НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

07 липня 2021 рокуСправа № 322/554/21

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.П., за участю позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши в спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчатись,

встановив

короткий зміст позовних вимог, рух справи:

16 червня 2021 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому позивачка просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчатись, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двадцяти трьох років або припинення навчання;

- рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою судді від 22.06.2021, було відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного з повідомленням сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила таке.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ними не проживає, шлюб укладений між батьками позивачки розірвано ще у 2006 році.

ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачці виповнилося 18 років і стягнення аліментів на її утримання було припинено.

В теперішній час позивачка навчається на другому курсі денного відділення відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правничого фахового коледжу Запорізького Національного університету».

В період навчання вона проживає в гуртожитку за проживання в якому її мати сплачує грошові кошти в розмірі 5 684 грн на рік.

Витрати, пов`язані з навчанням позивачки повністю несе її мати, батько у витратах пов`язаних з навчанням жодної участі не приймає.

Відповідач додаткової матеріальної допомоги на її утримання не надає, в будь-який інший спосіб також не допомагає.

Вказує, що вона не працює, самостійного заробітку не має, тому всі витрати по її утриманню і навчанню несе її мати ОСОБА_3 , яка до того ж має третю групу інвалідності.

Враховуючи те, що відповідач знаходиться у працездатному віці, непрацездатній батька чи матері на його утриманні не перебуває, інших дітей не має, аліменти нікому не сплачує, вважає, що він має можливість утримувати її, свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст.181, 182, 192, 199, 200 СК України, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, натомість відповідач в судовому засіданні клопотав про долучення до матеріалів справи довідку до акта огляду МСЕК (про інвалідність). Вказане клопотання задоволено судом.

Інших клопотань від сторін не надійшло.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, просила задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказав, що не має можливості надавати матеріальну допомогу донці. Зазначив, що наразі він отримує пенсію по інвалідності (3 група). Також вказав, що працює на СТО і отримує мінімальну заробітну плату, однак через незадовільний стан здоров`я працювати йому стає дедалі складніше тому він планує звільнятися з роботи. Крім цього тривалий час він без реєстрації шлюбу мешкає з жінкою. Остання має неповнолітню дитину, яку фактично він утримує. Вважає, що коли донька була неповнолітньою він сплачував аліменти, однак на тепер вона, може самостійно забезпечувати себе і працювати.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.05.2003.

ОСОБА_1 , навчається на другому курсі денної форми здобуття освіти Економіко-правничого фахового коледжу ЗНУ контрактної основи, термін навчання з 01.09.2020 по 30.06.2022, що підтверджується довідкою зазначеного навчального закладу від 11.09.2021 31-26/527.

Сторонами договору №202/20-КД від 14.09.2020 про надання освітніх послуг Запорізьким національним Університетом та фізичною особою є відокремленим структурним підрозділу «Економіко-правничого фахового коледжу Запорізького Національного університету» і ОСОБА_3 .

Плата за навчання ОСОБА_1 за 2 курс здійснювалась ОСОБА_3 (копія квитанцій №0.0.1892572468.1 від 03.11.2020, №0.0.1816521467.1 від 27.08.2020)

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з частиною першою статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

З огляду на викладене, у справі про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, сина обов`язок доказування можливості надання матеріальної допомоги відповідачем покладається на позивачку.

У цій справі позивачка не надала суду жодних доказів того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу у розмірі ј частки свого заробітку (доходу) щомісячно, і що він взагалі може надавати будь-яку матеріальну допомогу їй, як такій, що продовжує навчання.

Твердження позивачки про те, що відповідач знаходиться у працездатному віці, непрацездатного батька чи матері на його утриманні не перебуває, інших дітей не має, аліменти нікому не сплачує, а відтак має можливість надавати грошову допомогу на її утримання до закінчення нею навчання, є припущенням, на якого доказування не може ґрунтуватися відповідно до ч.6 ст 81 ЦПК України.

Разом з тим відповідач визнав факт того, що в минулому він сплачував аліменти на утримання доньки (в якому розмір не вказав) і що він на сьогодні має певний дохід.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

СК України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач є працездатною особою, хоча є інвалідом третьої групи (так само як і мати позивачки), доказів того, що на його утриманні перебувають інші члени сім`ї, матеріали справи не містять.

Враховуючи фактичні обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання, як такої що продовжує навчання у розмірі 1/8 частки всіх видів доходу відповідача.

Документально підтверджені судові витрати, понесені сторонами, у справі відсутні.

Позивач, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилом частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 161/4985/17 (реєстраційний номер за ЄДРСР 81573955) зроблено висновок щодо застосування норми ч.6 ст.141 ЦПК України, відповідно до якого у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Відповідач у даній справі не звільнений від сплати судового збору.

При цьому, відповідно до п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, виходячи з мінімальної ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 908 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як такої, що продовжує навчатись, в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 16 червня 2021 року до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двадцяти трьох років або припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 ( дев`ятсот вісім) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 за один місяць.

Реквізити учасників справи:

- позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя Р.О. Губанов