п`ять патронів 5,45-мм.

13 березня 2021 року, в період часу з 12 години 30 хвилин до 13 години 00 хвилин, під час проведення огляду місця події на ділянці місцевості садового товариства «Будівельник» у м. Рубіжне, Луганської області, ОСОБА_2 добровільно видав 5,45-мм автомат конструкції Калашникова «АКС-74У» № НОМЕР_1 , 1988’ р.в., та сорок п`ять патронів 5,45-мм, які він придбав у ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

24 червня 2021 року у судовому засіданні задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 серпня 2021 року включно.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, тобто за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Вважає, що прокурором доведено продовження існування та не зменшення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може переховуватись від суду, так як ОСОБА_1 ніде не працює, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, окрім того існує ризик незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Окрім того, судом першої інстанції взято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 будучи неодноразово засудженим за умисні тяжкі злочини, 28.12.2020 був звільнений з місць позбавлення волі після відбуття покарання за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та маючи не погашену судимість продовжив свою злочинну діяльність та підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, що свідчить про можливість скоєння обвинуваченим нового кримінального правопорушення.

Щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на більш м`який у вигляді домашнього арешту у зв`язку з тим, що утримання обвинуваченого перебуває малолітня дитина, суд відмовив, обґрунтувавши тим, що ані обвинуваченим ані його захисником не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 84, 85, 86 КПК України на підтвердження обставин вказаних обвинуваченим. А саме, не було надано ані свідоцтва ані інших доказів які підтверджують факт того, що дійсно на утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітня дитина.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт з покладенням на нього обов`язків по виклику з`являтися до суду, слідчого відділу поліції, прокуратури.

Зазначає про те, що у своєму клопотанні прокурор посилається лише на те, що він є раніше судимий та існує ризик впливу на свідків.

Натомість, обвинувачений посилаючись на ст. 88 КПК України, зазначає, що попередні судимості не мають відношення до даного кримінального провадження та не можуть бути показником його характеризуючих рис.

Крім того вказує, що у нього не має необхідності впливати на свідків, оскільки більша їх частина вже допитана та зазначає, що має малолітню доньку, яка потребує батьківського виховання.

У суді апеляційної інстанції:

- захисник Гаврилюк Р.А. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали подану апеляційну скаргу у повному обсязі викладених у ній доводів.

-прокурор Вихрова Н.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.

24 червня 2021 року у судовому засіданні задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 серпня 2021 року включно.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначена вище судова ухвала підлягає апеляційному перегляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю умотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судове рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання слідчого, повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст.370 КПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, наведені вище вимоги діючого кримінального процесуального закону судом враховані.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від слідства та суду, незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні та продовження вчинення ним кримінальних правопорушень, враховуючи, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчинені інкримінованого злочину, відсутність міцних соціальних зв`язків.

Зазначене кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Крім того, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховується те, що обвинувачений є судимий за скоєння умисних кримінальних правопорушень.

Отже суд доходить до висновку, що за таких обставин застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж найсуворіший з них - тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню заявлених вище та встановлених судом ризиків, що ґрунтується на наявних у матеріалах провадження доказах.

Подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а доводи апеляційної скарги захисника про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є непереконливими та, на думку колегії суддів, не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 60 днів, тобто 22 серпня 2021 року.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого не спростовують встановлені судом обставини та скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.405,407, 418,419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2021 року, якою обвинуваченому за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 22 серпня 2021 року включно, залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

                                                               О.В.Рябчун

       Судді                                                        А.В. Белах

                                                               В.Ф. Люклянчук