Справа №466/6668/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року                                                                         м.Львів

    Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Гель І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

предстанвик відповідача Гузьо О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що з 21.01.1989 року по 19.07.2000 року ОСОБА_1 була працівником Товариства з додатковою відповідальністю «Львівавтозапчастина» (правонаступник ВАТ „Львівавтозапчастина"') та постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас, що дає право на пільгову пенсію за Списком №2. Згідно наказу ВАТ «Львівавтозапчастина» №36 від 19 липня 2000 року її звільнено з роботи пресувальника виробів із пластмас цеху №1 за власним бажанням, ст.38 КЗпП України. Дані відомості підтверджуються довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та Довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року. Наказом AT «Львівавтозапчастина» №8 від 01.02.1995 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2, в тому числі робота «пресовщик виробів із пластмас», наказом №47 від 05 червня 2000 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, в тому числі робота «пресувальник виробів із пластмас». Згідно з довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року ОСОБА_1 з 21.01.1989 р. по 19.07.2000 р., тобто 11 років 5 місяців і 28 днів, постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас у ВАТ «Львівавтозапчастина». Позивачка також зазначає, що після досягнення 50-ти річного віку неодноразово подано відповідачу заяви про призначення їй пенсії, в тому числі: подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було представлено адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії 19.06.2006 р. та зареєстровано в журналі реєстрації рішень відповідача по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04. 29.01.2009 року Сихівським районним судом м. Львова у справі №2-42/2009 винесено рішенням яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, ВАТ «Львівавтозапчастина» про визнання права на пільгове пенсійне забезпечення задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Позивачка зазначає, що при розгляді справи №2А-512/11 вона дізналася про те, що подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було представлено адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії 19.06.2006р. та зареєстровано Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в журналі реєстрації рішень по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04 Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова неправомірно було повернено Львівській обласній державній телерадіокомпанії згідно Листа Львівської обласної державної телерадіокомпанії від 14.09.2006 року №85-к. Пенсійної справи щодо Подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було представлено адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії 19.06.2006р. та зареєстровано Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в журналі реєстрації рішень по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04 Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова сформовано не було, жодних рішень, щодо вказаного подання прийнято не було. ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку із вчиненням відповідачем неправомірних дій, вона не отримала пенсію за період з 19.06.2006 року, коли було представлено подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії та зареєстровано 19.06.2006р. Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в журналі реєстрації рішень по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04 по 02.04.2010 року, коли їй виповнилося 55 років. Також зазначає, що даними неправомірними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду. Враховуючи наведене просила позов задовольнити.

22.11.2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова 60811 грн. 20 коп. матеріальної шкоди та 25 000, 00 грн. моральної шкоди.

30.03.2020 року позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та з Філії Публічного акціонерного товариства « Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція» 61337, 32 грн. матеріальної шкоди та 25 000, 00 грн. моральної шкоди.

26.05.2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідачів на її користь 67868, 35 грн. матеріальної шкоди та 25 000, 00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.08.2015 року відкрито провадження у справі.

02.10.2015 року до суду надійшло клопотання позивачки про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2015 року провадження у справі зупинено.

22.11.2017 року ОСОБА_1 до суду подала заяву про зупинення провадження у справі та заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20.02.2018 року провадження у справі зупинено.

19.12.2019 року до суду позивачкою подано заяву про поновлення провадження у справі, доповнення підстав позову, залучення співвідповідача Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.01.2020 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

13.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

30.03.2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог.

26.05.2020 року позивачка подала до шевченківського районного суду м. Львова заяву про доповнення підстав та предмету позову.

28.05.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

01.06.2020 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача Державної казначейської служби України.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року до участі у справі залучено співвідповідача Державну казначейську службу України.

Також, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львові від 30.03.2021 року цивільну справу №466/6668/15-ц передано до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

18.05.2021 року до суду надійшла заява Філії акціонерного товариства «Національної суспільної телерадіокомпанії України» «Львівська регіональна дирекція» про зміну інформації про сторону відповідача.

09.07.2021 року представник Філії акціонерного товариства «Національної суспільної телерадіокомпанії України» «Львівська регіональна дирекція» подав до суду пояснення у справі.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить суд позов задовольнити. Пояснила суду, що вона отримує пенсію по віку, а пільгову пенсію за роботу із шкідливими умовами праці їй не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що рішення Сихівського районного суду від 29.01.2009 року не виконане. А також не виконанні ще 2 рішення судів якими було присуджено стягнення з відповідачів на користь позивачки. Рішення виконане частково, оскільки ОСОБА_1 перераховано і виплачено 8509, 73 грн. Однак це не повна сума, яка має бути виплачена, за період з 2009 по 2010 рр.. Крім того не виплачено компенсацію та інфляційні витрати. Позивачка через бездіяльність відповідачів втратила 67 000, 00 грн. У зв`язку з не виконанням рішень судів позивачці завдано моральної шкоди. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачці надається пенсія за віком. Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду позивачці призначено пільгову пенсію, дане рішення виконано.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Пояснив суду, що умисних та винних дій відповідачів не було. Подання про призначення пенсії позивачці за Списком №2 було скеровано, однак ОСОБА_1 було відмовлено. Позивачка подала завяу про відкликання даного подання. Також зазначив, що відсутній причинний зв`язок між діяннями відповідачів та заподіяною шкодою. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників, які не з`явилися, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що з 21.01.1989 року по 19.07.2000 року ОСОБА_1 працювала у Товаристві з додатковою відповідальністю «Львівавтозапчастина» (правонаступник ВАТ „Львівавтозапчастина"') та постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас.

Відповідно до наказу ВАТ «Львівавтозапчастина» №36 від 19 липня 2000 року ОСОБА_1  звільнено з роботи пресувальника виробів із пластмас цеху №1 за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.

Дані відомості підтверджуються довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року.

Наказом AT «Львівавтозапчастина» №8 від 01.02.1995 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2, в тому числі робота «пресовщик виробів із пластмас», наказом №47 від 05 червня 2000 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, в тому числі робота «пресувальник виробів із пластмас».

Згідно з довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року ОСОБА_1 з 21.01.1989 р. по 19.07.2000р., тобто 11 років 5 місяців і 28 днів, постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас у ВАТ «Львівавтозапчастина».

Після досягнення 50-ти річного віку, 02.04.2005 року ОСОБА_1 зверталась до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова із заявами про призначення їй пенсії.

29.01.2009 року Сихівським районним судом м. Львова у справі №2-42/2009 винесено рішенням яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, ВАТ «Львівавтозапчастина» про визнання права на пільгове пенсійне забезпечення задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ПФУ у Шевченківському районі м. Львова про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 2 ОСОБА_1 № 5775/03-16 від 20.07.2009. Зобов`язано Личаківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 29.04.2009 по 02.04.2010.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 р. по справі № 876/8462/17 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 скасовано, хвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Львова № 5775/03-16 від 02.07.2009 Про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 2 ОСОБА_1 . Зобов`язано Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 29 квітня 2009 по 02 квітня 2010.

У зв`язку з чим, на виконання вказаного рішення, яке надійшло на адресу управління 26.09.2017, Личаківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова протоколом від 04.10.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з 29.04.2009 по 02.04.2010.

Позивачці було виплачено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 29.04.2009 по 02.04. 2010 одним платежем у розмірі 8509, 73 грн.

Таким чином, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 р. у справі № 876/8462/17 ОСОБА_1 і була здійсненна зазначена виплата.

Щодо твердження позивача про неотримання пенсії за віком по Списку № 2 за період з червня 2006 року по березень 2009 року у зв`язку із безпідставним відкликанням подання про призначення пенсії Львівською обласною радіокомпанією, то з матеріалів справи вбачається наступне.

Постановою Верховного Суду України від 04.12.2019 у справі № 2а-512/11 дане рішення залишено без змін. В описовій частині судового рішення Верховний Суд України зазначив6 «14.06.2006 адміністрацією Львівської обласної телерадіокомпанії подання про призначення пенсії відкликано, мотивоване тим, що у ОСОБА_1 відсутній пільговий стаж необхідний для призначення пенсії по Списку № 2. Відповідно обов`язок у органів Пенсійного фону України збереження такого Подання та формування на його підставі пенсійної справи, а також прийняття рішення про призначення пенсії за цим поданням, є безпідставними, оскільки до повноважень органів Пенсійного фонду України не входить ініціювання питання призначення пенсії».

Таким чином, заявлені позивачем вимоги вже були предметом судового розгляду за цими справами, рішення за яким набрало законної сили.

Однак, всупереч цьому позивач заявляє позовні вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди ніби то, за затриманням виплати пенсії за період з червня 2006 по березень 2009 рр.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридично; особи, відшкодовує в повному обсязі особа, яка її завдала. Можливі винятки з загального правила, коли розмір відшкодування буде обмежуватися чи збільшуватися безпосередньо законом або умовами договору.

Умовами цивільно-правової відповідальності є обов`язкова наявність таких чотирьох складових:протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи; негативний результат такої поведінки - шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б однієї з зазначених умов вказує на відсутність підстав для притягнення правопорушника до відповідальності. Проте в цивільному законодавстві відповідальність може наставати при неповному (урізаному) складі правопорушення (наприклад, відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду настає незалежно від вини органу, що її завдав).

Протиправною визнається поведінка суб`єкта, що не відповідає вимогам закону, договору та призводить до порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Зазначена поведінка може проявлятися в невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов`язання чи в заподіянні позадоговірної шкоди житлу, здоров`ю або майну іншої особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення відповідачів до відповідальності у вигляді стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди має бути одночасна наявність чотирьох умов:неправомірність діяння відповідачів;вина відповідачів; наявність шкоди (збитків); причинний зв`язок між неправомірними діяннями і заподіяною шкодою (збитками).

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Даною нормою визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. 

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст. 1173 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює органи державної влади або місцевого самоврядування, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1173 ЦК України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:  письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;  показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

В даному випадку щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, вбачається, що відсутні неправомірні дії відповідачів, а відтак - відсутній причинний зв`язок між діяннями та заподіяною шкодою, що в повному обсязі виключає цивільно-правову відповідальність.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що неправомірна відмова відповідача нарахувати та виплатити компенсацію, у зв`язку із не виплатою пільгової пенсії у період з червня 2006 р. по березень 2009 р., а також тривале невиконання судового рішення, завдали їй моральної шкоди, а також їй не виплачено інфляційних витрат.

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом на оскарження дій відповідача не призначення та не надання пільгової пенсії у зв`язку з шкідливими умовами праці та інших дій відповідача пов`язаних з не виплатою пільгової пенсії. Постанова Львівського окружого адміністративного судом за результатами розгляду справи №876/8462/17 виконана відповідачем та позивачу було виплачено кошти.

Зазначене свідчить про реалізацію позивачем передбаченого КАС України права на оскарження дій органу державної влади і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1173 ЦК України.

Також враховуючи наведене вваж, що у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди суді відмовити, оскільки рішення суду на підставі яких позивач просить стягнути кошти є виконаними.

Позивач не надав суду допустимих і достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області , Акціонерним  товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державною Казначейською службою України матеріальної та моральної шкоди.  Оскільки частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, однак позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували перелічені в даній статті.

Тому враховуючи наведене, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У зв`язку з наведеним, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задовленні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено доказів на підтвердження вини відповідачів у заподіянні моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 19, 76, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1173, 1174, 1167ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Повний текст судового рішення проголошено 16.07.2021 року о 15 год. 30 хв.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                         О.Р. Юрків.