ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.06.10Справа №2а-5840/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:
від позивача – Бормотов, представник за дов.,
від відповідача – Горохова, представник за дов.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсним акту № 15/15-2 від 20.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,
Суть спору: Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним акту № 15/15-2 від 20.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.05.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 07.05.2010 року вжиті заходи забезпечення адміністративного суду шляхом зупинення дії акту № 15/15-2 від 20.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийнято на підставі Закону України “Про податок на додану вартість”у зв’язку з недотримання позивачем вимог цього Закону, тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як фізична особа - підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим 21.04.2010 року було складено акт № 15/17-299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує п.4 ч.1 ст.1, п.3 ст.4, ст. 9, ст.45 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. У зв’язку з цим на підставі ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” вирішено анулювати реєстрацію Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість (а.с.9-10).
В ході судового розгляду справи судом була перевірена наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України “Про податок на додану вартість”(далі –Закон).
Відповідно до ст. 2 Закону платником податку є:
- будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Більш детально порядок реєстрації платника податку на додану вартість врегульований Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (далі –Положення).
Відповідно до п. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону .
Пунктом 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.
Згідно з п. 25 Положення анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Відповідно до п.п. 25.2.2. Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.
Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою N 6-РЖ (додаток 4). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.
Один примірник акта зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника акта.
Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства (п. 25.4 Положення).
Як було зазначене вище, фактичною підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став факт незнаходження позивача за місцем проживання, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію, про що зазначено у відповідному акті.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Всупереч зазначеній нормі Закону, відповідачем не було надано до суду доказів перевірки достовірності фактичної адреси проживання позивача як підтвердження того, що він не знаходиться за місцем проживання. Відповідних заходів щодо встановлення місця проживання позивача відповідачем не здійснено.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: 95017, АДРЕСА_1.
Судом до матеріалів справи була долучена довідка ВАТ «Кримрембудсервіс» від 06.05.10р. №171 про склад родини та прописку на ім’я ОСОБА_1 за підписом начальника ЖЕУ Кондратьєва В.А. та паспортиста ОСОБА_3, яка свідчить,що позивач проживає за місцем державної реєстрації як платника ПДВ, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.14). Також про місце проживання позивача свідчить відмітка у паспорті, у якому також вказана адреса реєстрації позивача (а.с.11).
Крім того, у судовому засіданні представник відповідача представив довідку від 19.04.10р. №927/26-31 про встановлення фактичного місцезнаходження платників податків, у якої вказано, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, але нижче у довідці відмічено місцезнаходження платника податків не встановлено, однак ніяких відміток щодо проведення необхідних та достатніх заходів встановлення фактичного місцезнаходження платника податків не здійснено.
Вивчивши зазначені вище документи, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 не знаходиться за юридичною адресою (місцем проживання).
Правовою підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в акті № 208/15-2 від 08.10.2010 року відповідачем зазначено п.п. “в” п.9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: “особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин”.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на зазначену норму закону з огляду на наступне.
Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд зазначає, що конструкція п.п. “в”п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”в частині “або з будь-яких інших причин” не є підставою для широкого тлумачення зазначеної норми, оскільки її системний аналіз дає змогу стверджувати, що законодавець мав на увазі “будь-які інші причини”, з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість, але в межах підстав та порядку, що визначені цим Законом, тобто “інші причини”повинні бути аналогічними тим, що перелічені п.п. “в” п. 9.8 ст. 9 Закону.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим неправомірно, необґрунтовано, тобто без з’ясування дійсних обставин було прийнято рішення про анулювання реєстрації ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість, яке оформлене актом № 15/17-299 від 20.04.20109 року, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню.
Крім того, суд, враховуючи що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним акту-повідомлення, а не про визнання протиправним і скасування рішення відповідача, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення, яким визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оскільки це є необхідним для повного захисту прав позивача.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)
Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, оформлене актом № 15/17-299 від 20.04.2010 року.
3. Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту №15/17-299 від 20.04.10р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кірєєв Д.В.