Ухвала

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 607/3318/20

провадження № 61-10615ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 30 березня 2021 року у справі за позовом кредитної спілки «Самопоміч» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року кредитна спілка «Самопоміч» (далі - КС «Самопоміч») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 182 620, 01 грн, яка складається із: заборгованості за кредитним договором № 763/4К від 16 січня 2019 року в сумі 20 312, 02 грн; заборгованості за кредитним договором № 764/4К від 17 січня 2019 року в сумі 9 816, 81 грн;

заборгованості за кредитним договором № 784/4К від 18 березня 2019 року в сумі 23 854, 95 грн; заборгованості за кредитним договором № 787/4К

від 25 березня 2019 року в сумі 45 998, 50 грн; заборгованості за кредитним договором № 788/4К від 26 березня 2019 року в сумі 45 967, 79 грн

та заборгованості за кредитним договором № 789/4К від 27 березня

2019 року в сумі 36 669, 94 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, позов

КС «Самопоміч» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Самопоміч» заборгованість

за кредитними договорами в розмірі 182 620, 01 грн, яка складається із: заборгованості за кредитним договором № 763/4К від 16 січня 2019 року

у розмірі 20 312, 02 грн; заборгованості за кредитним договором № 764/4К від 17 січня 2019 року у розмірі 9 816, 81 грн; заборгованості за кредитним договором № 784/4К від 18 березня 2019 року у розмірі 23 854, 95 грн; заборгованості за кредитним договором № 787/4К від 25 березня 2019 року у розмірі 45 998, 50 грн; заборгованості за кредитним договором № 788/4К

від 26 березня 2019 року у розмірі 45 967, 79 грн; заборгованості

за кредитним договором № 789/4К від 27 березня 2019 року у розмірі

36 669, 94 грн.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

25 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року

та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 березня

2021 року і направити справу до Господарського суду Тернопільської області.

У касаційній скарзі заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що оскаржену постанову суду апеляційної інстанції було нею отримано 27 травня 2021 року, що підтверджується копією заяви про видачу судового рішення.

Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною,

строк на касаційне оскарження на підставі частини другої

статті 390 Цивільного процесуального кодексу України підлягає поновленню.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 182 620, 01 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

Про те, що справа № 607/3318/20 є малозначною Верховний Суд вказав

в ухвалі від 26 квітня 2021 року.

Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин,

які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі

не встановлено. При цьому враховано ціну позову, зміст правовідносин сторін, значення результату розгляду справи для сторін та суспільства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу

на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 березня 2021 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 13 травня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду

від 30 березня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі

за позовом кредитної спілки «Самопоміч» до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі,

яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович