№ 11-177/2007 р Головуючий у 1 інстанції Борсук П.П.
ст.286 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 23 березня 2007 року
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Силки Г.Л., Русинчука М.М.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
потерпілого ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого і засудженого на вирок Камінь-Каширського районного суду від 09 листопада 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м.Камінь-Каширський Волинської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, підприємець, не судимий, мешканець с.Нуйно Камінь-Каширського району Волинської області, засуджений ,-
за ст.286 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Задоволено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15680 грн. 65 коп. заподіяної шкоди.
Судові витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 483 грн. 21 коп. стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави.
Вирішено питання речових доказів у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія судців судової палати в кримінальних справах ,-
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 05 травня 2002 року близько 23 години 30 хвилин керуючи автомобілем «Фольксваген-Пассат» не зареєстрованим у встановленому законом порядку, в напрямку м.Каменя-Каширського, в селі Нуйно Камінь-Каширського району, неподалік фельдшерсько-акушерського пункту в порушення підпункту «б» п.2.1, підпунктів «а», «б», «в», «г», «д» п.2,10, п.12.1, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечної швидкості руху і при заздалегідь виявленій перешкоді скоїв наїзд
2
На потерпілого ОСОБА_3, заподіявши йому тілесні ушкодження від яких останній помер на місці пригоди.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції вважає його незаконним та просить його скасувати, а справу направити для проведення додаткового розслідування і нового судового розгляду. Стверджує, що порушено його право на захист, оскільки суд провів судові дебати у відсутності його захисника, на участі якого він наполягав, а також не надано належно часу для підготовки до судових дебатів. Вважає, що досудове і судове слідство проведено не повно і однобічно. Зокрема явка з повинною була написана ним під тиском, а щодо потерпілого, то він до нього приходив, однак вибачення не просив. В ході проведеного слідства вилучались предмети, які не були визнані речовими доказами, а отже докази як такі є недопустимі. З врахуванням таких обставин проведена і фізико-хімічна експертиза. Згідно висновку судово-медичної експертизи не визначено часу настання смерті загиблого. У вироку судом щодо комплексної експертизи №48 зроблені висновки, які не випливають з самого змісту експертизи. Порушено вимоги щодо обов'язкового пред'явлення обвинувачення і розслідування для ознайомлення, зокрема наглядового провадження та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, можливості своєчасно ставити питання і знайомитись з висновками експертиз. Зазначає, що не допитано ряд осіб, яким відомі обставини щодо дорожньо-транспортної пригоди і її розслідування. Інкриміновані в обвинуваченні пункти Правил дорожнього руху України не відображають обставин пригоди. Неправильно застосовано ряд обтяжуючих обставин його вини, при цьому не враховано пом'якшуючу обставину в частині неправильної поведінки самого загиблого.
Захисник засудженого в поданій на вирок суду апеляції зазначає, що вина ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого злочину не доведена, а тому вирок слід скасувати. Непричетність до ДТП стверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Зазначає, що в ході проведення досудового слідства допускались порушення при проведенні огляду місця події, в частині вилучення речових доказів і визнання їх такими. Вважає нез'ясованими обставини у відповідності до висновку судово-медичного експерта №37 з -врахуванням поставлених питань. При проведенні автотехнічної експертизи невірно визначене місце наїзду, зважаючи на місце розташування тапців і волосся, а також волочіння трупа, про що зазначав судово-медичний експерт. Стверджує, що не вірним є посилання у висновку трасологічної експертизи щодо виявлення пластикового уламку при проведенні огляду місця події, який при проведенні даної слідчої дії не вилучався. Окрім того, пошкодження пластикового бамперу автомобіля початково виявлено не було, а тільки через три роки був зафіксований, що фактично не можливо. Разом з тим, вважає, що не дано оцінки причетності до дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, а також розбитого скла і гальмівного шляху автомобіля, які були на місці пригоди. Залишились не перевіреними на причетність до даної пригоди інші учасники руху.
В запереченні на апеляції засудженого і його захисника, прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції зазначив, що всі докази вилучені при проведенні огляду місця події були вилучені і опечатані належним
3
чином. Наведене ствердили допитані учасники слідчої дії. Проведено порівняльний аналіз лако-фарбового покриття вилученого при проведенні огляду місця події, а також з автомобіля вилученого у ОСОБА_5, проведено дослідження підкрильника та частини полімерного матеріалу чорного кольору, які мають походження від вилученого автомобіля. Обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди стверджуються висновками судово-медичної та автотехнічної експертиз. Причетність до скоєння даного злочину стверджується як явкою зі зізнанням і показами засудженого про те, що він керував автомобілем у зазначений час, так і свідків допитаних у справі.
В запереченні на апеляції засудженого і його захисника потерпілий ОСОБА_1 вважає, що права засудженого в судовому засіданні не порушені. Так, після проведення дебатів, захисник засудженого попросив провести завершальну стадію без його участі, на що засуджений погодився. На його думку засуджений мав достатньо часу як для підготовки до дебатів так і до останнього слова. Уламки скла не можуть бути доказом, оскільки вони появились після скоєної пригоди. Свідчення ж судово-медичного експерта в судовому засіданні є припущенням. Вважає доведеним скоєння дорожньо-транспортної пригоди засудженим. Правом на застосування амністії ОСОБА_2 сам не скористався.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляцій і поданих на них заперечень, думку засудженого, який просив скасувати вирок і направити справу для проведення додаткового розслідування, міркування прокурора і потерпілого, які просили залишити вирок без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляції засудженого і його захисника підлягають до задоволення.
У відповідності до змісту ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, оцінені судом за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності до вимог ст.ст.22, 64 КПК України органи досудового слідства повинні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті що виправдовують, окрім цього не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. У відповідності до вимог ст.327 КПК України обвинувальний вирок може бути постановлений лише при умові, що в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Разом з тим підлягають доказуванню подія злочину, винність обвинуваченого у його вчиненні, характер і розмір шкоди, завданої злочином, обставини, що впливають на ступінь тяжкості та інше.
Всупереч зазначеним вимогам органами досудового слідства розслідування інкримінованих у вину обставин проведено односторонньо, при цьому не з'ясовані обставини щодо самого предмету доказування по інкримінованому злочину. В ході проведення досудового і судового слідства засудженим викладались обставини щодо заперечення своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, допитаний як в ході проведення досудового так і судового слідства ОСОБА_5 зазначав, що він на вилученому автомобілі здійснив наїзд на
4
потерпілого, а також об'єктивні обставини на думку ОСОБА_5, які вплинули на утворення пригоди, однак перевірка зазначених обставин проведена односторонньо і поверхнево.
Доводи висунуті засудженим на свій захист в повній мірі не спростовані і результати їх перевірки відсутні. Інкриміноване діяння характеризується необережною формою вини і обов'язок органу обвинувачення підтвердити це доказами, а не обмежитись констатацією факту. Разом з тим, в ході проведення як досудового слідства, так і судового фактично не розглядались версії можливого вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди іншими особами, чи транспортними засобами.
Згідно протоколу огляду місця події від 06.05.2002 р. /т.1 а.с.3-4/ за результатами проведеного огляду було вилучено уламки від автомобільної фарби, пучок волосся та захисний кожух від автомобіля. При проведенні додаткового огляду місця події від 09.05.2002 р. /т.1 а.с.12-13/ слідчим були виявлені уламки скла, які слідчим були вилучені. У справі, відносно частини вилучених речей були проведені експертні дослідження. Разом з тим, не вирішувалось питання про визнання цих речей речовими доказами і приєднанні їх до справи, чи виключенні їх із справи. Документів, що засвідчували б здачу речей як речових доказів у камеру схову речових доказів, або ж інше місце зберігання, окрім автомобіля, в матеріалах справи немає. В ході судового слідства так і не встановлено їх місце знаходження.
У відповідності до матеріалів трасологічної експертизи /т.1 а.с.98-103/ зазначено, що на дослідження представлена частина кріплення переднього бампера автомобіля, яка була вилучена в ході огляду автомобіля 09.04.2005 р., а також частина полімерного матеріалу чорного кольору вилучена при проведення огляду місця події 06.05.2002 р.. При цьому залишилось не з'ясованим місце виявлення полімерної частини, оскільки згідно вказаного протоколу серед вилученого така річ не зазначена, а при проведенні фізико-хімічної експертизи не виявлено інших речей, крім тих щодо яких проводилось дослідження.
Як на доказ вини ОСОБА_2 в обвинуваченні є посилання на написання ним явки з повинною про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також покази які були дані ним в якості підозрюваного про вчинення дорожньо - транспортної пригоди. Однак, при зміні своїх показань ОСОБА_2 і запереченні ним скоєння злочину, будь-яких слідчих дій спрямованих на спростування тверджень останнього ні досудовим слідством ні судом не зроблено. Разом з тим, зважаючи на викладене не здійснено належної перевірки за неодноразовими зверненнями ОСОБА_5, та даних ним показань про те, що саме він на вказаному автомобілі здійснив наїзд на потерпілого. Постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5 фактично ґрунтується на тому, що ОСОБА_2 написав явку з повинною про те, що саме він скоїв наїзд на ОСОБА_3 в ніч на 06.05.2002 р.. Будь-яких слідчих дій, в тому числі з участю ОСОБА_5 в ході розслідування кримінальної справи, так і за окремими його зверненнями, на підтвердження чи спростування його свідчень здійснено не було. Фактично закриття кримінальної справи відносно останнього ґрунтується тільки на написанні явки з повинною і протоколі допиту в якості підозрюваного ОСОБА_2 Сам по собі факт керування зазначеним транспортним засобом за дві години
5
до пригоди, при таких обставинах, не може слугувати беззаперечним доказом скоєння злочину, а отже потребує доказування.
Залишилась неповно з'ясованою обставина часу скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Так при призначенні у справі судово-медичної експертизи слідчим не ставилось питання про час настання смерті потерпілим, а показання допитаних свідків, які бачили потерпілого востаннє перед загибеллю є не послідовними. В ході розслідування не був допитаним як свідок ОСОБА_7 який безпосередньо виявив труп.
Залишилось нез'ясованим питання фактичної наявності документів, що дають право на керування транспортними засобами як ОСОБА_2 так і ОСОБА_5.
Не повно зібрані дані, що характеризують особу, що притягнута до кримінальної відповідальності. Зокрема в матеріалах справи /т.1 а.с.212-214/ наявні тільки довідка про судимість, та довідки про стан здоров'я засудженого, будь-які інші документи, що характеризують його особу в матеріалах кримінальної справи відсутні.
Слід також зазначити, що ОСОБА_5 будучи притягнутим до кримінальної відповідальності не був ознайомлений з жодною з проведених у справі експертиз. Щодо ОСОБА_2, то з постановами про призначенням експертиз і з висновками експертиз він ознайомлений після їх проведення, при цьому клопотання про проведення додаткових експертних досліджень відхилялись. Так з постановою про призначення судово-медичної експертизи /т.1 а.с. 18/, та з самим висновком експерта /т.1 а.с.30/ він ознайомився 30.05.2006 р., тобто в день ознайомлення з матеріалами справи, хоча потерпілий з матеріалами справи був ознайомлений 29.05.2006 р.. При виконанні вимог ст.ст.218-220 КПК України ОСОБА_2 було заявлене клопотання, яке задоволене частково /т.2 а.с.235/, разом з тим документів, які б засвідчували його фактичне виконання немає, при цьому в подальшому матеріали справи для ознайомлення ні потерпілому ні обвинуваченому не надавались, що свідчить про процесуальні порушення пов'язані з правами учасників процесу.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що доводи наведені засудженим і його захисником не спростовані зібраними у справі доказами. Зокрема при проведенні досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, а слідство проведено однобічно і неповно без належного з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, які виключають постановления законного рішення, а суд не звернув уваги на ці порушення постановивши вирок. Разом з тим, зважаючи на виявлені порушення і не з'ясовані обставини у справі, винесення виправдувального вироку є передчасним. Можливість усунення виявлених порушень закону ще не втрачена, однак виявлена неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, а тому зазначені порушення можливо усунути при проведенні додаткового розслідування.
З огляду на наведене, у відповідності до вимог ст.374 КПК України і роз'яснень п.15 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює
6
повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування.
В ході проведення додаткового розслідування слід повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи. Слід провести перелічені в описовій частині ухвали дії, а також належно перевірити доводи наведені в апеляціях. Зокрема, провести необхідні слідчі дії спрямовані на перевірку причетності до скоєної пригоди засудженого, а також можливого скоєння зазначеного злочину іншими особами. З огляду на викладене встановити і допитати осіб які могли бути очевидцями пригоди, а також можливе місце перебування осіб, які могли б скоїти цей злочин. Зважаючи на показання допитаних осіб, та при наявності протиріч між ними провести очні ставки, а також зважаючи на встановлене провести відтворення обстановки і обставин події та необхідні експертні дослідження з метою встановлення фактичних обставин події. При виникненні необхідності провести і інші слідчі дії, та оперативно-розшукові міроприємства спрямовані на встановлення істини у справі.
В залежності від встановленого, при наявності вини в діях конкретної особи, пред'явити їй конкретне в повному об'ємі обвинувачення з зазначенням часу, місця, обставин скоєння злочину, з вказанням конкретних порушених пунктів Правил дорожнього руху України які перебувають у причинному зв'язку з наступившими наслідками та розкриттям суб'єктивної і об'єктивної сторони інкримінованого злочину. Слід скласти обвинувальний висновок у відповідності до вимог ст.223 КПК України.
Підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 не вбачається.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА :
Апеляції засудженого ОСОБА_2 і його захисника задовольнити.
Вирок Камінь-Каширського районного суду від 09 листопада 2006 року про засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України скасувати, а справу направити прокурору Камінь-Каширського району для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній -підписку про невиїзд.