Ухвала

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 307/4604/14-ц

провадження № 61-8801ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року за заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікати виконавчих листів у справі № 307/4604/14-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») 147 517,49 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 917 727,33 грн заборгованості за кредитним договором № 031Є/V-U

від 12 червня 2008 року, 3 654,00 грн сплаченого судового збору. Поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів у справі

№ 307/4604/14-ц.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня

2020 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня

2020 року скасовано. Заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Видано

АТ КБ «ПриватБанк» дублікати виконавчих листів стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі № 307/4604/14 на виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк для пред`явлення дублікатів виконавчих листів до виконання стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2

у цивільній справі № 307/4604/14 на виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

У травні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року (надійшла до суду 26 травня 2021 року), в якій просять скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити

в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 10 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У визначений судом строк заявники усунули недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 10 червня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Щодо оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18).

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в частині вирішення питання щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання слід відмовити.

Щодо оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в частині видачі дублікатів виконавчих листів

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що касаційна скарга в частині вирішення вимог заяви щодо видачі дублікатів виконавчих листів є необґрунтованою з огляду на таке.

Положення пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду.

Згідно положень статті 8 Конституції України у яких визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України

є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК України, статей 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав

і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року

№ 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 пункту 2 мотивувальної

частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року

№ 18-рп/2012 року).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові

від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Судом встановлено, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року у справі № 307/4604/14-ц (провадження № 2/307/367/15) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 147 517,49 доларів США,

що за курсом Національного банку України становить 1 917 727,33 грн заборгованості за кредитним договором № 031Є/V-U від 12 червня 2008 року, 3 654,00 грн сплаченого судового збору.

Згідно з актом Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду із заявами про видачу копії судового рішення та виконавчих листів 09 листопада 2015 року, 27 січня 2016 року та 23 березня 2016 року (а. с. 54, 68, 66, 64).

12 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою

про відновлення втраченого судового провадження № 307/4604/14-ц (провадження № 2/307/367/15), що підтверджується актом Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2016 року (а. с. 9, 54).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року у справі № 307/4604/14-ц (провадження № 2-в/307/1/16) відновлено повністю втрачене судове провадження у справі № 307/4604/14-ц (провадження № 2/307/367/15) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена обставина свідчить про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» було позбавлено можливості пред`явити до виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року у справі

№ 307/4604/14-ц у межах річного строку згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

24 червня 2016 року та 02 грудня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду із заявою про видачу судового рішення та виконавчих листів у справі № 307/4604/14-ц (а. с. 98, 111).

09 грудня 2016 року було видано два виконавчі листи у справі № 307/4604/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 147 517,49 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 917 727,33 грн заборгованості за кредитним договором

№ 031Є/V-U від 12 червня 2008 року, 3 654,00 грн сплаченого судового збору, строк пред`явлення до виконання яких закінчився 16 березня 2018 року.

Виконавчі листи ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало після набрання законної сили Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яким встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання та видачу дублікатів виконавчих листів у справі

№ 307/4604/14-ц АТ КБ «ПриватБанк» звернулося 26 лютого 2019 року, посилаючись на те, що виконавчі листи було втрачено при підготовці виконавчих документів для направлення до органів ДВС для виконання. Пошуки не призвели до позитивного результату.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікатів виконавчих листів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт втрати виконавчих листів є свідченням неможливості виконання рішення суду,

а обставини, за яких це сталось, не впливають на права боржника та не покладають на нього додаткових зобов`язань з огляду на те, що дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Інакше це б загрожувало самій сутності права сторони на справедливий розгляд спору судом.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення в частині вирішення вимог заяви щодо видачі дублікатів виконавчих листів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають,

а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року за заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць