ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.06.10
о 16 год. 18 хв.
каб. № 3Справа №2а-338/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.
при секретарі Авчиян К.Е.
представників сторін:
позивача –ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 11.01.2002;
відповідача –Савчук Вікторії Леонідівни, довіреність № 31/05 від 05.01.2010;
Харламової Юлії Миколаївни, довіреність № 825/14 від 18.03.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя
про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,-
суть спору:
18.04.2007 суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання дій відповідача щодо порушення строків розгляду заяви позивача про надання дозволу на розміщення об’єкту торгівлі на пл.50-річчя СРСР в м.Севастополі незаконними та зобов’язання відповідача видати (продовжити) дозвіл № 3029-Л та № 3027-Л від 28.12.2005 на розміщення об’єкту торгівлі на пл.50-річчя СРСР в м. Севастополі на 2007 рік.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 27.08.2007 в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с. 83-86).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 постанову господарського суду міста Севастополя від 27.08.2007 залишено без змін (т.1 а.с.189-197).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 19.01.2010 постанову господарського суду міста Севастополя від 27.08.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с.77-82).
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, судова колегія зазначила, що попередніми судовими інстанціями не встановлені фактичні обставини справи щодо розгляду заяви позивача про видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі від 19 лютого 2007 року та надання відповіді позивачу згідно чинного законодавства. Крім того, колегія суддів зазначила, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки порушення процесуального права при розгляді даної справи та прийнятті постанови господарським судом міста Севастополя від 27.08.2007.
Супровідним листом за вих.№ 1839 від 10.02.2010 господарський суд міста Севастополя направив для розгляду матеріали даної справи до Окружного адміністративного суду м.Севастополя.
Ухвалою від 22.02.2010 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.
Позивач зверталася до суду із клопотанням про забезпечення адміністративного позову шляхом заборонити позивачеві розміщати об’єкти торгівлі на тих місцях, які вона отримала за результатами проведеного раніше конкурсу, до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 31.03.2010 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.
В ході нового розгляду справи позивач двічі доповнив позовні вимоги, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення строків розгляду її заяви про продовження дозволів на розміщення об’єктів торгівлі № 3027-Л, № 3029-Л від 28.12.2005 на пл.50-річчя СРСР у м.Севастополі;
- визнати протиправними дії відповідача по встановленню граничного строку дії дозволів № 3027-Л, № 3029-Л від 28.12.2005;
- визнати дозволи № 3027-Л, № 3029-Л від 28.12.2005 (місця №3, 4) не обмеженими будь-якими термінами;
- визнати протиправними дії відповідача по перешкоді підприємницької діяльності на встановлених Гагарінською районною державною адміністрацією місцях № 3 та № 4 по раніше виданим дозволам № 3027-Л, № 3029-Л від 28.12.2005 шляхом встановлення строків їх дії;
- визнати противоправними дії відповідача по отриманню грошових коштів за підсумками проведення конкурсу на право отримання дозволу на розміщення об'єкту торгівлі. Стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у загальній сумі 11371,00 грн.;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
Позивач на доповнених позовних вимогах наполягала.
Представники відповідача проти позову та доповнень до нього заперечували, вважають вимоги необґрунтованими та такими, що не засновані на вимогах діючого законодавства.
В ході судового розгляду, в порядку пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням сторін, провадження у справі було зупинено до терміну, встановленого судом.
Керуючись статтями 128, 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи був відкладений.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.03.2010 по 25.03.2010.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована Гагарінською районною державною адміністрацією 29.08.1996, про що видано відповідне свідоцтво (т.1 а.с.6). У 2007 році була платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Д № 072722 (т.1 а.с.7).
28.12.2005 позивачем отримані дозволи № 3027-Л та № 3029-Л на розміщення об’єктів торгівлі –палатки по реалізації сувенірів № 3 та № 4 на пл.50-річчя СРСР у м.Севастополі.
Зазначені дозволи були дійсні з 01.01.2006 по 31.12.2006 (т.1 а.с. 11-12).
19.02.2007 позивач звернулася до Гагарінської районної державної адміністрації у м.Севастополі із заявою про продовження дозволів № 3027-Л та № 3029-Л від 28.12.2005 та видати нові дозволи на 2007 рік розміщення об'єкта торгівлі сувенірами (місця № 3, № 4) на площі 50-річчя СРСР (арк. с. 5).
Листом за вих.№956/14 від 26.02.2007 відповідач повідомив позивача про призупинення нею, у зв'язку з набранням чинності частиною 1 статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та послуг у зв'язку з неврегульованістю законодавчих норм по цьому питанню. Позивачу повідомлено, що торгівельні місця були надані їй за підсумками конкурсу, проведеному у 2006 році як переможцю відповідно до дислокації, затвердженої на період до 31.12.2006, дислокація засобів пересувної роздрібної торгової мережі (послуг) на 2007 рік перебуває у стані узгодження (т.1 а.с.13).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду заяви про видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі від 19.02.2007 такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною восьмою статті 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»№ 2806-IV від 06.09.2005 (далі –Закон № 2806), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (тобто на 19.02.2007), місцеві дозвільні органи протягом п'яти робочих днів з дати одержання від адміністратора заяви та документів, якщо інше не передбачено законом, приймають рішення про видачу або відмову у видачі суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру та передають протягом двох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення адміністратору відповідні документи. У рішенні про відмову у видачі документа дозвільного характеру зазначаються підстави такої відмови.
Проте, відповідач розглянув звернення позивача від 19.02.2007 та відмовив їй у видачі документу дозвільного характеру лише 26.02.2007, тобто у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян».
Оскільки Гагарінська районна державна адміністрація м.Севастополя прийняла рішення про відмову позивачу у видачі дозволу на розміщення об’єкта торгівлі з порушенням встановленого Законом № 2806 строку, зазначені дії підлягають визнанню протиправними.
Що стосується інших позовних вимог, суд дійшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№280/97-ВР від 21.05.1997 (далі –Закон № 280) правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначено статтею 41 закону № 280, згідно якої питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.
Преамбулою Закону № 2806 встановлено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
Відповідно до положень статті 11 Закону № 2806 Прикінцеві положення, Закон №2806 набрав чинності 05.01.2006, крім частини першої статті 4, яка набирала чинності через один рік з дня опублікування цього Закону, тобто, з 05.10.2006.
Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина друга статті 11 Закону № 2806).
Згідно положень статті 1 Закону № 2806 місцеві дозвільні органи - міські ради та їх виконавчі органи, районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру від свого імені, а також підприємства, установи, організації, що у випадках, передбачених законом, уповноважені видавати документи дозвільного характеру і можуть залучатися до проведення експертизи та обстеження, необхідних для видачі документів дозвільного характеру, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Статтею 4 Закону № 2806 передбачені основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється: необхідність одержання документа дозвільного характеру; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.
Стаття 15 Закону України «Про систему оподаткування»передбачає місцевий збір (обов'язковий платіж) за видачу дозволу на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України.
Порядок справляння місцевих податків і зборів, їх граничні розміри визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№ 56-93 від 20.05.1993, статтею 17 якого передбачено механізм справляння, порядок та граничний розмір збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2003 Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 732 «Про збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі (послуг)», пунктом 9 якого передбачено дозволити уповноваженим органам видавати дозволи на розташування об’єктів торгівлі, послуг –засобів пересувній дрібнороздрібній торговій мережі (послуг) за наслідками проведення конкурсу між субїектами господарської діяльності. Затверджено Положення про порядок проведення конкурсу по розміщенню засобів пересувній дрібнороздрібній торговій мережі, послуг в м.Севастополі згідно додатку № 5 (пункт 10 Рішення Севастопольської міської Ради № 732).
Зазначене Положення встановлювало умови та порядок проведення конкурсу по розташуванню засобів пересувній дрібнороздрібної торгової мережі, послуг в м.Севастополі щороку районною державною адміністрацією (п.1.1 Положення).
Згідно пункту 1.2 Положення на конкурс виставляються місця для розміщення засобів відповідно до дислокації, затвердженої з урахуванням вимог органів архітектури та градобудівництва, державної автоінспекції, санепіднагляду, пожарної охорони.
Частиною сьомою статті 11 Закону № 2806 передбачено, що органи місцевого самоврядування протягом шести місяців з дня набрання чинності змінами до відповідних законів повинні були привести свої нормативно-правові акти у відповідність із вимогами цього Закону та відповідних законів.
Відповідно до рішення сесії Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 №4656 "Про внесення змін у рішення Севастопольської міської Ради №732 від 25.03.2003 "Про збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі (послуг)" на конкурс виставляються місця для розміщення засобів пересувної роздрібної торгової мережі, послуг у відповідності з дислокацією, схемами розташування, затвердженими з урахуванням вимог органів архітектури і містобудування, державної автоінспекції, санепіднагляду, пожежної охорони і погоджені з постійними комісіями міської ради з питань бюджету, фінансів і соціально-економічного розвитку міста і з питань власності, управлінням комунальним майном і функціонування міського господарства.
В той же час, на день виникнення спору, вказівки частини шостої статті 11 Закону №2806 не виконані - Кабінетом Міністрів України не приведений у відповідність до зазначеного Закону Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», яким передбачений збір за видачу дозволів на розташування об'єктів торгівлі.
Судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради № 7287 від 14.07.2009 задоволений протест прокурора м.Севастополя в порядку нагляду № 07-5-476вих. на рішення Севастопольської міської ради № 732 від 25.03.2003, пункти 9 та 10 рішення виключені (т.2 а.с.119)
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, у Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя були відсутні повноваження на видачу дозволів на розташування об'єктів торгівлі, необхідність отримання дозволу нарозміщення обїектів торгівлі та сфери послуг також не передбачено жодним нормативно-правовим актом.
Таким чином, підстав для задоволення вимог позивача про видачу дозволів на розташування об'єктів торгівлі не вбачається.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у загальній сумі 11371,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. задоволенню також не підлягають, оскільки частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи, що підстав для визнання дій відповідача незаконними судом не встановлено, грошові кошти у загальній сумі 11371,00 грн. сплачені позивачем правомірно, відсутні наслідки, які б спричинили позивачу настання моральної шкоди.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08 червня 2010 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо порушення строків розгляду заяви Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі від 19.02.2007.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.О. Єфременко