Справа № 369/10562/20

                                                                       Провадження №2/369/1019/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2021 року                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Волчка А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.

за участю представника позивача: Баховського М.М.

представника відповідача: Климова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування запису про реєстрацію права власності та витребування з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування запису про реєстрацію права власності та витребування з чужого незаконного володіння.

12.07.2021 року в судовому засіданні представник відповідача: ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив клопотання про скасування заходів забезпечення позову по даній справі, яка була мотивована тим, що Києво-Святошинським районним судом Київської області слухається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення (№ 369/9263/20, головуючий суддя Дубас Т.В).

Позовні вимоги в цій справі (№ 369/9263/20) обґрунтовані саме порушенням права власності ОСОБА_1 відповідачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які безпідставно користуються квартирою, безумовно порушуючи при цьому право власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення 03.08.2020 року.

Разом з цим, ОСОБА_3 , як вбачається з матеріалів справи, звернувся до суду 27.08.2020 року.

При цьому, позовні вимоги по справі № 369/10562/20 заявлені не власником з посиланням на вимоги с. 387, 388 ЦК України з проханням витребування у власність без встановлення права власності.

Відповідно, позов у справі № 369/10562/20 є завідомо безпідставний та направлений виключно з метою продовження порушення законних прав ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище, позов в справі № 369/10562/20 подано саме після звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою.

Таким чином, враховуючи обставини справи, такий позов ОСОБА_3 (справа № 369/10562/20) подано виключно з метою затягування розгляду справи № 369/9263/20 (про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення).

Крім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи, ухвала про забезпечення позову прийнята 31.08.2020 року.

Разом з цим, провадження по справі за позовом ОСОБА_3 відкрито 02.10.2020.

Відомості про те, що заява про забезпечення позову подавалась до відкриття провадження по справі, тобто в межах вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України відсутні. Тобто, заява про забезпечення позову розглянута всупереч вимогам ст. 153 ЦПК України.

Таким чином, вбачається, що заява позивача розглянута поза межами відкритої цивільної справи, тобто в поза процесуальний спосіб, що свідчить про її незаконність.

Таким чином, вбачається, що подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову подані до суду в супереч вимог ст. 13 ЦК України та відповідно до ст. 44 ЦПК України є зловживанням процесуальними правами.

При цьому, накладення арешту на квартиру, враховуючи відсутність будь-яких підстав для забезпечення позову, мають на меті створення штучних передумов для перешкоджання виконання рішення суду про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з квартири.

Враховуючи вищевикладене просили ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.08.2020 року заяву скасувати.

Представник позивача у судовому засідання заперечував проти вказаного клопотання.

Представник відповідача підтримав вказане клопотання та просив задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень частин першої, другої та четвертої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Концепція непорушності права власності закріплена у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є обов`язковою до застосування судами України в якості джерела права в силу приписів ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Рисовський проти України» (29979/04) від 20 жовтня 2011 року зазначав, що «державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Тріо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року)».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування забезпечення позову, як не встановлено і те, що змінилися обставини, які зумовили його застосування. Позивачем не змінювався предмет або підстави позову та відповідно не зменшувались позовні вимоги.

Забезпечення позову не порушує прав відповідача, оскільки вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому.

Ураховуючи, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на спірне майно, продовжують існувати, суд вважає, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні, у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149-150, 158, 260, 261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В клопотанні представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування запису про реєстрацію права власності та витребування з чужого незаконного володіння – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2021.

Суддя:                                                                                                            А.Я. Волчко