ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3930/19

адміністративне провадження № К/9901/30909/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 (головуючий суддя: Перцова Т.С., судді: Чалий І.С., Жигилій С.П.) у справі №520/3930/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області або відповідач), в якому просив:

визнати неправомірною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.12.2018 №Л-15206/0-9842/0/95-18 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів, ОСОБА_1 згідно заяви від 14.03.2018;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2018, надати відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність та видати відповідний наказ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 та ухвалено нове про часткове задоволення позову:

визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.12.2018 №Л-15206/0-9842/0/95-18 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів;

зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №624/722/17 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку/пай площею 6,37 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що призначалось ОСОБА_1 внаслідок паювання земель агрофірми «Лозівська».

Позивач звернувся до Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області із заявою про надання викопіювання з проекту землеустрою щодо розподілу земель агрофірми «Лозівська», в якому зазначені схема розташування земель.

Рішенням Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 26.01.2018 №361 позивачу відмовлено у наданні викопіювання, з посиланням на відсутність вказаного викопіювання у сільській раді. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до ГУ Держземагенства у Харківській області для оформлення права на земельну частку (пай) площею 6,37 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку визнано рішенням Кегичівського районного суду у справі №624/722/17, та надати викопіювання земельної ділянки із земель запасу, проінвентаризованої при проведенні інвентаризації земель державної власності, кадастровий №6323182000:01:000:0476.

14.03.2018 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою, в якій, з посиланням на статті 2, 3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки взамін земельної частки (паю) розміром 6,37 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення (рілля), розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради, орієнтовною площею 6,00 га, подальшого надання у власність.

Листом від 24.04.2018 №Л-4025/0-3488/0/95-18 позивачу відмовлено з посиланням на те, що за рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12.12.2017 по справі №624/722/17 на ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було покладено жодних обов`язків, а також на те, що зазначений у графічних матеріалах земельний масив знаходиться у користуванні третіх осіб, а тому може бути переданий у власність лише після припинення права власності чи користування ним у порядку, визначеному законом.

Не погоджуючись із зазначено відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №820/4194/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.04.2018 №Л-4025/0-3488/0/95-18;

зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність.

29.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою, в якій просив повторно розглянути його заяву від 14.03.2018 відповідно до судового рішення у справі №820/4194/18.

Відповідач листом №Л-15206/0-9842/0/95-18 від 19.12.2018 відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів.

Підставою для відмови слугувало те, що бажана земельна ділянка відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05.12.2018 №233 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач порушив норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки своїми діями перешкоджає в реалізації його конституційного права на отримання у власність земельної ділянки. Стверджує, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з непередбачених на те статтею 123 ЗК підстав. Наполягає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позаяк на момент звернення із клопотанням, бажана земельні ділянка не була включена до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Окрім того, за позицією позивача, повторно відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач не виконав судове рішення у справі №820/4194/18. Більш того, позивач наполягає, що включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах, не означає, що така фактично виставлена земельні торги. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що бажана земельна ділянка знаходиться у процедурі підготовки до продажу на аукціоні. Вважає, що ефективним способом захисту свого порушеного права буде зобов`язання відповідача надати дозвіл.

Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах, тому в силу положень частини третьої статті 136 ЗК України така не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Вважає оскаржувану відмову законною та обґрунтованою.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Отже вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель які виставлені на земельні торги, в інших випадках законодавець не заперечує надання земельних ділянок у власність (користування). Судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду заяви позивача, поданої 29.11.2018, та відповідно прийняття оскаржуваного рішення, бажану земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05.12.2018 №233. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що існували законодавчо встановлені обмеження щодо відчуження цієї земельної ділянки.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, сформовані у подібних правовідносинах в постановах від 29.05.2019 у справі №2040/7204/18 та від 02.10.2018 у справі №806/3708/15.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на дату подання позивачем первісного клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - 14.03.2018, так і станом на дату подання клопотання, за результатами якого прийнято оскаржувану відмову - 29.11.2018, земельна ділянка з кадастровим №6323182000:01:000:0476 не була включена до переліку земельних ділянок, право на які підлягає продажу на земельних торгах, оскільки відповідний наказ №233 винесено лише 05.12.2018, тобто, в процесі розгляду клопотання позивача від 29.11.2018. Зазначене на переконання суду апеляційної інстанції свідчить на ігнорування відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №820/4194/18, яке набрало законної сили 12.11.2018. Також суд апеляційної інстанції за відомостями, зазначеними на офіційному сайту ГУ Держгеокадастру у Харківській області, встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323182000:01:000:0476 не виставлялась на земельні торги, призначені ГУ Держгеокадастру у Харківській області на 14.05.2019, 06.06.2019, 31.07.2019, 13.09.2019, 17.09.2019, а також відсутня у переліку лотів, виставлених на торги призначені на 30.10.2019, 31.10.2019. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 6323182000:01:000:0476 на земельні торги, а отже, не доведено фактичної наявності обставин, які у розумінні частини третьої статті 136 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. За висновками суду апеляційної інстанції, належним способом захисту порушених прав позивача у спірному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 14.03.2018 з урахуванням висновків суду, викладених у постанові.

Вирішуючи справу суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.05.2019 у справі №2040/7204/18 та від 16.01.2019 у справі №819/655/17.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що положеннями частини третьої статті 136 ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Відтак, з огляду на те, що бажана земельна ділянка на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05.12.2018 №233, який є чинним, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах, то відповідно не було законних підстав відчужувати таку. Скаржник наполягає, що тлумачення позивачем положень частини третьої статті 136 ЗК України є однобічним, позаяк виставлення земельної ділянки на торги включає в себе декілька етапів, зокрема формування переліку земельних ділянок, право на які підлягають продажу на земельних торгах, а також підготовку лотів до проведення торгів. Також скаржник наполягає на тому, що оскаржуване рішення прийнято за результатом повторного розгляду заяви позивача від 14.03.2018, що свідчить про належне виконання ним судового рішення у справі №820/4194/18. Таким чином, за позицією скаржника, оскаржуване судове рішення не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Додатково позивач повідомив про те, що рішення апеляції у цій справі є виконаним шляхом прийняття ГУ Держгеокадастру у Харківській області наказу від 31.10.2019 №11144-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою».

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323182000:01:000:0476, частину якої позивач мав намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, призначених для продажу на земельних торгах.

Дійсно, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

Згідно із частиною третьою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, і колегія суддів не знаходить підстав не погодитися із такою.

Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, землі, яких стосувалася заява, було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. В силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зважаючи на це, відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі №2040/6485/18 та від 13.04.2021 у справі №818/1470/18.

Також суд першої інстанції правильно врахував, що на момент вирішення питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою наказ ГУ Держгеокадастру в Харківської області від 05.12.2018 №233 в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, земельної ділянки кадастровий номер 6323182000:01:000:0476 був чинним.

Посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Верховного Суду у справах №2040/7204/18 та №819/655/17 колегія суддів вважає помилковими, з огляду на те, що такі зроблені за інших фактичних обставин у справі. Так, у справі №2040/7204/18 суди встановили, що бажана до вилучення земельна ділянка не була виставлена на земельні торги та не охоплювалася рішенням, яким було визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. У справі №819/655/17 судами також було встановлено, що бажана до вилучення земельна ділянка, згідно інформації компетентних органів, не виставлялася на торги з продажу права оренди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №520/3930/19 скасувати.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі №520/3930/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров