№ 4–с-17–1/10
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Шолудченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Яцук Любові Андріївни, –
в с т а н о в и в :
Скаржниця звернулась до суду зі вказаною скаргою, в якій, зазначивши, що про відкриття виконавчого провадження дізналася 26.04.2010 року, просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Яцук Любові Андріївни по відкриттю виконавчого провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3 з усіма проживаючими разом з ними членами сім’ї з займаної квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що виконавчий лист, за яким було відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 19 цього Закону, а тому державний виконавець мав відмовити у відкритті провадження за виконавчим документом і тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2010 року підлягає скасуванню.
В судове засідання скаржник не з'явилась, про день час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи (а.с. 8).
Старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Яцук Л.А. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, зазначивши, що виконавче провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3 з усіма проживаючими разом з ними членами сім’ї з займаної квартири АДРЕСА_1 відкрито у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ №2-3758, виданий Солом'янським районним судом м. Києва, повністю відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в частині зазначення номеру рішення, прізвища, ім'я та по-батькові боржників. Щодо зазначення ідентифікаційного номеру стягувача і боржників, а також відомостей про їх дату народження та місце роботи, державний виконавець зазначила, що такі відомості відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» зазначаються лише в разі їх наявності в суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ, тобто їх зазначення не є обов’язковим.
В судове засідання також з'явилась стягував в оскаржуваному виконавчому провадженні – ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, які проти задоволення скарги заперечували, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, також зазначивши, що такі дії скаржника є наміром затягнути процес виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Дослідивши матеріали скарги та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у її розгляді, суд приходить до наступних висновків.
Так, частиною 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб — платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Як встановлено з матеріалів скарги та пояснень старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, виконавче провадження № 17224674 відкрито на підставі виконавчого документу №2-3758, виданого 25.01.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3 з усіма проживаючими разом з ними членами сім’ї з займаної квартири АДРЕСА_1.
Зазначений виконавчий документ відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому зазначені всі необхідні відомості, зокрема номер рішення, за яким видано документ, найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), що підтверджується матеріалами самої скарги, а також спростовує твердження скаржника про невідповідність виконавчого документу вимогам закону.
Зазначення ідентифікаційного номеру стягувача і боржника, а також їх дати народження та місце роботи не є обов’язковим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимогу скаржника про невідповідність виконавчого документу вимогам закону в цій частині суд вважає такою, що не ґрунтується на законі.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Яцук Любові Андріївни по відкриттю виконавчого провадження та винесенню відповідно ї постанови за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3 з усіма проживаючими разом з ними членами сім’ї з займаної квартири АДРЕСА_1, вчиненні відповідно та на підставі закону в межах повноважень ним наданим.
Згідно ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 208, 209, 383 – 388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
у х в а л и в :
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Яцук Любові Андріївни - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя: Зінченко С.В.