УХВАЛА

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/6465/21

адміністративне провадження № К/9901/23667/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року

в справі №640/6465/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування результатів оцінювання, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, у якому просила суд:

- визнати незаконними та скасувати результати щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 за 2019 рік;

- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 за № 158-к/тр від 06.12.2019 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу управління персоналом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації;

- стягнути з Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.02.2020 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом; позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу 02 червня 2021 року до Верховного Суду.

Однак, ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України.

29 червня 2021 року скаржником повторно подано касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору, заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності на її підтвердження, всіх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

25 березня 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що 06 лютого 2020 року позивачем була подана заява до керівництва Департаменту про звільнення з роботи за згодою сторін. У період з 13 по 24.02.2020 року позивач перебувала у стані непрацездатності. 25.02.2020 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, але її не було допущено охороною до робочого місця, повідомивши про звільнення останньої. При цьому, ні копії наказу, ні трудової книжки, ні розрахунку при звільненні надано не було. Як зазначає представник позивача, звичайно, що ОСОБА_1 подумала в такому разі, що її заяву задоволено та звільнено за угодою сторін. І лише на початку березня 2021 року ОСОБА_1 від своїх колег дізналась, що її було звільнено не за згодою сторін, а на підставі наказу виконуючого обов`язки директора Департаменту В. Кравчука від 06.12.2019 року за № 158-к/тр, де зазначена підстава для звільнення: у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, пункт 3 частини першої ст. 87 Закону України «Про державну службу», з дати, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Таким чином, позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суди виходили з того, що позивач оскаржує результати щорічного оцінювання за 2019 рік та наказ № 158-к/тр від 06 грудня 2019 року. З огляду на вимоги частини 5 статті 122 КАС України позивач повинна була звернутись з даним позовом до суду, дізнавшись про своє звільнення, як зазначено у позовній заяві, 25 лютого 2020 року, принаймні до 26 березня 2020 року.

Натомість, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, згідно відмітки на поштовому конверті, лише 04 березня 2021 року, тобто, з пропуском строку майже в один рік. При цьому, жодного наказу, доказу звернення до відповідача з вимогою надати копію наказу про звільнення, трудову книжку, довідку про виплачену заробітну плату при звільненні до позовної заяви не додано.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року витребувано від Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації докази, які підтвердили, коли та яким чином позивач повідомлялася про результати щорічного оцінювання державного службовця, коли та яким чином ОСОБА_1 ознайомлено з наказом про звільнення від 06 грудня 2019 року, що слугувало підставою для звільнення позивача, та коли проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні та видано їй трудову книжку.

На виконання вимог вказаної ухвали суду відповідачем надано до суду копію наказу виконуючого обов`язки директора департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 06 грудня 2019 року № 158-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »; копію акту про відмову від ознайомлення з наказом від 24 лютого 2020 року; копію акту передачі справ і майна в департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2020 року; копію наказу виконуючого обов`язки директора департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від № 23-к/тр «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 »; копію розписки про отримання трудової книжки; копію листа департаменту від 13 грудня 2019 року № 01-10/5429 про необхідність повернення трудової книжки; копію листа від 14 квітня 2020 року № 01-10/1472 адвокату Краковному І. В. на адвокатський запит від 08 квітня 2020 року №5.

З наведених доказів судом встановлено, що про звільнення на підставі наказу виконуючого обов`язки директора департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 06 грудня 2019 року № 158-к/тр у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, пункту 3 частини1 статті 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 дізналась 24 лютого 2020 року, коли принесла листок непрацездатності, проте відмовилась ознайомлюватись з зазначеним наказом, про що було складено відповідний Акт про відмову від ознайомлення з наказом.

Ця обставина також підтверджується Актом передачі справ і майна в департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2020 року у зв`язку із звільненням з посади на підставі наказу від 06 грудня 2019 року № 158-к/тр, підписаним ОСОБА_1 .

Також щодо проведення остаточних розрахунків із позивачем, судом встановлено, що 25 лютого 2020 року було видано наказ виконуючого обов`язки директора департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від № 23-к/тр «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 », на підставі якого їй було виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Крім того, листом від 14 квітня 2020 року № 01-10/1472 адвокату Краковному І. В. на адвокатський запит від 08 квітня 2020 року № 5 були надані копії запитуваних документів, в тому числі, наказу виконуючого обов`язки директора департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 06 грудня 2019 року № 158-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », в якому зазначена підстава звільнення - у зв`язку із отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, та Акта про відмову від ознайомлення з наказом.

А тому, суди дійшли висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є неповажними, відповідно, відсутні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У касаційній скарзі представник позивача зазначає, що відповідач навмисно спланував дії по приховуванню факту того, що позивач дізналась про свої порушені права щодо підстав звільнення лише на початку березня 2021 року. Також, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не розглядався доказ, а саме - листок непрацездатності від 24 лютого 2020 року, в якому чітко зазначено, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у стаціонарі з 13.02.2020 року по 24.02.2020 року.

Разом з тим, представником позивача не заперечується той факт, що про своє звільнення позивачу стало відомо 25 лютого 2020 року, коли її не було допущено охороною до робочого місця. Однак, оскільки законом передбачений місячний строк з дня, коли особа дізналась чи могла дізнатись про своє порушене право, то такий строк сплинув для скаржника 26 березня 2020 року.

При цьому, до касаційної скарги представником позивача не додано інших доказів, які б вказували на обставини, які пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежали від волі позивача та унеможливили своєчасне подання позовної заяви.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу і на практику Європейського суду з прав людини. У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Подана позивачем заява про поновлення строку не містила обґрунтувань причин та обставин, що були перешкодою звернення до суду з позовом про оскарження наказу відповідача та поновлення на посаді, як і перешкоди звернення протягом року до відповідача за отриманням копії наказу про звільнення, трудової книжки та розрахунку при звільненні.

Суд звертає увагу, що установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

За змістом частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачеві, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, правильно застосував норми процесуального права (статті 122, 123,169 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року в справі №640/6465/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування результатів оцінювання, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова