Справа № 216/1085/18

Провадження № 1-кп/216/126/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року місто Кривий Ріг

                                                                                                    Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді                                 – Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кравець А.С.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040630000032 від 06.03.2018 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Буг Миколаївської області, який є громадянином України, має повну загальну середню освіту,                  у зареєстрованому шлюбі не перебуває,  утриманців не має, являється учасником АТО, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на посаді механіка – водія 6 танкової роти 2 танкового батальйону військової частини А3283 у військовому званні солдата, проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше судимий:

16.08.2012 вироком Новобузького районного суду Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, 75,76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

28.05.2013 вироком Новобузького районного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 10.07.2014 на підставі ст.. 2 Закону України «Про Амністію» від 08.04.2014,

11.11.2016 вироком Новобузького районного суду Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, 75,76 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 05.12.2018 звільнений від покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального кодексу України, -

учасники кримінального провадження:

прокурор – Ламан С.І.,

обвинувачений – ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України №607/2014 від 21.07.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №1595-VII від 22.07.2014, відповідно до ст.ст.106 ч.1 п.п.1, 17, 20; 112 Конституції України та ст.ст.4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено проведення, зокрема, на території Дніпропетровської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 та ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На виконання цього Указу Президента України та визначених завдань Новобузьким РВК м. Миколаївської області, 13.07.2015 з урахуванням стану здоров`я та інших даних, а також відсутності визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, здійснено призов ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, прибув з військової частини В 0934 смт. Десна Чернігівської області, яку він з 27.08.2015 став проходити у військовій частині А3283 (військова частина – польова пошта В3675, 50046, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, військове містечко №30) на посаді механік - водій 6 танкової роти 2 танкового батальйону, у військовому званні солдата.

Згідно ст.24 ч.1 п.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, з 27.08.2015 ОСОБА_1 , набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

На початку січня 2016 ОСОБА_1 , діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, а також ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, самовільно залишити військову частину А3283 (військова частина – польова пошта В3675).

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , 03.01.2016 приблизно 16 год. 00 хв. самовільно без дозволу командування залишив військову частину А 3283 (військова частина – польова пошта В3675) та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

16.02.2018 біля 11 год. 00 хв., тобто більше ніж через один рік, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_1 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової частини і заявив про себе.

Таким чином, ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини А3283 (військова частина – польова пошта В3675, 50046, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, військове містечко №30) на посаді механіка – водія 6 танкової роти 2 танкового батальйону у військовому званні солдата, діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 03.01.2016 біля 16 год. 00 хв., самовільно без дозволу командування залишив вказану військову частину та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, доки 16.02.2018 приблизно о 11 год. 00 хв., тобто більше ніж через один рік, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України за ознаками: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, розкаявся та суду пояснив, що 03.01.2016 він не з`явився вчасно на службу, а направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд. Однак усвідомивши помилковість своїх 16.02.2018 прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе.

Прокурор у судовому засіданні, ураховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, просив визнати останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.

Обвинувачений у судовому засіданні також просив суд призначити покарання із застосуванням іспитового строку.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно та підтверджуються обвинуваченим ОСОБА_1 .

Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мало місце діяння, яке інкримінується обвинуваченому.

Це діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 4 ст.407  КК України, за ознакою: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, особу винного, який раніше судимий, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, утриманців не має, однак у вчиненому правопорушенні розкаюється, безперечно визнає свою вину, активно сприяв у розкритті злочину, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря – нарколога не перебував і не перебуває, являється учасником АТО.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання своєї вини обвинуваченим, сприяття органам досудового слідства у розкритті правопорушення.

Обставин, що відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_1 потрібно призначити покарання в виді позбавлення волі, але на невеликий строк в межах санкції ст. 407 ч.4 КК України, та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання його звільнити з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України; суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Матеріали кримінального провадження № 42018040630000032 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № 216/1085/18.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Особливості та обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 394 та ч. 2 ст. 473 КПК України.  

Головуючий суддя    М.В. Бутенко