Справа № 500/2634/17

Провадження № 1-кс/946/2271/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Адамова А.С..

за участю: секретаря судового засідання – Тюміної О.А.,

учасники судового провадження: прокурор - Мерданський В.В, обвинувачений - ОСОБА_1 , захисник - Чемоширянова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, болгарина за національністю, не одруженого, не працюючого, із середньо-спеціальною освітою, який без реєстрації та визначеного місця проживання, раніше періодично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

-        15.10.2013 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.3 ст. 185, ст. 69 ЮС України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік;

-        21.03.2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 ЮС України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. ст. 75, 104 ч. 4 ЮС України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст..289 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 12 липня 2021 року.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , строком на шістдесят днів, в якому прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли, в обґрунтування обрання запобіжного заходу обвинуваченому покладається необхідність запобігання спробам вчинити інші кримінальні правопорушення, також зазначає що з метою попередження можливості ОСОБА_1 переховуватись від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків та потерпілого, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, для забезпечення виконання процесуальних дій, а тому вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Мерданський В.В. в судовому засіданні підтримав своє клопотання в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Чемоширянова Л.В. в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді нічного домашнього арешту. Зазначили, що перебуваючи на волі, обвинувачений завжди з`являвся на всі виклики, незважаючи на відсутність постійного місця проживання. Переховуватися від суду не буде. В розшуку не перебував. Ризики втратили актуальність. Порушено 10-ти денний строк для подання клопотання про продовження запобіжного заходу.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приймаючи до уваги мету та підстави застосування запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України, а також оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, суддя доходить наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2021 року по справі № 500/2634/17 за розглядом кримінального провадження №12020160150001264 від 04.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 12 липня 2021 року.

Завершити розгляд кримінального провадження до вказаного строку не надається за можливе.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактне. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-ІХ).

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Так, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а тому хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

В ході судового засідання прокурор зазначив про наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 зазначив на необхідності запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, та вчинити інше кримінальне правопорушення

Ризики, на наявності яких наголошують прокурор на даний момент не зникли.

ОСОБА_1  обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).

Суддя дійшов до висновку про наявність ризику можливого впливу на свідків, потерпілого та крім того, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не дасть змоги забезпечити виконання ним покладених обов`язків. Зокрема, не підлягають до застосування щодо ОСОБА_1 запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання через можливість останнього ухилитись від суду; у виді особистої поруки у зв`язку з відсутністю поручителів, які заслуговують на довіру. Неможливо застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у зв`язку з тим, що останній не має постійного місця проживання і може впливати на свідків та потерпілого кримінального правопорушення, для зміни показів останнім, які можуть вплинути на подальший хід розгляду кримінального провадження та уникнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Також підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності (15.10.2013 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.3 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік; 21.03.2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. ст. 75, 104 ч. 4 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний/обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний/обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

З вказаного вище вбачається, що застосування до обвинувачений більш м`якого запобіжного заходу неможливе, так як може не запобігти ризикам вчинення нових злочинів, переховування від суду та впливу на потерпілого, свідків.

Отже, прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Вирішуючи питання про продовження застосування до обвинувачений запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та тяжкості можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з огляду на підтвердження викладених вище ризиків, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, суддя приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачений, а тому вважає за можливе та необхідне продовжити застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суддя дійшов висновку про наявність чітких ознак того, що справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на свободу, а тому строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 , офіційно не працює, відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, відсутність постійного місця проживання та реєстрації, наявність у обвинуваченого судимостей, та те, що запобіжний захід ОСОБА_1 обирався на досудовому розслідуванні, не допитувались потерпілий та свідки, крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого.

Виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою, що не перевищує шістдесят днів.

Керуючись ст. ст. 177,178,183,194,314,331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Мерданського В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_1 - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 06 вересня 2021 року.

Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 припиняє свою дію 06 вересня 2021 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору Ізмаїльської окружної прокуратури, обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику - до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Повний текст ухвали проголошено 13.07.2021р. о 16:30 год.

Суддя:                                                        А.С.Адамов