Справа № 1620/3033/2012

Провадження № 6/541/26/2021

У Х В А Л А

16 липня 2021 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Ситник О.В.

з участю секретаря судових засідань Раданович Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миргород заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» Клевець С.В. про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документу, -

в с т а н о в и в:

Заява зареєстрована судом 20.05.2021 року , а мотивована тим, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2012 року в цивільній справі № 1620/3033/2012 позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість на загальну суму 8852,86 гривень.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ "Дельта Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс".

В автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація щодо примусового виконання рішення суду в цивільній справі № 1620/3033/2012.

За результатом розгляду судом заяви стягувач, ТОВ "ФК "Паріс" отримало копію ухвали про заміну сторони виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору на загальну суму 8852,86 гривень.

Первісний стягувач - ПАТ «Дельтабанк», ліквідація якого почалась з 02.10.2015 року та триває досі, за отриманням виконавчого листа у даній справі не звертався, до виконання його у строк до 03.10.2018 року не пред`являв.

Директор ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» Клевець С.В. просив суд визнати причину пропуску товариством строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання поважною та поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого документа у справі № 1620/3033/2012.

Директор ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» Клевець С.В. в судове засідання не з`явився, у заяві просив розглянути дану справу у його відсутності.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, інформація про призначення заяви до розгляду розміщена на офіційному сайті суду. Заперечень та заяви про відкладення судового засідання не надала.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши та проаналізувавши заяву, додані до неї матеріали та матеріали цивільної справи № 1620/3033/2012, судом встановлено, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2012 року в цивільній справі № 1620/3033/2012 позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість на загальну суму 8852,86 гривень (а.с. 23-24).

Ухвалою суду від 15.07.2021 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ "Дельта Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс".

В автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація щодо примусового виконання рішення суду в цивільній справі № 1620/3033/2012.

За результатом розгляду судом заяви стягувач, ТОВ "ФК "Паріс" отримало копію ухвали про заміну сторони виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору на загальну суму 8852,86 гривень.

Судом встановлено, що стягувач мав право, у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час набрання судовим рішенням законної сили, протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили пред`явити виконавчий документ до виконання.

Однак, на час звернення до суду із даною заявою виконавчий документ, зазначений заявником в заяві, а саме: виконавчий лист, виданий Миргородським міськрайонним судом Полтавської області на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2012 року в цивільній справі № 1620/3033/2012 до виконання у строк, встановлений законом, пред`явлено не було.

Наразі, строк пред`явлення вищевказаного виконавчого документа до виконання пропущено.

Згідно ст. 129 Конституції України зазначено, що всі судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, тому рішення у даній справі має бути обов`язково виконано.

Згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У п. 28 Рішення Європейського суду з прав людини від «11» грудня 2008 року, в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy», [GC], №22774/93, § 66, ECHR 1999-V).

За § 52 та § 53 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) у такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, ECHR 2002-III).

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов`язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

Крім цього, у пунктах 18, 23 рішення Європейського суду у справі Ліпісвіцька проти України зазначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У рішеннях Європейського суду у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року№ 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно п.1ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст.433ЦПК питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд вважає, що законні права заявника не можуть бути реалізовані на сьогоднішній день. Строк звернення для пред`явлення до виконання виконавчого документа пропущено не з вини заявника, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання з врахуванням даних обставин , а тому вважає можливим і необхідним визнати поважними причини пропуску ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» строку пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення з   ОСОБА_1 заборгованості, стягнутої на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2012 року в цивільній справі № 1620/3033/2012 та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа за вказаним рішенням до виконання.

Керуючись ч. 1, ч. 2 ст.18, ст.ст.258-260,433 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» строку пред`явлення до виконання виконавчого документу до виконання.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі 1620/3033/2012 про стягнення з   ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (ЄДРПОУ 38962392, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77а) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 8852 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 86 коп.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення в порядку, що передбачений ст. ст. 354, 355 ЦПК України, розділом XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

Суддя: О. В. Ситник