Справа № 226/668/19

ЄУН 226/668/19

Провадження № 2/226/453/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря - Карпенко Ю. С.,

позивач: АТ КБ «Приватбанк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Мирнограді Донецької області справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

04 березня 2019 року позивач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в обґрунтування якого вказав, що 28.09.2009 року між ним та відповідачем укладений договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.п. 5.5 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але у порушення наведених норм закону та умов укладеного договору, відповідач зобов`язання, взяті на себе, належним чином не виконав. Станом на 14.02.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становила 123215,44 грн, з яких 14457,75 грн - заборгованість за кредитом та 108757,69 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 28.09.2009 по 31.08.2017. 24.06.2021, під час розгляду справи, позивачем зменшений розмір позовних вимог до 32823,02 грн, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту склала 14457,75 грн, заборгованість за простроченими відсотками склала 18365,27 грн. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 грн, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у порядку передбаченому ЦПК України, надав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким пояснив, що 22.05.2019 року Димитровським міським судом Донецької області прийнято заочне рішення про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 28.09.2009, яка виникла станом на 14.02.2019 в сумі 123215,44 грн, яка складається з заборгованості по за тілом кредиту в сумі 14457,75 грн та заборгованості за відсотками по кредиту в сумі 108757,69 грн. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 26.04.2021 дане рішення скасовано. З вимогами позивача не згоден, вважає їх необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню. Останньою дією, що свідчить про визнання ним боргу за кредитом, є часткове погашення кредиту 13.09.2014 в сумі 1100 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості. Подальші часткові погашення боргу згідно з розрахунком, вважає автоматичним списанням банку штрафів, що не свідчить про добровільне погашення ним боргу. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом лише 19.03.2019, що свідчить про те, що ним пропущений строк позовної давності для звернення до суду за основною вимогою, передбачений 257 ЦК України. Таким чином, відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що даний строк сплив і до додаткової вимоги. Оскільки, початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду як за основною так і за додатковою вимогою, у зв`язку з чим заявив клопотання про застосування до вимог позивача загального строку позовної давності 3 роки. Крім того, вважає, що «Умови та правила надання банківських послуг», а також «Тарифи банку», на які посилається позивач, не містять його підпису, і жодних доказів того, що він з ними ознайомлений позивачем не надано, як не надано доказів того, що саме ці «Умови…» йому зрозумілі та саме вони діяли на момент підписання анкети-заяви. Отже доводи позивача, які спираються на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» є недоведеними. Також вважає, що позивачем незаконно в односторонньому порядку, в порушення вимог ст. 10561 ЦК України, було змінено процентну ставку: з 01.09.2014 з 30,00 % до 34,80 % річних, з 01.04.2015 з 34,80 % до 43,20 % річних. Просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, позивач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, на задоволенні позовних вимог наполягав, не заперечував проти винесення заочного рішення. Надав суду відповідь на відзив відповідача, згідно з якою зазначив, що 28.09.2009 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг отримав кредит в сумі 15000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Стосовно форми кредитного договору пояснив, що підписання відповідачем заяви, а також Умов та Тарифів запропонованих банком є відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання та вважається укладеним з моменту надання йому певної форми. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст зафіксовано в одному або в кількох документах, якими обмінялися сторони. У даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування кредитною карткою та Тарифах, що свідчить про укладення договору в письмовій формі. З моменту укладання договору пройшло 12 років, позичальник не звертався до банку з приводу неправильного нарахування відсотків за договором, що свідчить про його обізнаність з розміром процентних ставок та згодою. Відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що вбачається з анкети-заяви від 28.09.2009, яка заповнена ним особисто. З довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку в розмірі 36,00 % річних, вказані розміри комісій та штрафів. З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачу встановлено кредитний ліміт, він користується грошима за допомогою банкомата, каси магазину тощо. Відповідачем розрахунок заборгованості не не спростований, контррозрахунок не зроблений, судово-економічні експертизи не призначались. Щодо підвищення відсоткової ставки, то вважає, що відповідно до договору, ст. 651 ЦК України, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зміна відсоткової ставки допускається, тим паче, що відповідачу було відомо про її зміну, оскільки він погашав борг. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строків виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно сроку виконання зобов?язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року, «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору». Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 27.02.2018 року - до спливу строку позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання, згідно з яким просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, оскільки з відповідача у виконавчому провадженні № 59850094 на користь позивача, у вигляді заборгованості за кредитним договором від 28.09.2009 вже стягнуто 90906,92 грн.

Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 26.04.2021 скасовано заочне рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22.05.2019 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи по суті призначено за правилами спрощеного провадження на 09.00 год 20.05.2021.

Через неявку відповідача до судового засідання розгляд справи відкладений на 09.00 год 08.07.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28 вересня 2009 року між сторонами по справі був укладений Договір про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підтверджується заявою позивача від 28.09.2009, підписаною як позивачем так і відповідачем, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 9-16).

При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості (а. с. 10).

На виконання укладеного договору, 28.09.2009 ОСОБА_1 видана кредитна картка № НОМЕР_1 терміном дії до останнього дня червня 2013 року, 05.06.2013 йому видана кредитна картка № НОМЕР_2 терміном дії до останнього дня липня 2016 року (а. с. 95).

Відповідачем не виконувались умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 14.02.2019 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становила 123215,44 грн, у тому числі заборгованість за кредитом - 14457,75 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 108757,69 грн. за період з 28.09.2009 року по 31.08.2017 року, яку на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22.05.2021 було стягнуто з нього на користь позивача (а. с. 5-8, 35-37).

21.08.2019 державним виконавцем Мирноградського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 29850094. 02.09.2019 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20 %. Станом на 14.05.2021 з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» стягнуто та перераховано 90906,92 грн, залишок боргу становить 32449,52 грн (а. с. 148).

Позивачем були зменшені позовні вимоги та згідно з розрахунком позивача, станом на 27.05.2021 заборгованість ОСОБА_1 за договором від 28.09.2009 становить 32823,02 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 14457,75 грн, заборгованість з відсотків за користування кредитом - 18365,27 грн. (а. с. 139).

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Невиконання грошового зобов`язання за відсутністю коштів у боржника в силу ст. 625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов`язання, що випливають з умов кредитного договору, що є недопустимим.

Згідно ст.ст. 549, 612, 625, 1054 ЦК України, відповідач на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів, розмір яких встановлено договором та суму штрафів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.4.9 цього договору.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № № 270 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374 цс17.

У своїй відповіді на відзив позивач зазначив, що не може надати підтвердження направлення відповідачу повідомлення оскільки в банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше 3-х років.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28.09.2009, в частині нарахування відсотків вбачається, що з 02.01.2013 відсоткова ставка знижена до 30 %, з 01.09.2014 року відсоткова ставка підвищена до 34,8%, з 01.04.2015 року відсоткова ставка підвищена до 43,2 %.

Позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 10561 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку. Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем у бік збільшення з 1 квітня 2015 року у розмірі 43,20 % на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погодженої з відповідачем, відсутні.

Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що відповідач підписуючи анкету-заяву надав згоду на підвищення процентної ставки, не можуть бути прийнятими до уваги, так як суперечить положенням статті 10561 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. Звертаючись до суду з позовом щодо стягнення заборгованості та обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру відсотків позивач зазначав, що розміщення на сайті банківської установи відповідної інформації є належним повідомленням боржника про підвищення відсоткової ставки. Проте це не є належним повідомленням боржника про збільшення відсоткової ставки у розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом не встановлений факт надіслання відповідачу повідомлення про зміну тарифної ставки за кредитним договором, факт належного повідомлення відповідача не зміг підтвердити і позивач, що вбачається з відповіді на відзив, тому суд вважає незаконним з боку позивача підвищення процентної ставки.

Відповідачем зроблена заява щодо застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог, законом встановлена спеціальна позовна давність.

Окрім цього, ч. 1 ст. 259 зазначеного Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом не встановлено факту укладення сторонами договору про збільшення позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у 3 роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, що відповідає строку дії картки, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки (ст. 261 ЦК України). При цьому суд враховує постанову ВСУ від 17.09.2014р. № 6-95цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява разом з додатками надійшла до суду 27.02.2019, тому суд саме з цієї дати обраховує строк позовної давності.

Відповідач згідно кредитного договору від 28.09.2009, отримав кредитну картку, яка має термін дії по останній день липня 2016 р., таким чином суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом, оскільки строк позовної давності щодо цієї вимоги закінчується 31.07.2019.

Оскільки строк дії кредитної картки закінчився 31.07.2016 та відповідно закінчився строк діх кредитного договору, заборгованість по процентах повинна бути розрахована до зазначеної дати, що узгоджується з висновком, наданим у постанові ВС від 06.02.2019, справа № 175/4753/15-ц.

Враховуючи, що процентна ставка за період з 01.04.2015 року по 31.07.2016 підвищилася до 43,2 %, і позивач сплачував проценти виходячи саме із цієї ставки, а не зі ставки 36% на рік, яка була встановлена на момент укладення договору, заборгованість з відсотків за користування кредитом з урахуванням 3-річного строку позовної давності повинна становити 15397,50 грн з наступного розрахунку: 14457,75 грн х 36 % : 360 дн. х 1065 днів.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором від 28.09.2009 року станом на 31.07.2016 складає 29855,25 грн (15397,50 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом + 14457,75 грн - заборгованість за кредитом).

Незважаючи на існуючу, на думку позивача, суму заборгованості за договором від 28.09.2009, а також розраховану судом суму заборгованості, суд вважає, що стягненню вона не підлягає, оскільки в матеріалах справи маються докази того, що за зазначеним договором з відповідача на користь позивача вже стягнута заборгованість в сумі 90906,92 грн, із загальної суми заборгованості 123215,44 грн, яка присуджена за заочним рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 22.05.2019, яке було згодом скасовано.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судові витрати у справі складаються з судового збору, який в силу ст. 141 ЦПК України необхідно покласти на позивача.

На пiдставi ст.ст. 546, 549, 612, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 34, 141, 200, 206, 258-259, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.09.2009 в сумі 32832,02 грн, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2021 року.

Суддя І. В. Петунін