Дата документу 13.07.2021 Справа № 334/7000/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/7000/20        Головуючий у 1 інстанції: Мінаєв М.М.

Провадження № 22-ц/807/2268/21        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» липня 2021 року        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого:        Дашковської А.В.,

суддів:        Кримської О.М.,

       Кочеткової І.В.,

секретар:        Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія 2011» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Таврія 2011» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 травня 2018 року між ним та ТОВ «Таврія 2011» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач отримав від нього у тимчасове платне строкове користування (оренду) земельну ділянку площею 7,6761 га з кадастровим номером 2323986500:02:002:0120, розташовану на території Новояковлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. п. 10, 13 вказаного договору сторони домовились, орендна плата в розмірі 8700,00 гривень на рік (3% від грошової оцінки земельної ділянки) має сплачуватись орендарем у строк до 31-го грудня поточного року.

Станом на час подання позову відповідач свої зобов`язання по сплаті орендної плати систематично (три рази) не виконав.

На підставі зазначеного просив розірвати договір оренди землі від 16 травня 2018 року у зв`язку з невиконанням ТОВ «Таврія 2011» обов`язків, а саме систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нездійснення відповідачем сплати орендної плати, безпідставний відступ судом від правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 006394, що ОСОБА_1 у на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,6761 га з кадастровим номером 2323986500:02:002:0120, розташована на території Новояковлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16.05.2018 року між ОСОБА_1 ем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія 2011» був укладений Договір оренди землі, за умовами якого позивач передав вказану земельну ділянку в оренду строком на десять років, з переважним правом відповідача на його поновлення на новий строк.

23.05.2018 року право оренди ТОВ «Таврія 2011» на вказану земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 26362302), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 230562394 від 02.11.2020 року.

Пунктом 10 Договору передбачено, що розмір орендної плати становить 8700,00 гривень.

Відповідно до п. 13 Договору, за загальним правилом, орендна плата вноситься у строк до 31-го грудня поточного року, а пунктом 33.4 Договору на орендаря покладений обов`язок щодо вчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.39 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором при неможливості їх усунення іншим шляхом.

Системний аналіз цих умов Договору вказує на те, що оренда плата має вноситись саме до 31-го грудня календарного року, який обчислюється з 01-го січня відповідного року, а не з дати укладення Договору, на чому наполягав представник відповідача. Запропоноване представником відповідача тлумачення цих умов Договору не відповідає їх дійсному змісту, оскільки дозволятиме штучно збільшувати строк внесення орендної плати до 31-го грудня року, в якому закінчився черговий рік дії Договору, а тому таке тлумачення суд до уваги не бере, і погоджується з доводами представника позивача в цій частині.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з початку дії Договору і до моменту звернення позивача до суду відповідач був зобов`язаний внести орендну плату двічі – до 31.12.2018 року (пропорційно строку фактичного користування земельною ділянкою у цьому році) та до 31.12.2019 року, однак вказаного обов`язку не виконав, отже, допустив систематичне порушення умов Договору щодо строків внесення орендної плати.

В подальшому, грошовими переказами № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відповідач сплатив позивачу грошові кошти трьома сумами по 7004,00 грн. кожна, в рахунок орендної плати за Договором. Вказані перекази були вручені позивачу 24 листопада 2020 року.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У справі, що переглядається, установлено, що позивачу була виплачена відповідачем орендна плата за землю за 2018-2019 роки у листопаді 2020 року, тобто не у строки, передбачені пунктом 12 вказаного договору.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що несплата орендної плати за 2018-2019 роки у строк, передбачений договором оренди землі, є систематичною несплатою орендної плати, відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що на час розгляду судом вказаного позову, позивачем вже була отримана орендна плата за минулий період, не врахував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, а тому той факт, що відповідач сплатив суму заборгованості з орендної плати, не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц.

Не заслуговує на увагу посилання суду на пункт 39 договору оренди із зазначенням про те, що відповідач усунув невиконання обов`язків, сплативши орендну плату за 2018-2019 роки у листопаді 2020 року, оскільки зазначений факт свідчить саме про невиконання обов`язку, передбаченого п.13 договору, який полягав не лише в сплаті орендної плати орендодавцю, а в тому, що зазначену оплату орендар повинен здійснити до 31 грудня поточного року, а отже позивач значною мірою був позбавлений того, на що особа розраховувала при укладенні договору

За вказаних обставин, рішення суду згідно з п.2,4 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови  прозадоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія 2011» про розірвання договору оренди землі.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 березня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія 2011» про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,6761 га з кадастровим номером 2323986500:02:002:0120, розташованої на території Новояковлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладений 16 травня 2018 року між  ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія 2011», зареєстрований 23.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 26362302.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 липня 2021 року.

Головуючий        А.В. Дашковська

Судді:        О.М. Кримська

       І.В. Кочеткова