Ухвала

15 липня 2021 року

місто Київ

справа № 303/3679/19

провадження № 61-10451ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Мукачівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Мукачівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради у червні 2019 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.

Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Суд першої інстанції зробив висновок, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України, зокрема, Мукачівською місцевою прокуратурою не зазначено підстави звернення із позовом в інтересах Мукачівської міської ради.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурор Мукачівської місцевої прокуратури посилався на лист Мукачівської міської ради від 20 листопада 2017 року, у якому міститься прохання представництва інтересів в суді та сприяння у стягненні коштів з ОСОБА_1 , втім, у позовній заяві не наведено причини, які перешкоджають Мукачівській міській раді безпосередньо звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, отже відсутні обґрунтовані підстави для звернення прокурора до суду.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2020 року позов Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою залишено без розгляду.

Суд першої інстанції зробив висновок, що Мукачівською місцевою прокуратурою недоліки позовної заяви не усунуто, обґрунтовані підстави звернення прокурора до суду в інтересах Мукачівської міської ради не наведено, тому на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України зазначений позов підлягає залишенню без розгляду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2020 року скасовано, справу направлено для подовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194/гс19), зробив висновок про те, що суд першої інстанції помилково залишив позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 22 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, залишити в силі ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2020 року з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На переконання заявника, суд апеляційної інстанції скасував законну ухвалу суду першої інстанції, оскільки помилкове застосування норм процесуального права цим судом можна було виправити шляхом зміни в частині обґрунтування висновків суду першої інстанції.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Норми права, застосовані судом

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції про залишення позов без розгляду після її перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Підставою звернення Мукачівською місцевою прокуратурою із позовом є лист Мукачівської міської ради від 20 листопада 2017 року із проханням здійснення представництва інтересів в суді та сприяння у стягненні коштів з ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, залишаючи без руху позов Мукачівської місцевої прокуратури, застосував положення частини п`ятої статі 175 ЦПК України та роз`яснив наслідки невиконання вимог суду, передбачені пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України, тобто підстави, що можуть мати наслідком залишення позову без розгляду.

Оскільки недоліки позовної заяви не усунуто, підстави звернення прокурора до суду в інтересах Мукачівської міської ради не наведено, суд першої інстанції залишив позов без розгляду, оскільки провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції констатував порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, цим судом застосовано норму права, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, - пункт 8 частини першої статі 257 ЦПК України, тоді як правильна норма права зазначена у пункту 2 частини першої наведеної статті.

Оцінка доводів касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України).

Мукачівська місцева прокуратура, не погоджуючись із ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2020 року, скористалося своїм правом на апеляційне оскарження зазначеного рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилався на те, що суд першої інстанції із порушенням норм процесуального права залишив позов без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та оцінивши підстави залишення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області позову Мукачівської місцевої прокуратури без розгляду, зробив висновок про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення підстав залишення позову без розгляду.

Верховний Суд погоджується із таким висновком, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно із частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення (частина п`ята статті 175 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Підстави залишення позову без розгляду визначенні частиною першою статті 257 ЦПК України.

Серед передбачених наведеною правовою нормою підстав наявні, зокрема такі: позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2), провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (пункт 8).

Правильне застосування норм процесуального права під час визначення судом першої інстанції підстав для залишення позову без розгляду має принципове значення, оскільки відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Тобто, позивач, у цій ситуації прокурор, звертаючись повторно із позовом та здійснюючи виклад позовних вимог, а також визначаючи підстави представництва інтересів держави в особі відповідного органу має враховувати підстави залишення раніше поданого позову без розгляду.

У випадку залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд першої інстанції констатує невиконання вимог суду (неусунення визначених судом недоліків), тоді як застосування положення пункту 2 наведеної норми процесуального права вимагає здійснення судом першої інстанції оцінки представництва прокурором інтересів держави в особі компетентного органу.

Отже, застосування судом першої інстанції під час залишення позову без розгляду наведених підстав, зазначених у різних пунктах частини першої статті 257 ЦПК України, викликає настання різних процесуальних наслідків у справах, зокрема за позовами прокуратури, поданих у порядку представництва інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (провадження

№ 12-194гс19) зробила висновок, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (постанова від 26 травня 2020 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Подібне за змістом правило, чинне для цивільного процесу, розташоване у пункті 2 частини першої статті 257 ЦПК України, яке передбачає, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За наведених обставин апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатського від 16 грудня 2020 року, дійшов обґрунтованого висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону під час визначення підстав залишення позову без розгляду, зокрема цей суд правильно встановив, що суд першої інстанції застосував норму процесуального права, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, Верховний Суд визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2020 року, яка постановлена із порушенням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції міг змінити зазначене рішення в частині обґрунтування, не направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд визнає безпідставними, оскільки, як наведено, належне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та правильне визначення підстав залишення позову без розгляду має різні правові наслідки для позивача під час повторного звернення до суду.

Отже, Верховним Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду справи мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain»).

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах Мукачівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування коштів за користування земельною ділянкою, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко