Р І Ш Е Н Н Я

                                      І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа  № 302/380/17

Провадження № 2/936/83/2021

14.07.2021                         смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді   Павлюка С.С.

при секретарі             Собран Ю.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні у смт. Воловець в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Майданської сільської ради, ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання неправомірними та скасування рішення Майданської сільської ради від 26.12.1996 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4 і державного акта на право приватної власності на землю, –

В С Т А Н О В И В:

05.05.2017 року позивач звернулася в Міжгірський районний суд Закарпатської області із позовною заявою до Майданської сільської ради, ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання неправомірними та скасування рішення Майданської сільської ради від 26.12.1996 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4 і державного акта на право приватної власності на землю.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за вищевказаною адресою, що посвідчується відповідними правовстановлюючими документами. У січні 2017 року на її адресу надійшла позовна заява ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області №3 від 25.06.2015 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_1 , яким посвідчується її право власності на земельну ділянку площею 0,22 га. кадастровий номер 2122483300:01:006:0031, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ; державну реєстрацію її права власності на вказану земельну ділянку, зобов`язати її звільнити самовільно зайняту (довжина 15,4 і ширина 1,9 метри) частину земельної ділянки площею 0,1912 га в ур. «Ровінь», шляхом зняття встановленої на ній нею огорожі і приведення самовільно зайнятої частини земельної ділянки до стану, який існував до порушення, та повернути їх йому. Підставою для подання вказаного позову ОСОБА_4 зазначив, що позивач нібито самовільно захопила частину його земельної ділянки довжина 15,4 і ширина 1,9 метри) площею 0,1912 га в ур. «Ровінь». З вказаної позовної заяви позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку площею 0,1912 га в ур. «Ровінь» згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357, виданого 28.12.2001 року ОСОБА_4 на підставі рішення 15 сесії 22 скликання Майданської сільської ради від 26.12.1996 року. Позивач посилається на те, що, станом на 1996 рік згідно погосподарської книги Майданської сільської ради за ОСОБА_4 не рахувалося жодного квадратного метра земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що посвідчується відповідною копією погосподарської книги Майданської сільської ради за 1995-2000 роки, а також випискою з рішення 15 сесії 22 скликання Майданської сільської ради від 26.12.1996 року, згідно якої у власність ОСОБА_4 , передано 0,18 га. для ведення особистого підсобного господарства в ур. «Ровінь», а не 0,1912 га як зазначено у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357, що виданий 28.12.2001 року ОСОБА_4 на підставі рішення 15 сесії 22 скликання Майданської сільської ради від 26.12.1996 року. Таким чином, у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357, що виданий 28.12.2001 року ОСОБА_4 зазначено більшу площу, ніж передано рішенням 15 сесії 22 скликання Майданської сільської ради від 26.12.1996 року.

Розпорядженням голови Міжгірського районного суду Закарпатської області №2 від 04.02.2021 року справу передано на розгляд Воловецького районного суду Закарпатської області у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.

17.02.2021 року ухвалою судді Воловецького районного суду Павлюк С.С. цивільну справу прийнято до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що земельна ділянка ОСОБА_3 право власності на яку виникло більше тридцяти років назад вважається сформованою, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Майданської сільської ради Міжгірського району в судове засідання не з`явився, староста Майданського старостинського округу Маркович О.О. на електронну адресу суду скерував заяву в якій просить справу розглянути без участі представника Майданської сільської ради, яка на даний час ліквідована і правонаступником якої є Міжгірська селищна рада. Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає та вважає, що рішення Майданської сільської ради були прийняті в законний спосіб і приватизація земельної ділянки була проведена у відповідності до чинного на той час законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав зазначивши, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2017 року визнано недійсним рішення Майданської сільської ради №3 від 25.06.2015 року, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,22 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель з кадастровим номером 2122483300:01:006:0031 в частині накладення цієї земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_4 належну йому на праві власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК №016357. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.11.2017 року залишеним без змін постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 28.08.2018 року, визнано недійсним рішення Майданської сільради №3 від 25.06.2015 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »; визнано недійсними свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.07.2015 року ОСОБА_3 , видане державним реєстратором ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,22 га з кадастровим номером 2122483300:01:006:0031 призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 681626421224 на дану земельну ділянку за вказаною адресою; зобов`язано ОСОБА_3 звільнити належну ОСОБА_4 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК №01357 частину земельної ділянки в ур. «Ровінь» в с. Майдан, зафіксованої актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства державного інспектора Юртин В.В. Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 04.05.2017 р. № 16.4-02/18 за конфігурацією на план- схемі додатку до акту з площею співпадіння 8,2609%, що відповідає площі в 0,01817 га (або 181,73 м2) шляхом зняття встановленої на ній огорожі та повернення цієї ділянки  ОСОБА_4 . За результатами виконання вищевказаних рішень скасовано державну реєстрацію права власності  ОСОБА_3  на земельну ділянку з кадастровим номером 2122483300:01:006:0031.  Отже, на даний час державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим №2122483300:01:006:0031 і прав власності ОСОБА_3  на неї скасовані, розгороджено самовіль захоплену ОСОБА_3  частину земельної ділянки ОСОБА_4 , а тому позовні вимоги вважають безпідставними, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на розгляд справи повторно не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Позивач звернулась до суду з позовом та вказує на порушення її права власності на земельну ділянку, шляхом державної реєстрації права на земельну ділянку за відповідачем.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтями 18-21 Земельного кодексу України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев`ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій. Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель.

Відповідно до вимог ст. 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд.

У відповідності до статті 41 Конституції України, Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Також згідно із ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і власник майна, право якого порушено внаслідок видання правового акта, має право вимагати відновлення того становища яке існувало до видання цього акта.

Статтею 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а статтею 155 названого кодексу - що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Судом встановлено, на підставі договору дарування домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. за №2394, 21.11.2007 року ОСОБА_3 набула у власність домоволодіння розташовані по АДРЕСА_1 . У договорі не зазначено про земельну ділянку та її розмір, що обслуговує дане домоволодіння.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Міжгірське бюро технічної інвентаризації" Міжгірської районної ради за №18309769 від 31.03.2008 року, ОСОБА_3 належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії та номер 40736366 від 16.07.2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2015 року позивачу ОСОБА_3 належала земельна ділянка 0,22 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2122483300:01:006:0031.

Як вбачається із рішення Майданської сільської ради №3 від 25.06.2015 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку і передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим №2122483300:01:006:0031 площею 0,22 га, яка розташована у в АДРЕСА_1 і призначену для будівництва і обслуговування житлового буди ку, господарських будівель і споруд.

Як встановлено судом, рішенням Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 26.12.1996 року вирішено передати у власність ОСОБА_4 земельні ділянки, які перебували в його постійному користуванні, загальною площею 0,2536 га в ур. «Біля будинку» та ур. «Ровінь» в с. Майдан для ведення особистого підсобного господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку. На підставі даного рішення 28.12.2001 року Майданською сільрадою було відведено в натурі відповідні земельні ділянки і видано ОСОБА_4 . Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2017 року визнано недійсним рішення Майданської сільської ради №3 від 25.06.2015 року в частині накладення земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 2122483300:01:006:0031 на земельну ділянку ОСОБА_4 в ур. «Ровінь» с. Майдан, яка належить йому на праві власності згідно державного акту на право приватної власносі на землю серії ІІІ-ЗК №016357 від 28.12.2001 року, що зафіксовано актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства державного інспектора Юртин В.В. Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 04.05.2017 р. №16.4-02/18 за конфігурацією на план-схемі додатку до аку з площею співпадіння 8,2609%, що відповідає площі в 0,01817 га (або 181,73 м2).

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.11.2017 року залишеним без змін постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 28.08.2018 року визнано недійсним рішення Майданської сільської ради №3 від 25.06.2015 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »; визнано недійсними свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.07.2015 року ОСОБА_6 , видане державним реєстратором ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,22 га з кадастровим номером 2122483300:01:006:0031 призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 681626421224 на дану земельну ділянку за вказаною адресою; зобов`язано ОСОБА_3 звільнити належну ОСОБА_4 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК №01357, виданого Майданською сільською радою 28.12.200 р. частину земельної ділянки в ур. «Ровінь» в с. Майдан, зафіксованої актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства державного інспектора Юртин В.В. Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 04.05.2017 р. № 16.4-02/18 за конфігурацією на план-схемі додатку до акту з площею співпадіння 8,2609%, що відповідає площі в 0,01817 га (або 181,73 м2) шляхом зняття встановленої на ній огорожі та повернення цієї ділянки ОСОБА_4 .

Як видно із рішення державного реєстратора Галай В.В. від 05.07.2018 року №41912668 державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122483300:01:006:0031 скасовано.

Крім того, на підставі технічної документації із землеустрою були відновлені в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки площею 0,1912 га в ур. «Ровінь» в с. Майдан призначеної для ведення особистого селянського господарства, належної ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357 від 28.12.2001 року. Дані про цю земельну ділянку були внесені до Державного земельного кадастру з присвоєння їй кадастрового номера 2122483300:01:006:0053, підтвердженням чого є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №139545497.

На підставі заяви ОСОБА_4 і виконавчого листа виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області, постановою головного державного виконавця Міжгірського РВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження №55869663. Постановою державного виконавця від 12.02.2020 року у виконавчому провадженні №55869663 призначено примусове виконання виконавчого документа на 20.02.2020 року за місцем зняття із земельної ділянки ОСОБА_4 огорожі з металевої сітки та металевих стовпчиків що належать ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .

20 лютого 2020 року на місці знаходження спірних земельних ділянок були проведені виконавчі дії по виконанню рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.11.2017 року у зі складанням відповідного акту. За результатами проведених виконавчих дій 21.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55869663. Отже, на даний час державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим №2122483300:01:006:0031 і право власності ОСОБА_3 на неї скасовані, розгороджено самовільно захоплену ОСОБА_3 частину земельної ділянки ОСОБА_4 .

Таким чином, позивачем та її представником не доведено протиправність прийнятого рішення Майданської сільської ради від 26.12.1996 року про передачу у приватну власність земельних ділянок  ОСОБА_4 на підставі якого було виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача у справі та відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223, 226, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Майданської сільської ради, ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання неправомірними та скасування рішення Майданської сільської ради від 26.12.1996 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4 і державного акта на право приватної власності на землю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.07.2021 року.

        Суддя                                             Павлюк С.С.