Справа № 127/1174/21

Провадження № 2/127/204/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення фактів, а саме: встановити факт, що відомості, зазначені в поясненні відповідача, є недостовірними; встановити, що КС «Злагода» за адресою, вказаною в довіреності, зокрема: АДРЕСА_1 , не перебуває, факт чого двічі підтверджував державний виконавець; встановити, що зазначення в довіреності юридичної адреси свідчить про фактичну відсутність КС «Злагода» і припинення нею діяльності; встановити, що зазначений в довіреності ОСОБА_3 головою правління бути не міг, діяти від імені КС «Злагода» законних повноважень не мав, отже відповідач не є представником спілки; встановити, що майно спілки описано без співставлення з бухгалтерським звітом за кількістю і вартістю, що видає неповноту опису; встановити, що відповідно до вимог чинного законодавства органи управління спілкою станом на 28 грудня 2015 року, зокрема, спостережна рада, не сформовано; встановити, що арештоване майно відповідачу передано без погодження із спостережною радою; встановити, що відповідач є неналежним зберігачем майна спілки; встановити, що КС «Злагода» є недіючою кредитною спілкою; встановити, що видана відповідачу довіреність від імені КС «Злагода» є недійсною і незаконною; встановити, що зазначені в довіреності статті ЦПК України є неналежними.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що, згідно пояснення відповідача від 26 листопада 2019 року начальнику Центрального ВДВС м. Вінниці він є зберігачем арештованого майна КС «Злагода», від повернення якого за відсутності місця зберігання голова та члени спостережної ради відмовилися. За довіреністю ОСОБА_2 є одночасно представником цієї кредитної спілки. Однак позивач вважає, що ОСОБА_2 не є працівником даної спілки або її членом, від договору доручення, про який зазначено в довіреності, відмовився, тому має не визначений юридичний статус, а отже це підтверджує те, що до зберігання майна допущена безвідповідальна, стороння і підозріла особа, дії якої можуть завдати шкоди майну та законним інтересам позивача.

Також зазначає, відмова від повернення арештованого майна повинна підтверджуватися документальним рішенням спостережної ради спілки, яке відповідачем державній виконавчій службі надано не було, та відсутність якого залишена останнім поза увагою. Відмова ж від повернення арештованого майна за наслідком відсутності коштів у КС «Злагода» підтверджує факт недіючої спілки. Він же як член спілки прямо заінтересований у подальшій долі цього майна.

Крім того, посилаючись на норми Закону України «Про кредитні спілки», позивач вказує про обізнаність, що на позачергових загальних зборах членів спілки від 28 грудня 2015 року спостережна рада не обиралася, кворуму не було, запланований порядок денний не дотриманий, що унеможливлює визнання прийнятого на них рішення законним; до кримінального провадження від 06 травня 2015 року №12015020010002901 щодо злочинів у спілці долучена копія протоколу цих зборів. Відтак зазначення відповідачем голови та членів спостережної ради дійсності не відповідає, видає фальшуванням.

Фактичне місцезнаходження і спосіб зв`язку із КС «Злагода» з травня 2016 року відсутні та не відомі, що підтверджується актами державного виконавця. Це унеможливлює, на його думку, офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту реєстраційної дії із записом у єдиний державний реєстр з огляду на протиріччя нормам закону, що вказує на відсутність повноважень в особи, зазначеної в довіреності керівником, і правових підстав діяти від імені КС «Злагода», яка насправді фізично перестала існувати.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Правом подання відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року витребувано з відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради копії статуту КС «Злагода» та рішень про обрання голови правління спілки, викликано як свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .. Зобов`язано ОСОБА_1 надати копію матеріалів виконавчого провадження про стягнення з КС «Злагода» на його користь та інших осіб, стягувачем у якому він є, що стосуються опису та арешту майна КС «Злагода», визначення зберігача цього майна та передачу його на відповідальне зберігання. Витребувано у КС «Злагода» засвідчені копії положення про спостережну раду КС «Злагода», рішення про обрання спостережної ради та вирішення нею питання про передачу майна на зберігання.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи. У своїх поясненнях суду наголошував на незаконності заволодіння ОСОБА_2 майном КС «Злагода», відсутності у нього повноважень на представництво спілки, незаконності обрання голови кредитної спілки, що уже встановлено судовим рішенням, та відсутність спостережної ради спілки. Вказував про очевидне фальшування рішення загальних зборів спілки у 2015 році, а відтак, на його думку, необхідним є винесення окремої ухвали суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Допитаний як свідок ОСОБА_4 показав, що він є членом спостережної ради, яка обрана, щоб спілка працювала, однак остання не діє, пам`ятає, що для погашення заборгованості йому пропонувалося якесь майно, зібрання членів спілки проводили на вулиці.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він є членом спостережної ради, під час обрання голови спілки їх повідомили, що для проведення реєстрації необхідна спостережна рада і він погодився бути її членом. ОСОБА_3 обирали на зборах, які проводилися на площі в м.Вінниці; щоб збиралися самі члени ради не пам`ятає, голова ради ОСОБА_9 помер, а з приводу майна – неодноразово спілка зверталася з приводу його повернення.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що до запровадження карантиних заходів члени спілки постійно збиралися на площі в м. Вінниці. Вона сама себе запропонувала бути секретарем спостережної ради. Про обрання ОСОБА_3 спостережною радою не чула. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 , як особу, яка буде допомагати вирішувати питання спілки.

Про виклик інших свідків позивач не наполягав.

Вислухавши пояснення позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є членом КС «Злагода».

Згідно акту головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Бондар Н. С. від 26 червня 2018 року при примусовому виконанні виконавчих документів щодо стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню №49999202 з боржника КС «Злагода» на користь фізичних та юридичних осіб при виході за адресою: АДРЕСА_1 , майна належного КС «Злагода» не виявлено, кредитна спілка за даною адресою не перебуває, за вказаною адресою проводить діяльність приватний підприємець ОСОБА_10 .

Згідно акту головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Бондар Н. С. від 10 листопада 2019 року при примусовому виконанні виконавчих документів щодо стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню №49999202 при виході за адресою: АДРЕСА_1 , ліквідного майна, належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Боржник за вказаною адресою тільки юридично зареєстрований, а фактично за цією адресою свою діяльність здійснює приватний підприємець.

За даними акту старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Кушніра М. Г. від 19 січня 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №127/1974/18 від 26 квітня 2018 року про стягнення коштів з КС «Злагода» на користь ОСОБА_1 під час виходу за юридичною адресою реєстрації боржника КС «Злагода» - АДРЕСА_1 , для опису майна боржника була встановлена відсутність кредитної спілки за вказаною адресою, ліквідного майна, належного боржнику, на які можна звернути стягнення не виявлено. Зі слів директора ТОВ «Аналог» КС «Злагода» за цією адресою відсутня з 2017 року, приміщень не орендує, про наявність будь-яких документів щодо оренди йому нічого не відомо.

На виконання вимог ухвали суду від 27 квітня 2021 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надані копія статуту КС «Злагода», затверджена рішенням загальних зборів членів КС «Злагода» (протокол №73 від 16 червня 2008 року), зміни до статуту спілки (затверджені загальними зборами спілки, протокол №96 від 27 травня 2013 року, протокол №6 від 28 вересня 2015 року), а також протокол №3-Н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25 січня 2019 року та протокол позачергових загальних зборів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року.

Згідно протоколу №3-Н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25 січня 2019 року, зокрема, вирішено питання про прийняття ОСОБА_3 на роботу у спілку та призначити (обрати) головою правління КС «Злагода» зі всіма повноваженнями, визначеними статутом спілки та Законом України «Про кредитні спілки», внесення змін у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про керівника та підписання усіх необхідних документів.

16 травня 2019 року КС «Злагода» в особі голови правління спілки Пекарчука М. М., що діє на підставі статуту спілки, на виконання договору доручення, укладеного у письмовій формі, уповноважено ОСОБА_11 або ОСОБА_12 , або адвоката Бабошина А.С. представляти інтереси КС «Злагода» у визначених переліком підприємствах, установах та організаціях. Довіреність видана строком 16 травня 2020 року та посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., зареєстрована в реєстрі за №3501.

09 червня 2020 року КС «Злагода» в особі голови правління спілки Пекарчука М. М., що діє на підставі статуту спілки, на виконання договору доручення, укладеного у письмовій формі, уповноважено ОСОБА_11 або ОСОБА_13 , або ОСОБА_14 , або адвоката Бабошина А. С. представляти інтереси КС «Злагода» у визначених переліком підприємствах, установах та організаціях. Довіреність дійсна до 09 червня 2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., зареєстрована в реєстрі за №3131.

Крім того, у матеріалах справи наявні два примірники копії протоколу позачергових загальних зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року, надані окремо позивачем із матеріалів кримінального провадження №12015020010002901 та відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради.

Як фактично слідує із змісту позовних вимог ОСОБА_1 такі обґрунтовуються порушенням його прав як члена КС «Злагода» ОСОБА_2 як представником цієї кредитної спілки, однак із наданих ним у ході судового розгляду пояснень, а також наявних у матеріалах справи наданих позивачем доказів, убачається, що ним фактично ставиться питання щодо діяльності КС «Злагода», а саме встановлення обставин відсутності КС «Злагода» за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить, за твердженням позивача, про фактичну відсутність кредитної спілки та припинення нею діяльності, а також того, що кредитна спілка є недіючою; відсутності повноважень голови спілки у ОСОБА_3 , відповідно неможливість здійснення ним дій від імені кредитної спілки, зокрема із надання повноважень щодо представництва ОСОБА_2 та видачі довіреностей, вказуючи одночасно на недійсність і незаконність довіреності; встановлення обставин не сформованості органів управління кредитної спілки – спостережної ради. Тобто за цими вимогами убачається спір між кредитною спілкою та членом даної кредитної спілки стосовно управління цією кредитною спілкою (юридичною особою) та її діяльністю. Однак необхідно звернути увагу, що ОСОБА_1 будь-яких позовних вимог у даній цивільній справі до КС «Злагода» не заявляв, а тому ОСОБА_2 як фізична особа є неналежним відповідачем у даній справі та на нього не можуть бути поширені вищевказані вимоги, які заявив ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом та не подав суду клопотання про заміну відповідача, хоча таке право надане виключно позивачу, відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене в частині позовних вимог у даній справі, а саме: встановлення факту, що КС «Злагода» за адресою, вказаною в довіреності, зокрема: АДРЕСА_1 , не перебуває, факт чого двічі підтверджував державний виконавець; встановлення факту, що зазначення в довіреності юридичної адреси свідчить про фактичну відсутність КС «Злагода» і припинення нею діяльності; встановлення факту, що зазначений в довіреності ОСОБА_3 головою правління бути не міг, діяти від імені КС «Злагода» законних повноважень не мав, отже відповідач не є представником спілки; встановлення факту, що відповідно до вимог чинного законодавства органи управління спілкою станом на 28 грудня 2015 року, зокрема, спостережна рада, не сформовано; встановлення факту, що КС «Злагода» є недіючою кредитною спілкою; встановити факт, що видана відповідачу довіреність від імені КС «Злагода» є недійсною і незаконною; встановлення факту, що зазначенні в довіреності статті ЦПК України є неналежними - необхідно відмовити.

Судом також встановлено, що 14 квітня 2015 року головним державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Пічкуром Ю. М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №48018440 про стягнення з КС «Злагода» на користь стягувачів заборгованості складений акт опису та арешту майна, за яким відповідно проведений опис належного боржнику майна, накладено на нього арешт, а 25 вересня 2018 року постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бондар Н. С. у виконавчому провадженні №51159192 ОСОБА_2 призначений відповідальним зберігачем майна, належного КС «Злагоді».

Звертаючись до суду із даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив встановити факти, що майно спілки описано без співставлення з бухгалтерським звітом за кількістю і вартістю, що видає неповноту опису та арештоване майно відповідачу передано без погодження із спостережною радою

Однак суд вважає, що така позовна вимога стосується здійснення державними виконавцями своїх посадових обов`язків, а тому ОСОБА_2 як фізична особа є неналежним відповідачем у даній справі та на нього не можуть бути поширені вищевказані вимоги, які заявив ОСОБА_1 , відтак у задоволенні позову у цій частині також необхідно відмовити.

Водночас, суд визнає, що частина вимог, а саме: встановлення факту, що відомості, надані в поясненні відповідача, є недостовірними; встановлення факту, що відповідач є неналежним зберігачем майна спілки, стосується безпосередньо ОСОБА_2 та його діяльності як представника КС «Злагода», тобто дані позовні вимоги подано до належного відповідача.

Судом установлено, що 26 листопада 2019 року відповідачем до Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області подані пояснення, відповідно до якого КС «Злагода» в особі голови та членів спостережної ради відмовились взяти описане 14 липня 2015 року майно, зберігачем якого 25 вересня 2019 року було призначено ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю місця зберігання. Додатково Відповідач повідомляє, що є представником КС «Злагода» згідно довіреності від 16 травня 2019 року.

У матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені довіреності від 16 травня 2019 року та 09 травня 2020 року, видані КС «Злагода» в особі голови правління Пекарчука М. М., та які уповноважують ОСОБА_2 на представництво інтересів КС «Злагода».

В свою чергу, позивачем надана копія відповіді Ради адвокатів міста Києва від 09 жовтня 2020 року №742, в якій зазначено, що Рада адвокатів міста Києва відомості щодо ОСОБА_2 , як про адвоката, до Єдиного реєстру адвокатів України не вносила та не видаляла. ОСОБА_2 не є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто не є адвокатом.

Як уже зазначалося, 14 липня 2015 року державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Пічкуром Ю. О. було описане і арештоване майно КС «Злагода» згідно акту. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_15 .

Однак постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 25 вересня 2018 року у виконавчому провадженні №51159192 при примусовому виконанні виконавчого листа №127/5707/16-ц від 17 травня 2016 року призначений відповідальним зберігачем описаного 14 липня 2015 року майна ОСОБА_2 .

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цими кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 5 цього Кодексу установлює, що суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільних прав установлені у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Такий спосіб захисту, як встановлення фактів надання неправдивих відомостей державній виконавчій службі, що відповідач не є належним зберігачем майна спілки, не є способом захисту цивільних прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, як вказувалося, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовними вимогами, обрав спосіб захисту прав та інтересів, що не відповідає установленим законом нормам та не є ефективним.

Слід звернути увагу, що відповідачем надані пояснення, опис майна КС «Злагода» та передача його на відповідальне зберігання відповідачу проведені у межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів про стягнення заборгованості з боржника КС «Злагода», в тому числі й на користь позивача ОСОБА_1 .

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Законом визначені учасниками виконавчого провадження.

Отже після ухвалення рішення і до його повного виконання реалізація відновлення права особи із площини матеріально-правових відносин сторін (потерпілої особи та особи порушника права – позивача і відповідача) трансформується у площину процесуально-правових відносин, учасниками яких є, зокрема стягувач, боржник і виконавець.

Захист прав сторін цих правовідносин урегульований, зокрема нормами Розділів VI та VII ЦПК України.

Так, у випадку неналежного виконання виконавцем обов`язків, передбачених частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

При цьому пояснення, які відбирає виконавець під час здійснення відповідних виконавчих дій, наприклад задля встановлення місця знаходження майна боржника є одним із видів інформації, на підставі якої приймаються відповідні рішення виконавця і не впливає на права та обов`язки сторін виконавчого провадження (як будь-яка інша інформація, отримана в процесі здійснення відповідної діяльності державних органів, їх службових і посадових осіб, відомості, викладені в таких поясненнях, підлягають перевірці виконавцем на предмет їх достовірності та достатності), а отже такі відомості (їх спростування) не може бути предметом судового захисту прав сторони виконавчого провадження.

В той же час, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та або членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації, а якщо особа, яка поширила такі відомості не відома, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (ст.277 ЦК України).

Однак інформації про позивача та членів його сім`ї в поясненні ОСОБА_2 не міститься.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд також вважає доцільним зазначити, що у ході судового розгляду ОСОБА_1 заявлялося про необхідність винесення окремої ухвали з огляду на наявність, на його думку, ознак кримінального правопорушення за фактом фальсифікації протоколу позачергових зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року.

Так статтею 262 ЦПК України врегульована можливість та підстави для постановлення окремої ухвали суду.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.

Отже окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вона може бути ухвалена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону, та які саме права громадян порушено.

Проте постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Неможливо заперечити наявність у матеріалах справи дещо відмінних за змістом двох протоколів позачергових зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року, один із яких наданий позивачем із матеріалів кримінального провадження №12015020010002901, а інший - відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на виконання вимог ухвали суду від 27 квітня 2021 року.

Однак, наразі, суд не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, зважаючи на абсолютну відсутність будь-яких доказів, відомостей та обставин для можливості встановлення порушень, причин та умов, що сприяли їх вчиненню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно віднести на рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15 16, 24, 80 ЦК України, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів - відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 14.07.2021.

Суддя: