№ 2-784/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 червня 2010 року                                                                      м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                                 Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяна Володимирівна про відшкодування заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року позивач – Акціонерний комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (далі – АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» або Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 23.08.2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6-036/07Р (далі – Договір). За умовами договору Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 780 000,00 Євро, строком користування до 23.08.2017 року та сплатою відсотків за весь час користування коштами в розмірі 12,49% річних.

В подальшому, згідно умов договору про внесення змін та доповнень до даного договору від 07.09.2007 року, в даний Договір були внесені зміни, а саме з 10.02.2008 року відповідач зобов’язався погашати заборгованість по кредиту рівними частинами у сумі 6843 Євро щомісячно до 10 числа наступного місяця.

В зв’язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору,  у неї виникла заборгованість, яка станом на 21.08.2009 року становить 1 040 872,00 Євро.

У судовому засіданні представник позивача підтвердила зазначені в позовні обставини, підтримала позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 1 040 872,00 Євро та судові витрати.

Представник відповідача – ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала, що позивачкою порушено зобов’язання. Але, посилаючись на те, що відповідач здійснив захист порушеного права шляхом  звернення до нотаріуса, яким вчинено виконавчий напис  від 30.07.2008 року про стягнення суми заборгованості в розмірі 830986,00 Євро, просила відмовити в задоволенні позову.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,  в судове засідання не з’явилися.

Від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. надійшов лист, в якому просила провести судове засідання у її відсутність.

Від третьої особи – Головного управління юстиції у м. Києві на адресу суду не надходило заяви про згоду на участь у справі.

За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України та за згодою сторін, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, заслухавши представника позивача, відповідача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

 Відповідно до ст. 627 ЦК України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.  

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6-036/07Р (а.с.7-12).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 780 000,00 євро для споживчих цілей, а також з ціллю сплати страхових платежів відповідно до умов договору страхування заставного майна.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кредит надається позичальнику строком з 23 серпня 2007 року до 23 серпня 2017 рік зі сплатою 12,49% річних.

Також пунктом 4.1 Договору передбачено, що позичальник зобов’язується погашати заборгованість по кредиту рівними частинами у сумі 6 500 євро щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Крім того, договором про внесення змін та сповнень до кредитного договору № 6-036/07Р від 23 серпня 2007 року внесено зміни до п. 4.1 договору і п. 4.1 Договору викладено в такій редакції:

«Позичальник зобов’язується погашати заборгованість по кредиту починаючи з 10 лютого 2008 року рівними частинами у сумі 6 843 євро щомісячно до 10 числа наступного місяця» (а.с.16а).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки судом достовірно встановлено, що сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором, станом на 21.08.2009 року за ним рахується заборгованість у сумі 1 040 872,00 євро, з них: 779 99 7 євро – кредит; 197 549 євро – пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 48 710 – відсотки; 146 16 – пеня за несвоєчасне погашення відсотків (а.с.17).

В порушення умов кредитного договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідач свої зобов’язання не виконує протягом тривалого періоду, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості.

Відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов’язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відмова відповідача від повернення боргу  порушує майнові  права  позивача. Згідно з ст. 611  ЦК  України у разі порушення  зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

   На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму. Він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

             Вирішуючи питання про стягнення заборгованості в іноземній валюті, суд виходив з роз’яснень, викладених в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України  № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

         Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна  валюта  може  використовуватися  в   Україні   у випадках і в порядку, встановлених законом.

          Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання   іноземної   валюти,   а   також   платіжних документів  в  іноземній  валюті  при  здійсненні  розрахунків  на території  України  за  зобов’язаннями  допускається  у  випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

          Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк   встановлює   офіційний   курс  гривні  до іноземних валют та оприлюднює його.

Згідно витягу Про офіційні курси гривні до іноземних валют від 07.06.2010 року, Національний банк України встановлює такі офіційні курси гривні до іноземних валют: 100 євро – 955,31 грн.

А тому, станом на 07.06.2010 року 1 040 872,00 Євро еквівалентно 9 943 554,30 грн. (а.с.88).

           Таким чином, з умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору та зі змісту наведених правових норм вбачається, що вимоги позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством, а отже є обґрунтованими.

            Судом також встановлено, що 30.07.2008 року  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на майно ОСОБА_1  (а.с. 45).  

            Суд  не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач захистив своє порушене право шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки в зв’язку з неможливістю виконання виконавчого напису позивач в березні 2010 року звернувся до приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. про повернення виконавчого напису (а.с. 90).

             Таким чином позивач правомірно  скористався наданим йому законом правом вимагати виконання обов’язку повернення кредиту від боржника.

            За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача, зобов’язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовиася виконувати взяті на себе зобов‘язання щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.  

           Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

 А тому, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн. 00 коп.

 На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст.ст. 192, 509, 526, 533, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 208, 212 – 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяна Володимирівна про відшкодування заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк»  заборгованість  у розмірі  1 040 872 (один мільйон  сорок тисяч вісімсот сімдесят два) євро, що за курсом НБУ  еквівалентно  9  943 554  (дев’ять мільйонів  дев’ятсот сорок три тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 30 коп.  

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» сплачений судовий збір у сумі  1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя