ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

________________________________________________________________________________

2/381/19/21

381/26/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

за участю відповідача ОСОБА_3 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_4 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками водного фонду,-

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2020 року керівник Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до відповідачів Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками водного фонду. Свої позовні вимоги мотивують тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства в адміністративних межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області Фастівською місцевою прокуратурою виявлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, а саме рiшеннями Фастівськоїрайонноїдержавноїадміністрації Київської області від 01.09.2009 № 955 затверджено проектземлеустрою щодо відведення у власність 8 громадянам земельних ділянок дляведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного розпорядження громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки. В подальшому, вищевказані земельні ділянки були відчужені ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку державного науково-виробничого об`єднання «Картографія» від 12.11.2019 № 1117 відчужені відповідачу земельні ділянки частково накладаються на землі водного фонду, а саме - на прибережну захисну смугу річки Ірпінь, яка відноситься досередніх річок.Такимчином,розпорядження Фастівської районної державноїадміністрації Київської області в частині затвердженняпроекту землеустроютанаданняyвласність КовалишинуC.I., ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_9 земельних ділянок зкадастровими номерами 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 є недійсним, а земельні ділянки підлягають поверненню у власність держави.

Виходячи з викладеного, представник позивача просив усунути перешкоди у праві розпорядження держави в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 площею 2 га кожна, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Томашівської сільської роли Фастівського району Київської області.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

12.02.2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він категорично та повністю не погоджується та заперечує проти задоволення позову.

Вказав, що в обґрунтування відсутності належних та допустимих доказів накладання земельних ділянок на прибережну захисну смугу річки Ірпінь позивач посилається на нібито висновок державного науково-виробничого об`єднання «Картографія» від 12.11.2019 №1117 з долученими планово-картографічними матеріалами, проте такого висновку не існує, до заяви позивачем було додано лише лист ДНВП «Картографія» з таким же номером та від тієї ж дати, який не може мати статусу висновку, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо здійснення технічного дослідження з земельних та геодезичних робіт. Крім того, в листі вказано, що крутизна схилу становить 18 градусів, то мінімальна ширина прибрежної захисної смуги має дорівнювати 100 м, а не 50 м, як встановлено законодавством, але в листі не вказано, яким саме чином та за допомогою якого обладнання встановлювалась крутизна схилу, хто і коли проводив такі вимірювання.

Отже, позовна заява позивача та додані до неї матеріали, не містять жодних належних та допустимих доказів факту накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 на землі водного фонду, а саме - на прибережну захисну смугу річки Ірпінь.

Крім того, відповідач вказав, що позивач жодним чином не довів наявність у нього підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

18 лютого 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , згідно якої вказав, що у разі якщо суб`єктом владних повноважень в порушення вимог законодавства видано розпорядження щодо затвердження землевпорядної документації, якою під виглядом земель сільськогосподарського призначення передано земельні ділянки водного фонду,то протиправний характер буде носити як розпорядження суб`єкта владних повноважень, так і відповідна документація на підставі якої це розпорядження прийнято, оскільки дані документи взаємопов`язані між собою та витікають один з одного.Натомість прокурором до позовної заяви долучено належний та допустимий доказ, а саме висновок ДНВП «Картографія» зі схематичними зображеннями, відповідно до яких встановлено, що спірні земельні ділянки частково накладаються на водне плесо та прибрежну захисну смугу річки Ірпінь та на земельних ділянках розміщено канал.

05 травня 2020 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив пункт 2 прохальної частини позовної заяви читати в наступній редакції: «усунути перешкоди у праві розпорядження держави в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0133,3224986200:01:001:0134,3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137, 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138,3224986200:01:001:0135; 3224986200:01:001:0132, що розташовані на території Томашівськоїсільської ради Фастівського району Київської області.

Також просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на вказані земельні ділянки та заборонити ОСОБА_3 та інших фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

В судовому засіданні 22 травня 2020 року представником ОСОБА_3 подано заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, якою просив зобов`язати позивача надати письмові обґрунтовані пояснення щодо підстав його вимог про скасування державної реєстрації права власності по відношенню до земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0133,3224986200:01:001:0134,3224986200:01:001:0137,3224986200:01:001:0139.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року витребувані додаткові докази у справі.

08 липня 2020 року представником позивача подано заяву про заміну предмета позову, відповідно до якої просив пункт 2 прохальної частини читати в наступній редакції: «усунути перешкоди у праві розпорядження держави в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0137, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0132, що розташовані на території Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області», оскільки ОСОБА_3 було здійснено поділ земельних ділянок.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 рокувідмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення справи без розгляду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу.

09 вересня 2020 року від експерта Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та погодження залучення інженерів-геодезистів.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2021 року поновлено провадження у справі.

22 лютого 2021 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли лист від 16 лютого 2021 року за № 20325/20-41 про залишення ухвали без виконання та матеріали цивільної справи, оскільки оплата за виконання експертизи відсутня, необхідні документи не надані.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі відмовлено.

14 квітня 2021 року представником відповідача ОСОБА_4 подано заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.

05 липня 2021 року представником відповідача ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні представники позивачів надавали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представника відповідача- ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача Фастівської районної державної адміністрації позовні вимоги не визнав, в подальшому в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, щовідповідно розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 01.09.2009 № 955 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, вирішено передати у власність земельні ділянки громадянам України, зокрема, ОСОБА_8 (КОАТУУ: 3224986200:01:001:0079), ОСОБА_9 (КОАТУУ: 3224986200:01:001:0078), ОСОБА_10 (КОАТУУ: 3224986200:01:001:0077), ОСОБА_6 (КОАТУУ: 3224986200:01:001:0076) для ведення особистого селянського господарства в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вищевказані земельні ділянки 12.10.2018 на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені відповідачу ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 20 Земельного кодексу України - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (п. а) ч. 1 ст. 21 ЗК України).

Стаття 3 передбачає, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до п. а) ч. 1, ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.

Представник позивача, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 частково накладаються на землі водного фонду, а саме - на прибережну захисну смугу річки Ірпінь.

В подальшому позивачем було змінено предмет позову, оскільки після відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_3 відповідно до публічної кадастрової карти здійснено поділ земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами на 8 земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132.

В обґрунтування вказаного представником позивача до матеріалів справи долучено лист Державного науково-виробничого об`єднання «Картографія» від 12.11.2019 року за № 1117, який їм було надано на вимогу Фастівської місцевої прокуратури Київської області, відповідно до якого площа земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 накладені на землі водного фонду. Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0079 перетинає дренажний канал шириною 3 м в межах прибрежної 100-метрової водоохоронної смуги річки Ірпінь.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_3 вказав, що наданий позивачем лист ДНВП «Картографія» не може мати статусу висновку, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо здійснення технічного дослідження з земельних та геодезичних робіт.

За клопотанням представника ОСОБА_3 у справі було призначено земельну-технічну експертизу. Також представником позивача була подано заява про доповнення питання, поставлені експерту.

Як вже було зазначено, ухвалою суду від 20.07.2020 року у справі була призначена земельна-технічна експертиза. Проте, експертиза проведена не була, матеріли справи 22.02.2021 року були повернути до суду, оскільки не була здійснена оплата за виконання експертизи та не надані необхідні документи.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно ч.1, 4 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги по суті, дослідивши вищевказані докази, суд вважає, що вони не є належними і допустимими та не дають змогу зробити однозначний висновок про належність земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, позивачем не надано висновку судової земельно-технічної експертизи щодо належності даної земельної ділянки до земель водного фонду. Така експертиза не була проведена і за ухвалою суду за належних від суду обставин.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1-4ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї регулюється Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з права людини». Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав люди основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов є передчасним, не ґрунтується на належних доказах, як передбачено чинним законодавством, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, ст.3, 12, 20, 58, 59, 84 ЗК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Фастівської місцевої прокуратури, місцезнах.: Київська область, м. Фастів, вул. Суворова, 3 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022533, місцезнах.: м. Київ, площа Лесі Українки, 1 до Фастівської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 04054642, місцезнах.: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками водного фонду залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей